Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11196/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року Справа № 640/11196/21 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Сакевич Ж.В., представника позивача Кожушка В.Е., третьої особи ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року у справі за позовом Офісу Генерального прокурора до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Офіс Генерального прокурора (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової A.M. від 30.03.2021 у виконавчому провадженні № 63974669 про накладення на Офіс Генерального прокурора штрафу в розмірі 5 100,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказом Генерального прокурора від 27.01.2021 № 89-ц на виконання судового рішення у справі № 640/1219/20 ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі, внесено відповідний запис до його трудової книжки та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. При цьому, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав судове рішення у справі № 640/1219/20 і підстави для накладення на нього штрафу відсутні. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що судовим рішенням у справі № 640/1219/20 його було поновлено на рівнозначній посаді, з якої він був звільнений, в Офісі Генерального прокурора, а позивач поновив його на посаді в Генеральній прокуратурі України. При цьому, апелянт зазначає, що відповідної посади в Офісі Генерального прокурора не існує. Крім того, апелянт вказує, що навіть таке виконання судового рішення було здійснено позивачем лише в січні 2021 року, тобто більше ніж через рік після його ухвалення. Також апелянт посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2021 у справі № 640/2806/21, яким встановлено протиправну затримку у виконанні Офісом Генерального прокурора судового рішення. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 було відкрито апеляційне провадження у даній справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 до участі в цій справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а саме: ОСОБА_1 та витребувано додаткові докази. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2020 у справі № 640/1219/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020: - визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2137ц; - поновлено з 25.12.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованих у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України; - стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 18.09.2020 в сумі 1 077 328, 24 грн. 03.12.2020 на виконання вказаного судового рішення Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист за № 640/1219/20. 23.12.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Решаковою A.M. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63974669 з виконання виконавчого листа № 640/1219/20 від 03.12.2020. Листом від 29.01.2021 № 07/1/1-143вих-21 Офіс Генерального прокурора повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора. До вказаного листа було додано копію наказу Генерального прокурора від 27.01.2021 № 89-ц і витяг з трудової книжки ОСОБА_1 . Зазначеним наказом Генерального прокурора від 27.01.2021 № 89-ц, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованих у м. Миколаєві (з місцем постійної дислокації у м. Миколаєві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України; внесено відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 29.01.2021 № 97-ц ОСОБА_1 , поновленому на посаді за рішенням суду, тимчасово визначено робоче місце в Департаменті організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора за адресою: вул. Московська,

8. Забезпечено ведення табельного обліку використання робочого часу та контролю за дотриманням ОСОБА_1 вимог Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора від 12.08.2020 №375. 30.03.2021 у виконавчому провадженні № 63974669 відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення. Позивач, вважаючи таку постанову державного виконавця протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII установлено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством на державного виконавця покладено зобов`язання забезпечувати повне та своєчасне виконання боржником своїх обов`язків у межах виконавчого провадження та вживати відповідні заходи реагування, зокрема, у вигляді накладення штрафу в разі їх невиконання. Разом з тим, застосування до боржника таких штрафних санкцій можливе за відсутності поважних причин, які фактично унеможливили своєчасне та повне виконання ним своїх обов`язків. При цьому, такі причини повинні своєчасно повідомлятися боржником державному виконавцю і підлягають доведенню перед судом, оскільки входять до предмета доказування у справах цієї категорії. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що судовим рішення у справі № 640/1219/20, з приводу якого відповідачем здійснювалося виконавче провадження № 63974669 ОСОБА_1 було поновлено на відповідній рівнозначній посаді, які він займав, в Офісі Генерального прокурора. Втім, наказ Генерального прокурора від 27.01.2021 № 89, який видано на виконання вказаного судового рішення, не містить відомостей про поновлення Апелянта на рівнозначній посаді саме в Офісі Генерального прокурора /т.1 а.с.62/. Крім того, колегія суддів відзначає, що судовим рішенням у справі № 640/2806/21, яке набрало законної сили, установлено факт несвоєчасного та неналежного виконання Офісом Генерального прокурора рішення суду у вказаній вище справі № 640/1219/20, а також надана оцінка його доводам як щодо неможливості виконання такого судового рішення в частині поновлення позивача на посаді, так і щодо несвоєчасності виконання. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 78 КАС України судове рішення у справі № 640/2806/21 має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи. У своїх висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не міг бути своєчасно поновлений на роботі, оскільки він був діючим адвокатом і подав заяву про зупинення адвокатської діяльності лише 22.01.2021, судова колегія відхиляє, оскільки, відповідно до ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат не позбавлений права подати таку заяву в будь-який час, що у свою чергу, не виключало можливості подання ОСОБА_1 такої заяви в день видачі Офісом ГП наказу про його поновлення на посаді. Більш того, судова колегія відзначає, що навіть після подання зазначеною особою такої заяви (22.01.2021) та зупинення її адвокатської діяльності, Офісом Генерального прокурора все одно не було належним чином та в повній мірі виконано судове рішення у справі № 640/1219/20. Посилання апелянта на апеляційне оскарження даного судового рішення наведених фактів не спростовує, а тим більше, з урахуванням того, що в частині поновлення та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць воно підлягало негайному виконанню. При цьому, відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»). Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд. Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає виважено, обґрунтованою та правомірною постанову державного виконавця № 63974669 про накладення на Офіс Генерального прокурора штрафу в розмірі 5 100,00 грн, а тому підстави для задоволення позову в цій справі відсутні. Отже, судом першої інстанції при вирішення цієї справи було неповно встановлено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року - скасуванню, позов - залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Офісу Генерального прокурора до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 28.09.2021. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова