Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/1364/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.09.2021 м. Дніпро Справа № 912/1364/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є., секретар судового засідання Мацекос І.М., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2021 (повний текст складено 02.07.2021, суддя Коваленко Н.М.) у справі № 912/1364/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до відповідача Комунального підприємства "Теплоенергетик" Кропивницької міської ради", м. Кропивницький про стягнення 17 674 723,60 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції. У травні 2021 до Господарського суду Кіровоградської області звернулось АТ «НАЦ «Нафтогаз України» з позовом про стягнення з відповідача 17 674 723,60 грн., з яких: 15 765 743,83 грн. - основний борг, 331 511,56 грн. - пеня, 476 556,66 грн. - 3% річних, 1 100 911,55 грн. - інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу №6225/1920-ЕЕ-18 від 25.10.2019 в частині повної та своєчасної оплати прийнятого газу. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2021 у справі № 912/1364/21 позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" Кропивницької міської ради" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у сумі 17 508 967,82 грн., у тому числі: основний борг у сумі 15 765 743,83 грн., пеня у сумі 165 755,78 грн., три проценти річних у сумі 476 556,66 грн., інфляційні втрати у сумі 1 100 911,55 грн., а також 265 120,85 грн. судового збору; в решті позову відмовлено. Зменшуючи розмір пені на 50%, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький, а отже, основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, які надійшли за надані послуги з теплопостачання. Крім того, відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок за спеціальним режимом використання, та оплата з такого рахунку відповідних послуг залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. Місцевим господарським судом було враховано, що позивачем до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором. Діяльність позивача і відповідача, як суб`єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями постачальником теплової, електричної енергії, тому суд враховує не лише майнові, а й інші інтереси сторін спору. Господарський суд першої інстанції вважав, що надані сторонами докази дають суду підстави для використання свого права на зменшення розміру нарахованої пені. Судом враховано також інтереси позивача та прийнято до уваги, що діяльність позивача має важливе значення для надійного та безпечного функціонування газотранспортної системи. У зв`язку з цим, врахувавши доводи позивача в частині заперечень щодо зменшення штрафних санкцій та керуючись правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справах №912/684/19 та №912/1215/20 між тими самими сторонами, а також співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків і заявлених до стягнення сум, явно скрутний фінансовий стан відповідача, а також інтереси обох сторін у справі, судом першої інстанції зменшено розмір штрафних санкцій на 50%.

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2021 у справі № 912/1364/21 в частині відмови у стягненні 165 755,78 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені у розмірі 165 755,78 грн. Скаржник посилається на такі обставини: - рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені на 50 % ухвалене з порушенням норм матеріального права; - при вирішенні питання щодо зменшення пені суд має надати комплексну оцінку обставинам в їх сукупності майновий стан сторін, причини прострочення, поведінку винної сторони, інші обставини, пов`язані з діяльністю сторін спору. Зменшення розміру пені у виключних випадках є правом, а не обов`язком суду (висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 10.12.2020 у справі №904/6250/19); - матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про збитковість підприємства відповідача станом на момент розгляду даної справи, відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства відповідача. Висновки суду щодо скрутного фінансового стану відповідача не підтверджені жодним доказом; - позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання з постачання природного газу у повному обсязі у строки, передбачені умовами укладеного договору. Водночас, відповідачем допущено прострочення з оплати. Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем активних дій щодо ведення претензійно-позовної роботи з контрагентами для уникнення прострочення; - відповідач має відповідно до Договору постачання природного газу виконувати взяті на себе зобов`язання у будь-якому випадку, у тому числі здійснюючи оплату самостійно; - декларуючи відповідні незаконні дії державних органів, відповідач, всупереч положенням ст. 617 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ціни та ціноутворення", фактично бажає покласти на позивача негативні фінансові наслідки і не вчиняє дій із захисту порушених прав та інтересів; - несвоєчасність оплати контрагентами позивача прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; - держава, покладаючи на позивача обов`язки із забезпечення галузі національної економіки і населення природним газом, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, тим самим спричиняючи збитки; - заборгованість кінцевих споживачів або збитковість особи не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором; - здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи Договір на поставку природного газу, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, у тому числі й щодо нарахування пені.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористався, що за положеннями ч. 3 наведеної статті не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку прийнятого судового рішення.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2021 у справі № 912/1364/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.09.2021 о 16:00 год У судовому засіданні представник позивача (в режимі відеоконференції) надав пояснення у справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Відповідач у судове засідання не з`явився. 22.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін з таких підстав.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. 25.10.2019 між АТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик", Споживач) укладено Договір 6225/1920-ЕЕ-18 постачання природного газу (а.с. 17-26), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва електричної енергії. Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 7341,30 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях: жовтень 2019 - 309,90; листопад 2019 - 935,50; грудень 2019 - 1515,60; січень 2020 - 1612,10; лютий 2020 - 1415,60; березень 2020 - 1256,40; квітень 2020 - 296,20. Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. У розділі 4 Договору узгоджено ціну природного газу. Відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.01.2020) ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) і порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що ціна за 1000 куб.м природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У п. 4.4. Договору сторони погодили, що загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування. Згідно з п. 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 28.01.2020) у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до п. 9.3. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить 5 (п`ять) років. Згідно з п. 10.3. Договору сторони погодили, що усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього договору. Розділом 11 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір підписано сторонами та скріплено печатками. Надалі, сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод №1 від 28.