Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5102/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5102/21 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Шляхтицького О.І. , Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі №420/5102/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватного підприємства «Південьдортех» про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.03.2021р. №237765, №237766, №237767 У С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.03.2021р. № 237765, № 237766, № 237767. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників. Натомість, ТОВ "СПМК-17" у межах спірних правовідносин не було автомобільним перевізником. На думку позивача, у разі не приведення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інші транспортні засоби або у будь-який інший спосіб, а також у разі не внесення вищезазначеної плати за проїзд, орган владних повноважень мав заборонити подальший рух таких транспортних засобів. Однак, посадовими особами відповідача подальший рух транспортних засобів заборонено не було. Крім того, ТОВ "СПМК-17" не було надано: жодного документа (чека або талона зважування, квитанції, тощо), на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі; довідок про здійснення габаритно-вагового контролю; акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунку плати за проїзд. Позивач також зазначав, що Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не надано свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтва про їх державну метрологічну атестацію. Означене унеможливило перевірку відповідності стану вимірювального і зважувального обладнання. Як стверджував позивач, фахівцями контролюючого органу під час зважування транспортних засобів не враховано, що вантаж, який перевозився був сипучим. Згідно із наданими третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача приватним підприємством «Південьдортех» до суду першої інстанції письмовими поясненнями, ПП «Південьдортех» орендувало у ТОВ "СПМК-17" транспортні засоби, а також інші транспортні механізми, які використовувались з метою перевезення вантажів. Не погоджуючись з позовними вимогами відповідачем до окружного адміністративного суду подано письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю фахівцями контролюючого органу установлено перевищення вагових параметрів транспортних засобів, що належать ТОВ "СПМК-17". За вказані порушення відповідальність передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач стверджував, що жодних документів на підтвердження вибуття автомобілів із власності (користування), передачі їх іншій особі, позивачем під час перевірки транспортних засобів не надано. На думку відповідача, договори оренди транспортних засобів засвідчують лише намір про їх укладення з метою використання автомобілів. Натомість, доказів того, що вказані договори дійсно спрямовані на реальне настання правових насідків, що обумовлені ними, позивачем суду не надано. До того ж, водіями транспортних засобів не надавались фахівцям контролюючого органу доказів на підтвердження передачі транспортних засобів третій особі, а також оформлення тимчасових реєстраційних талонів (тимчасових техпаспортів). Також, відповідач наголошує на дотриманні порядку здійснення вагового контролю транспортних засобів. Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді на відзив, передаючи автомобіль у керування іншій особі, власнику автотранспорту достатньо передати із ним лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт). Натомість, тимчасовий реєстраційний талон в такому разі оформляти не обов`язково. Також, позивач зазначав, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Означене виключає можливість накладення штрафу відповідно до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу. Із посиланням на постанову Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 позивач вказував на те, що у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Інша частині відповіді на відзив дублює зміст позовної заяви. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2021р. у справі №420/5102/21 у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватного підприємства «Південьдортех» про визнання протиправними та скасування постанов відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на те, що під час проведення перевірки 14.02.2021 року та 17.02.2021 року водіями транспортних засобів не повідомлено інспекторів про знаходження транспортних засобів в оренді та, відповідно, про наявність Договорів оренди транспортних засобів № 01/21-О від 01.01.2021 року та № 02/21-О від 01.01.2021 року, а також не повідомлено відомостей про перевізника вантажу. Також, позивачем на підтвердження реальності договорів оренди транспортних засобів № 01/21-О від 01.01.2021 року та № 02/21-О від 01.01.2021 року надано лише самі договори та акти прийому-передачі транспортних засобів та механізмів до цих договорів. Будь-яких інших доказів на підтвердження реальності укладених договорів оренди, зокрема, але не тільки доказів сплати орендної плати, тощо, позивачем суду не надано. Отже, надані позивачем до суду копії договорів оренди транспортних засобів не є достатніми, належними та допустимими доказами того, що вказані транспортні засоби позивачем передано в оренду ПП «Південьдортех». Крім того, приписами ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт» не установлено жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо). Обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русу виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними. Однак, жодниді докази на підтвердження отримання позивачем означеного дозволу матеріали справи не містять. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ СПМК-17 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не повно досліджено докази, не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, у зв`язку з чим позивач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ СПМК-17 зазначає, що у межах спірних правовідносин товариство позивача не було перевізником. Також, на думку скаржника, заборона руху транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу (асфальтобетонної, щебеневої суміші) унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі такого транспортного засобу. Крім того, вантаж, який перевозився, був сипучим. Скаржник зазначає, що передаючи автомобіль у керування іншій особі, власнику автотранспорту достатньо передати із ним лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт). При цьому, оформлення тимчасового реєстраційного талону не обов`язкове. