Постанова Одеський апеляційний суд № 523/17623/20

Номер провадження: 33/813/884/21 Номер справи місцевого суду: 523/17623/20 Головуючий у першій інстанції Шкорупеєв Д.А Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання Лопотан В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 27 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ВСТАНОВИВ: Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддавши його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 гривень без позбавлення посвідчення на право керування всіма видами транспортних засобів, оскільки таке не видавалось. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, 14.06.2021 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить суд постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року. В судове засідання суду апеляційної інстанції, яке було призначене на 21.09.2021 року ОСОБА_1 та його представник адвокат Голосов Ю.В. не з`явилися, проте 20.09.2021 року адвокат Голосов Ю.В. подав до канцелярії апеляційного суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі та клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст.і 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що 28.04.2021 року він подав апеляційну скаргу, у якій також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року. Однак постановою Одеського апеляційного суду від 20.05.2021 року у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року було відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто (а.с. 12-14, 23-24). 14.06.2021 року, ОСОБА_1 подав повторно апеляційну скаргу, у якій також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 27.11.2020 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови суду він отримав лише 22.04.2021 року. При цьому, в обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що 30.03.2021 року він хотів продати належний йому автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 , але дізнався, що на належний йому автомобіль накладено арешт у зв`язку із несплатою якогось штрафу. Починаючи з 30.03.2021 року і до 19.04.2021 року він намагався з`ясувати, що послужило підставою для накладення арешту на належний йому автомобіль, звертаючись спочатку декілька разів до Управління патрульної поліції в Одеській області, потім у прийомний день до державного виконавця Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), потім до Суворовського районного суд м.Одеси, де йому пояснили, що потрібно написати заяву про видачу копії постанови суду, що він і зробив та 22.04.2021 року отримав її копію. Окрім того, ОСОБА_1 посилається також на те, що з 04.10.2020 року по 22.03.2021 року він знаходився за кордоном, а тому об`єктивно не міг вчинити правопорушення, тому до самого моменту ознайомлення з оскаржуваною постановою у Суворовському районному суді м. Одеси, був переконаний, що сталася якась помилка внесення відомостей про правопорушника до реєстру боржників в результаті якої його переплутали з однофамільцем, тому вважає, що строк на оскарження постанови суду від 27.11.20202 року пропущено ним із незалежних від нього об`єктивних причин. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд є доступ до суду, у тому числі до суду апеляційної інстанції. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. Отже, зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню. Розглядаючи апеляційну скаргу по суті суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. На думку апеляційного суду, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд не в повній мірі дотримався цих вимог закону. Так, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на: -протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №069343 від 28.10.2020 року (а.с. 2); -результатах тесту від 28.10.2020 року на приладі Драгер (а.с. 3); -акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4); -поясненнях свідків від 28.10.2020 року (а.с. 5,6). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не перевірив достовірність даних, викладених в цих доказах, а відтак висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам правопорушення, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №069343 від 28.10.2020 року, що 28.10.2020 року о 10 годині 05 хвилин водій ОСОБА_1 керував мопедом марки «Хонда» б/н, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, втрата координації, почервоніння очей, порушення мови. Проведення огляду на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу «Драгер», в присутності двох свідків, результати якого склали 1,51 проміле. Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 посилається на те, що у нього взагалі немає мопеду та хоча в оскаржуваній постанові зазначені його П.І.Б. та рік народження, проте вказана адреса реєстрації іншої особи ( АДРЕСА_1 ). Більш того, 04.10.2020 року він вибув з території України та тільки 22.03.2021 року він повернувся до України, в підтвердження чого надав до апеляційної скарги копію паспорту для виїзду за кордон (а.с. 36-38) та копію відповіді інформаційного запиту Державної прикордонної служби України (а.с. 43). ОСОБА_1 зазначає, що знаходячись на роботі за кордоном він об`єктивно не міг вчинити правопорушення. З метою перевірки вищевказаних доводів, викладених в апеляційній скарзі, щодо обставин вчинення правопорушення, апеляційним судом 06.07.2021 року було витребувано у Управління патрульної поліції в Одеській області повний відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстратора) т.в.о командира взводу 2 роти 8 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції Козик О.С., який оформлював протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 069343 від 28.10.2020 року відносно ОСОБА_1 та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) його напарника ІПП 2 взводу 8 роти 2 батальйону полку в Одеській області ДПП капітана поліції Руденко І.А. який склав акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 62). Проте, 19.07.2021 року на адресу апеляційного суду від Управління патрульної поліції в Одеській області надійшла відповідь, згідно якої надати відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів у відношені ОСОБА_1 немає можливості, оскільки вони були знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання (а.с. 64). В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 Голосов Ю.В. також наголошував, що ОСОБА_1 об`єктивно не зміг вчинити вказане адміністративне правопорушення, оскільки знаходився за кордоном, що підтверджується відповіддю В.о. начальника Державної прикордонної служби України (а.с. 67). Матеріали справи на спростування вищевикладеного, доказів не містять, а тому вищезазначені обставини, апеляційний суд трактує на користь апелянта ОСОБА_1 , що ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини його у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші підстави для правильного вирішення справи. У відповідності до положень ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Особу може бути визнано винною у чиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Таким чином, всі перераховані вище обставини, у своїй сукупності, дають апеляційному суду підстави дійти висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 дійсно здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність прийнятого суддею районного суду рішення про визнання ОСОБА_1 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне порушення, не підтверджено належними доказами. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що жодних доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 п. 2.9А ПДР України, матеріали справи не містять, а тому провадження підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі наведеного та керуючисьп.1 ч.1 ст. 247, ст. 251, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 27 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 27 листопада 2020 року скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра