Постанова 4855 № 320/6662/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6662/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 20 серпня 2019 року №UА125000/2019/000492/2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує, зокрема, тим, що зважаючи на відсутність достовірних відомостей щодо числових значень таких складових, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача, в якому зазначено, що відповідач не обґрунтував причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути встановлено та математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеного митним органом у спірних рішеннях, при цьому, оскаржувані рішення містять лише законодавчі посилання (цитування норм). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (код 40720198) (замовник) та Aimon Group Limited (Китай) (постачальник) укладено контракт №2200 на постачання товару - кухонного посуду з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття, під торговою маркою "Marco Cervetti", код УКТ ЗЕД 6912 00 90

00. Позивачем зазначено, що з метою митного оформлення товару представник ТОВ «Сільпо-Фуд» подав до Київської митниці ДФС митну декларацію від 19 серпня 2019 року №UA125220/2019/711784, до якої додано: - сертифікат якості (код 0003); - пакувальний лист (код 0271); - інвойс (код 0380); - коносамент (код 0705); - міжнародна автомобільна накладна (CMR) (код 0730); - сертифікат про походження товару (0861); - рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД (код 1503); - висновок за результатами дослідження експертного підрозділу управління лабораторних досліджень (1505); - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) (код 1701); - картка відмови у прийнятті митної декларації (код 1703); - документ, що підтверджує вартість перевезення товару (код 3007); - страховий поліс (код 3503); - зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (код 4100); - некласифікований внутрішній договір (код 4200); - договір про перевезення (код 4301); - акт про взяття проб (зразків) товару (код 9107). Під час митного оформлення Київською митницею ДФС направлялось електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: - оригіналу зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього; - якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписки з бухгалтерської документації; - каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; - копії митної декларації країни відправлення; - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Листом від 20 серпня 2019 року за вих. №1401 ТОВ «Сільпо-Фуд» надало такі документи: - прайс-лист від 01 березня 2019 року; - комерційна пропозиція від 01 березня 2019 року; - висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 01 серпня 2019 року року; - рахунок від 22 червня 2019 року; - платіжне доручення на оплату товару та виписка від 02 серпня 2019 року; - акт виконаних робіт по договору перевезення від 18 липня 2019 року; - платіжне доручення на оплату послуг перевезення від 02 серпня 2019 року. Позивачем наголошено на тому, що незважаючи на подання необхідних документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 20 серпня 2019 року №UA125000/2019/000492/2 (надалі - рішення), в результаті чого митна вартість придбаних ТОВ «Сільпо-Фуд» товарів була визначена за резервним методом та збільшена (1,7661 дол./кг - митна вартість заявлена ТОВ «Сільпо-Фуд», 3,86 дол./кг - митна вартість визначена Київською митницею ДФС), що призвело до переплати митного збору та ПДВ на загальну суму 191700,85 грн. З метою випуску даного товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивач (декларант) з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію від 21 серпня 2019 року №UA125220/2019/711856, за якою митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію відповідно до статті 55 Митного кодексу України. Не погоджуючись із винесеним відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним та таким, що винесене без належного врахування всіх обставин, ТОВ «Сільпо-Фуд» подало скаргу від 22 серпня 2019 року №б/н до Державної фіскальної служби України, у задоволенні якої було відмовлено згідно відповіді від 19 вересня 2019 року №42319/6/99-99-19-02-01-15, що власне і стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що в процесі оформлення товару за митною декларацією від 19 серпня 2019 року №UA125220/2019/711784 ТОВ «Сільпо-Фуд» надало достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України. Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України). Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України). Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У постановах від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 та від 28.02.2020 у справі №804/3463/15 Верховний Суд висловив позицію, що положення статей 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, апелянт зазначає, що умовами договору на перевезення, а саме п.3.1.1 передбачено надавати замовнику розклад, тарифи та ін., проте до митного оформлення не надано інформацію щодо вартості тарифів, а перевірити достовірність декларування витрат понесених на транспортування митниця не мала можливості, оскільки такі документи до митного контролю та оформлення не надавалися. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Зокрема, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» разом з митною декларацією до митного оформлення було подано: міжнародну автомобільну накладну №1607 від 31.07,2019; рахунок №UAIM0322155 від 18.07.2019 на суму 44 379,10 грн; договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг №1763 від 07.11.2016. Разом з листом №1401 від 20.08.2019 ТОВ «Сільпо-Фуд» було додатково надано акт виконаних робіт за договором перевезення №UАІМ0322155 від 18.07.2019 та платіжне доручення на оплату послуг з транспортування товару №5333803 від 02.08.2019 на суму 44 379,10 грн. У зв`язку з викладеним, надані митному органу документи на підтвердження достовірності декларування витрат, понесених на транспортування, на переконання колегії суддів, цілком доводять обґрунтованість складової митної вартості. Також, апелянт зауважив, що відповідно до п. 1.1.1. генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 передбачено наявність Додатка № 1, який є невід`ємним документом до цього Договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Зазначений додаток № 1 не надано до митного оформлення. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08% що зазначений у сертифікаті від 11.07.2019 № 15098, відсутнє, тому перевірити правильність числового розрахунку страхової суми у митниці не було можливості. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 п. 8 ст. 53 МК України серед документів, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що не узгоджується із вимогою відповідача про надання відомостей щодо числових значень розміру страхової суми. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування. Зауваження апелянта в частині того, що експертний висновок від 01.08.2019 № Ц-610 підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у підтверджених даних колегія суддів не приймає до уваги, оскільки експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару та носить виключно консультаційний характер. Відповідно, наявність розбіжностей в таких документах не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не викликали обґрунтованого сумніву у правильності заявленого позивачем розміру митної вартості товару, що свідчить про незаконність подальших дій відповідача щодо витребування додаткових документів, відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару. У постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 Верховний Суд вказав, що зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Крім того, відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: - обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; - наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; - обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 20 серпня 2019 року №UА125000/2019/000492/2, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, зводиться до наведення вказаних вище обставин, які викликали сумнів у заявленій позивачем митній вартості та зазначення про ненадання позивачем достатніх документів без відповідної конкретизації. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя А. Б. Парінов