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що 14.02.2021р. та 17.02.2021р. посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено перевірку транспортних засобів, які належать ТОВ «СПМК-17», а саме: Мercedes-Benz ACTROS 2641, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_2 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом ВАРЗ НПС-2730 номерний знак НОМЕР_4 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_6 . За результатами вказаного контролю фахівцями контролюючого органу складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.02.2021р. №258493, №258492, від 17.02.2021р. №215765, у яких зазначено, що під час перевірки транспортних засобів виявлено перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень. За наслідками проведення габаритно-вагового контролю Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.02.2021р. №043382, №043381, від 17.02.2021р. №044093. З урахуванням означених документів, транспортними засобами: - Мercedes-Benz ACTROS 2641, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_2 , здійснювалось перевезень вантажу (щебінь) повною масою понад нормативно-встановленої 40,00 т, а саме 49,050 т. Перевищення складає 9,05т., що становить 22,6%; - Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом ВАРЗ НПС-2730 номерний знак НОМЕР_4 , здійснювалось перевезення вантажу (щебінь) повною масою понад нормативно-встановленої 40,00 т, а саме 50,05 т. Перевищення складає 10,05т., що становить 25,12%; - Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_6 здійснювалось перевезення вантажу (щебінь) повною масою понад нормативно-встановленої 40,00 т, а саме 52,950 т. Перевищення складає 12,95т., що становить 32,37%. За результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.03.2021р. №237765, №237766, №237767, згідно яких до ТОВ СПМК-17 на підставі абз.16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарські штрафи. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р., пунктом 2 якого регламентовано, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р., передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р., великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно із пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Відповідно до пункту 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р., у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Наведеними правовими нормами визначено повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Між тим, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні або внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. Як установлено судом, та зазначено вище, транспортними засобами Мercedes-Benz ACTROS 2641, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_2 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом ВАРЗ НПС-2730 номерний знак НОМЕР_4 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_6 , здійснювалось перевезення вантажів із перевищенням установлених вагових параметрів. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до абзацу 16 частини 1 якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас, колегією суддів установлено, що ані до суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідних дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, ТОВ СПМК-17 не надано, у зв`язку з чим Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки цілком правомірно винесено спірні постанови від 15.03.2021р. №237765, №237766, №237767 про застосування адміністративно-господарських штрафів. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що в межах спірних правовідносин перевізником виступало ТОВ «Південьдортех», з огляду на таке. Так, колегією суддів установлено, що в матеріалах справи наявні договори оренди транспортних засіб та механізмів від 01.01.2021р. №01/21-О, №02/21-О, укладені між ТОВ СПМК-17 (Орендодавець) та ТОВ «Південьдортех» (Орендар), за умовами яких Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у платне користування, зокрема, такі транспортні засоби: Мercedes-Benz ACTROS 2641, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_2 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом ВАРЗ НПС-2730 номерний знак НОМЕР_4 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_6 . До матеріалів справи також додано акти приймання-передачі транспортних засобів та механізмів від 01.01.2021р. Частиною 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, зокрема, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Пунктами 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Натомість, за насідками установлення фактичних обставин справи, колегією суддів вказує на відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження надання водіями транспортних засобів Мercedes-Benz ACTROS 2641, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_2 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом ВАРЗ НПС-2730 номерний знак НОМЕР_4 ; Мercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом Schmitz SKI 24 номерний знак НОМЕР_6 , під час здійснення габаритно-вагового контролю, фахівцям контролюючого органу товарно-транспортних накладних. При цьому, надані ТОВ «Південьдортех» до суду товарно-транспортні накладні суперечать наявним у матеріалах справи доказам та установленим судом апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, що відповідно ставить під сумнів їх належність та допустимість. Не є обґрунтованими, у призмі вирішення спірного питання, також посилання позивача на договори оренди транспортних засіб та механізмів від 01.01.2021р. №01/21-О, №02/21-О та акти приймання-передачі транспортних засобів від 01.01.2021р., оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їх реалізації матеріали справи не містять. Відповідно до наявних у матеріалах справи свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які були надано водіями до перевірки, власником автомобілів є ТОВ «СПМК-17». З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо правомірності прийняття Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки спірних постанов від 15.03.2021р. №237765, №237766, №237767 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 адміністративно-господарських штрафів. При цьому, апеляційний суд вважає помилковим обґрунтування позивачем власної позиції із посиланням на постанову Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16, оскільки у межах вказаної справи жодних висновків стосовно того, що у випадках перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, судом касаційної інстанції зроблено не було. Перевезення вантажу у справі, яка переглядалась Верховним судом здійснювалось контейнеровозом. Натомість, у даній справі транспортні засоби не класифікуються як контейнеровози. До того ж, справу №814/1460/16 у відповідній частині Верховним Судом направлено на новий судовий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду. Також, твердження позивача про те, що вантаж, який перевозився є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху (як свідчення помилковості результатів зважування), на думку суду апеляційної інстанції, не впливають на результат розгляду даної справи, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу. Крім того, пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Щодо посилання позивача на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування вагами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р., виключена з 08.09.2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №

671. Тому, з огляду на виключення п. 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р., наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі №420/5102/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Шляхтицький О.І. Єщенко О.В.