Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1092/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1092/21 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служба України, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів В С Т А Н О В И В : Історія справи. 16.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить: - визнати протиправними та скасувати накази Державної фіскальної служби України № 1663-0 від 14.12.2020, Головного управління ДФС у Чернігівській області № 134-о від 14.12.2020, № 1-о від 16.01.2021 про звільнення позивача з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області та державної служби з 16.01.2021; - поновити позивача в Головному управлінні ДФС у Чернігівській області на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області з 16.01.2021 та стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення. Позов обґрунтовано тим, що спірні накази про його звільнення з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Чернігівській області не перебували в стані припинення, реорганізації чи скорочення чисельності штатів в Головному управлінні ДФС у Чернігівській області, і гарантовані права, передбачені статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України, при звільненні не були дотримані, оскільки не було запропоновано іншої рівнозначної посади. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 у задоволені позову відмовлено. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог через те, що на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме: частини другої статті 40 (звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу), статті 42 (переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці), частин другої та третьої статті 49-2 КЗпП України (щодо обов`язку власника або уповноваженого ним орган пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації), не поширювалась на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України, отже спірні накази прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Додатково апелянт зазначив про необхідність застосування судами при розгляді справ такої категорії практики Верховного Суду України та Пленуму Верховного суду України від 1992 року, і наголосив, що на момент його звільнення не видавався наказ про ліквідацію ДФС України та ГУ ДФС у Чернігівській області, а відбулось введення в дію Структури та змін у штатному розписі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено про правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 відбулась реорганізація Державної фіскальної служби України і утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, внаслідок чого позивач був звільнений з найманої посади на підставі п.1 ч.1 ст. ст.87 Закону України «Про державну службу», і обов`язку щодо запропонування рівнозначної посади у відповідача не було через зміну законодавства. Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотання відповідача про відкладення слухання справи не підлягає задоволенню, оскільки явка представника відповідача не визнавалась обов`язковою. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини справи. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював на посаді першого заступника Головного управління ДФС у Чернігівській області і наказом Державної фіскальної служби України від 16.02.2015 № 549-о був звільнений з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області . 03.11.2020 наказом Державної фіскальної служби України № 1512-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 825/3933/14 скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 16.02.2015 № 549-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області з 17.02.2015 (а.с. 13). 04.11.2020 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області видано наказ № 119-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 03.11.2020 № 1512-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » (а.с. 14). 05.11.2020 Державна фіскальна служба України листом від 05.11.2020 вих. № 190/7/99-99-08-03-17, який надійшов 06.11.2020 до головної комісії з питань реорганізації Головного управління ДФС у Чернігівській області, зобов`язано здійснити заходи щодо вручення попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з реорганізацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», шляхом поділу Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України та Державну митну службу України (а.с.18). У вказаному листі зазначено, що відповідно до попередження про наступне вивільнення від 05.11.2020, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 08.05.2020 № 17-ф «Про введення в дію Організаційної структури та Штатного розпису» відповідно до частини шостої статті 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади не раніше ніж за 30 календарних днів з дати ознайомлення з цим попередженням на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, з дотриманням вимог чинного законодавства України. З вказаним попередженням позивач був ознайомлений 06.11.2020 під особистий підпис (а.с. 21). 14.12.2020 Державною фіскальною службою України, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з реорганізацією, видано наказ № 1663-0 «Про звільнення ОСОБА_2 », яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, на підставі пункту 5 статті 87 Закону України «Про державну службу» (а.с. 22). Наказом Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14.12.2020 № 134-о оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 14.12.2020 № 1663-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с. 23). 16.01.2021 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області виданий наказ № l-о «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 » та визначено день звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, відповідно пункту 5 статті 87 Закону України «Про державну службу» - 16.01.2021 (а.с. 24). Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Частиною другою статті 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 24 Конституції України визначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до статті 38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Закон України «Про державну службу» (в редакції на день прийняття спірного наказу про звільнення) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Стаття 87 Закону України «Про державну службу» визначає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Зокрема частиною 1 цієї статті встановлено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Відповідно до частини 3 вказаної статті, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Згідно частини 5 цієї ж статті наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення. Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно з частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Разом з тим, за приписами частини п`ятої статті 40 КЗпП України (у редакції на час прийняття спірного наказу про звільнення) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Висновки суду. Системний аналіз вищенаведених норм закону дає підстави зробити висновок, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України(у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини другої статті 40 КЗпП України, статті 42, частин першої, другої і третьої статті 49-2 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Отже, матеріалами справи встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 абзац другий частини третьої статті 87 виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Крім того, при звільненні суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), і це не є безумовним обов`язком при звільненні. Таким чином, реорганізації Головного управління ДФС у Чернігівській області проводилось у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підстави для прийняття відповідачем спірних наказів про звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» існували. Колегія суддів зазначає, що правильним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог через те, що на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме: частини другої статті 40 (звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу), статті 42 (переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці), частин другої та третьої статті 49-2 КЗпП України (щодо обов`язку власника або уповноваженого ним орган пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації), не поширювалась на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України, отже спірні накази прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказані обставини апелянтом не спростовано. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Повний текст постанови виготовлено 27.09.2021. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 р.- залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служба України, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель