Постанова 4855 № 728/1483/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 728/1483/21 Суддя (судді) першої інстанції: Пархоменко П.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпи Сергія Миколайовича, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про скасування постанови В С Т А Н О В И В : 15 липня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовною заявою до Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпи Сергія Миколайовича, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яким просить скасувати постанову №320-ДК/0120По/08/01/-21 від 5 липня 2021 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезазначена постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята без належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача. При цьому, позивачем зауважено, що описова частина оскаржуваної постанови не відповідає резолютивній її частині, а саме, в описовій частині зазначено, що порушення земельного законодавства вчинили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 . Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2021 р. позовні вимоги задоволено повністю: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 320-ДК/0120По/08/01/-21 від 5 липня 2021 року, винесену головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпою Сергієм Миколайовичем, за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 . Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, не погодившись з рішенням суду, подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм КУпАП. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи. Згідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення № 320-ДК/0120По/08/01-21 від 5 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. (триста сорок гривень 00 копійок). Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що особою, яка її винесла, було встановлено, що в ході перевірки на місцевості 18 червня 2021 року та огляді земельної ділянки із кадастровим номером 7420387000:09:000:0583 на території Обмачівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, як такої, що відноситься до земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, встановлено, що частина земельної ділянки із кадастровим номером 7420387000:09:000:0583 площею 68, 5136 га, а саме, площею 2 га, фактично використовується для вирощування соняшнику без правовстановлюючих документів ОСОБА_2 . Зазначене також відображено в протоколі про адміністративне правопорушення від 5 липня 2021 року № 320-ДК/0149П/07/01/-21 (а.с.30). При цьому, особа, яка винесла постанову, визнала дії ОСОБА_1 як самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-ІV. Судом першої інстанції також встановлено, що листами від 24 червня 2021 року підтверджується виклик відповідачем-2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.26-27) Приписами відповідача-1 за №320-ДК/0169Пр/03/01/-21 та №320-ДК/0170Пр/03/01/-21 від 24 червня 2021 року приписано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у 30-тиденний термін з дня отримання припису усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. (а.с.9-12) Рішенням шостої сесії дев`ятого скликання Батуринської міської ради Чернігівської області № 33 від 5 березня 2021 року (а.с.13) надано дозволи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожній для ведення особистого селянського господарства на території Обмачівського старостинського округу Батуринської МТГ Чернігівської області. З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було здійснено посів на земельних ділянках, оскільки ним було надано дозвіл на розробку технічної документації. (а.с.33-34) Не погоджуючись з постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України). Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Статтею 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання. Статтею 9 цього Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: - безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; - давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; - складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; - у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; - викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; - передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; - проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; - звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку передбачені у статті 126 вказаного кодексу. Стаття 53-1 КУпАП встановлює, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскарженої постанови від 05 липня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП стали його особисті пояснення. Однак, як зазначає позивач та не спростовує відповідач-апелянт, що відповідач-1 виніс приписи щодо самовільного зайняття земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (див. пункт 15), в протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові встановлено самовільне зайняття земельної ділянки зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (див. пункт 22). Проте, як вірно було зазначено судом першої інстанції, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Однак, матеріали справи та встановленні обставини не дають змоги однозначно оцінити дії ОСОБА_1 як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною статтею 53-1 КУпАП, оскільки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки саме зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, письмові пояснення позивача у співвідношенні з його поясненнями викладеними в позовній заяві і наданими доказами, в силу дії принципу презумпції невинуватості (див. пункти 30-31), не можуть бути єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача, тому винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України, тому постанова підлягає скасуванню. Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпи Сергія Миколайовича, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про скасування постанови - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель М.І. Кобаль