Постанова 4855 № 580/3135/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3135/21 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень В С Т А Н О В И В : 20.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 02.02.2021 № 0007200705 та № 0007220705. Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами. А також тим, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.02.2021 № 0007220705 щодо зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Смілянський електромеханічний завод» від`ємного значення за платежем податок на додану вартість (код платежу 14060100) у сумі 11625 (одинадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.02.2021 № 0007220705 та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами у цій частині. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним в акті перевірки та письмовому відзиві, що містяться в матеріалах справи, зокрема, в основу висновків про порушення позивачем податкового обліку відповідачем покладено доводи щодо нереальності господарських операцій з постачальниками (ТОВ «Вектор», ТОВ «НВФ «Топстар», ТОВ «НВК «Укрпромвпровадження»), позаяк неможливо підтвердити за ланцюгом постачання до виробника (імпортера) придбання товарів, реалізованих на користь позивача. Доводи ґрунтуються на даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН), АРМ «Митниця» за період з 01.01.2020 до 31.10.2020 (ТОВ ТОВ «Вектор», ТОВ «НВФ «Топстар») та за період з 01.07.2020 до 31.10.2020 щодо ТОВ «НВК «Укрпромвпровадження». Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції. Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог щодо правомірності ППР від 02.02.2021 № 0007220705 про зменшення від`ємного значення ПДВ у сумі 11625 грн Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу відповідача від 16.12.2020 № 2285-П (а.с.16) та направлення на перевірку від 17.12.2020 № 412/23-00-07-0208 працівником Головного управління ДПС у Черкаській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Смілянський електромеханічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час декларування за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складено акт від 06.01.2021 № 29/23-00-07-0205/43131657 (а.с.17-27), яким встановлено, що: ТОВ «СЕМЗ» до податкового кредиту жовтня 2020 року у взаємовідносинах з ТОВ «Вектор» віднесено ПДВ у сумі 3616 грн, що не можливо підтвердити за ланцюгом постачання (порушення пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Кодексу № 2755) (а.с.21 зворотній бік); ТОВ «СЕМЗ» до податкового кредиту жовтня 2020 року у взаємовідносинах з ТОВ НВФ «Топстар» віднесено ПДВ у сумі 3411,40 грн, що неможливо підтвердити за ланцюгом постачання до виробника (імпортера) (а.с.23); ТОВ «СЕМЗ» до податкового кредиту жовтня 2020 року у взаємовідносинах з ТОВ НВК «Укрпромвпровадження» віднесено ПДВ у сумі 4597,45 грн, що неможливо підтвердити за ланцюгом постачання до виробника (імпортера) (а.с.24). У висновках акта від 06.01.2021 зазначено, що перевіркою встановлено порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.5, 198.6 статті 198 Кодексу № 2755 за жовтень 2020 року у сумі 11625 грн (3616 + 3411,40 + 4597,45). На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 № 0007220705 про зменшення від`ємного значення ПДВ у сумі 11625 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне. Згідно з пунктом 185.1. статті 185, пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми). Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку. Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, відповідно й від`ємного значення цього податку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Колегія суддів, перевіряючи досліджені судом першої інстанції докази у сукупності, погоджується з його висновком про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, що були віднесені до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих спірним контрагентом. Надані позивачем первинні документи містять достатньо обов`язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених ними. Поруч з цим, колегія суддів зауважує, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведені податковим органом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи. Зокрема, відзначається, що не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки лише з посиланням на обсяг матеріальних та трудових ресурсів контрагентів позивача по ланцюгу постачання, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 802/1155/17-а, від 11 червня 2018 року у справі № 826/4565/14, від 18 травня 2018 року у справі № П/811/1508/16, від 03 квітня 2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07 березня 2018 року у справі № 804/3420/16. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем суду не надано. Інших переконливих доводів ніж зазначено в апеляційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у суді попередньої інстанції, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та TOB «Вектор», ТОВ НВФ «Топстар», ТОВ НВК «Укрпромвпровадження»», є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією також не представлено. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду, оскільки такі судові рішення не є релевантними спірним правовідносинам. Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і податковий орган, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Повне судове рішення складено 27.09.2021 року. Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Кузьменко