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 28.01.2020, №5 від 24.02.2020, №7/6 від 23.03.2020, №8/7 від 23.04.2020. Визначальним у таких додаткових угодах є доповнення пункту 4.2 Розділу 4 "Ціна природного газу" пунктами 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, внесення змін до п. 4.2. Договору. Так, відповідно до Додаткової угоди №1 від 28.10.2019 ціна за 1000 куб.м газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) становить 4 272,7604 грн., крім того 20% ПДВ, усього разом з ПДВ 5 127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 по 31 жовтня 2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 315,9405 грн. за 1000 куб.м. Відповідно до Додаткової угоди №2 від 12.11.2019 ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) становить 4 899,00 грн., крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 по 30 листопада 2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 067,43 грн. за 1000 куб.м. Відповідно до Додаткової угоди №3 від 09.12.2019 ціна за 1000 куб.м газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) становить 4 276,6958 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 320,663 грн. за 1000 куб.м. Відповідно до Додаткової угоди №4 від 28.01.2020 ціна за 1000 куб.м газу з 01 січня 2020 року по 31.01.2020 (включно) становить 4 650,00 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ 5 580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 728,99 грн. Відповідно до Додаткової угоди №5 від 24.02.2020 ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) становить 3 948,00 грн., крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4 737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 по 29 лютого 2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4072,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 886,59 грн. Відповідно до Додаткової угоди №7/6 від 23.03.2020 ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) становить 3 396,00 грн., крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 по 31 березня 2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3520,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 224,19 грн. Відповідно до Додаткової угоди №8/7 від 23.04.2020 ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) становить 2 897,00 грн., крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 квітня 2020 по 30 квітня 2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 625,39 грн. На виконання умов Договору позивач передав у власність КП "Теплоенергетик" природний газ на загальну суму 15 765 743,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 35-41). Позивач стверджує, що оплату за переданий газ здійснено не було, чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума заборгованості за Договором станом на 28.02.2021 складає 15 765 743,83 грн. Позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення суму основного боргу, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У апеляційній скарзі не міститься вимог та доводів, які б стосувались рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а тому, в силу ст. 269 ГПК України, оскаржуване рішення переглядається в частині відмови у стягненні 165 755,78 грн. пені в межах вимог та доводів апеляційної скарги. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Сторонами у п. 7.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 28.01.2020) погоджено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно з п.п. 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Керуючись положеннями наведеного пункту, у зв`язку з несвоєчасним погашенням відповідачем заборгованості за отриманий товар (газ), позивачем нарахована пеня в розмірі 331 511,56 грн. Разом з тим, відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн. у зв`язку з тим, що відповідач є: підприємством стратегічного значення м. Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний період; збитковим підприємством та основним джерелом його доходів є кошти, що надійшли за надані послуги централізованого теплопостачання. Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. (ч.ч. 1, 4 ст. 217 Господарського кодексу України). Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (12-79гс19), господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неустойка за своєю правовою природою не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16. Колегія суддів погоджується з правомірним врахуванням судом першої інстанції того, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький і основним джерелом доходів якого є кошти, що надійшли за надані послуги з теплопостачання, співвідношення заподіяних збитків позивачеві та заявлених до стягнення сум, скрутний фінансовий стан відповідача та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %. Крім того, місцевий господарський суд при ухваленні рішення в оскаржуваній частині взяв до уваги, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати працівникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного і належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2020 відповідач має непокритий збиток у розмірі 48 473 тис. грн. Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення і здійснення оплати поставленого позивачем газу, значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції також враховано інтереси позивача та взято до уваги, що діяльність АТ «НАК «Нафтогаз України» має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи, а також взято до уваги правове призначення штрафних санкцій. З урахуванням наведених обставин, місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 912/1215/20 та від 22.01.2020 у справі №912/684/19 між тими ж сторонами, що і спір у даній справі, в яких залишено в силі рішення суду першої інстанції, у тому числі, в частині зменшення пені до 50%. Таким чином, оцінивши інтереси обох сторін, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, розумності, балансу інтересів сторін, адекватності обсягу і міри відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів сторін у даному спорі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи обмеження судом першої інстанції розміру суми пені на 50%, а саме до 165 755,78 грн.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі. Колегія суддів відхиляє доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом було надано належну оцінку фактичним обставинам даної справи та доводам як позивача, так і відповідача. Судом враховано баланс інтересів сторін, також позивача, який має додаткові компенсаційні механізми для забезпечення своїх інтересів у вигляді 3% річних та інфляційних, які було стягнуто судом. Водночас, відповідач є більш вразливою і слабкою стороною у правовідносинах, оскільки можливість вчасного розрахунку з позивачем прямо залежить від третіх осіб споживачів, які мають заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У даній справі мотиви апеляційного оскарження ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції надав перевагу одним доказам над іншими, та свідчать про незгоду позивача з обставинами справи, встановленими судами шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Право скаржника порушено не було.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2021 у справі № 912/1364/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2021 у справі № 912/1364/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27.09.2021 Головуючий суддя Л.М. Білецька Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя А.Є. Чередко