Постанова Одеський апеляційний суд № 523/11833/20

Номер провадження: 22-ц/813/3305/21 Номер справи місцевого суду: 523/11833/20 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Аліної С.С., по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Добріян Дмитра Валерійовича, заінтересована особа: ОСОБА_3 ,- в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Добріян Д.В., заінтересована особа: ОСОБА_3 , в якому просила: - визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяна Д.В. від 10.07.2020 р. про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду з України у виконавчому провадженні № 59108638; - визнати неправомірним розрахунок по сплаті аліментів від 10.07.2020 р. складенні старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяном Д.В. при примусовому виконанні судового наказу № 523/3987/19 у виконавчому провадженні № 59108638 та дії державного виконавця щодо його складання; - зобов`язати старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяна Д.В. скласти розрахунок по сплаті аліментів при примусовому виконанні судового наказу № 523/3987/19 у виконавчому провадженні № 59108638 враховуючи наявні у виконавчому провадженні докази доходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 та сум сплачених ним аліментів; - стягнути судові витрати. Свої вимоги обґрунтувала тим, що на виконанні у Другому Суворовському ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває судовий наказ, виданий 05.04.2019 р. Суворовським районним судом м. Одеси у справі № 523/3987/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2019 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Державним виконавцем Добріяном Д.В. було винесено 27.04.2020 р. постанову про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України та складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, в якому встановлено розмір заборгованості зі сплати аліментів в сумі 6111,95 доларів США. На початку червня 2020 р. боржник ознайомився з матеріалами справи та отримав розрахунок заборгованості по сплаті аліментів та копію постанови про встановлення тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, після скаржниці було повідомлено про те, що боржник готовий виплатити заборгованість. Однак, 10.07.2020р. боржником було подано заяву/скаргу про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та розрахунку заборгованості, яку цього ж дня було зареєстровано, розглянуто та задоволено, а саме: виконавцем винесено 10.07.2020 р. постанову про скасування тимчасового обмеженні) праві виїзду особи з України; складено 10.07.2020 р. новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, відповідно до якого заборгованість станом на 10.07.2020 р. складає 1 393 грн. ОСОБА_2 вважає, що такі дії та рішення державного виконавця є протиправними. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2020 року скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в який просить ухвалу суду скасувати, задовольнити скаргу у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу апелянт вважає, що суд першої інстанції повністю проігнорував обставини справи та безпідставно і необґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_2 фактично оскаржує розмір заборгованості зі сплати аліментів, а також, що нею не надано доказів на підтвердження своїх вимог. Відзиву до суду надано не було. В судове засідання призначене на 15 вересня 2021 року державний виконавець, ОСОБА_3 не з`явилися про розгляд справи були сповіщені належним чином (а.с. 123-125). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду відповідає зазначеним вимогам закону не в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Залишаючи скаргу ОСОБА_2 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що при конкуренції загальних та спеціальних норм права слід керуватись спеціальними нормами права, які передбачають процедуру вирішення спору про розмір заборгованості по аліментам, яка визначена ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, оскільки норми Розділу VII ЦПК України передбачають, що предметом скарги можуть бути лише процесуальні рішення і дії державного виконавця, а спір щодо розрахунку заборгованості по аліментам вирішується в позовному провадженні шляхом звернення до суду з відповідним на загальних підставах, оскільки положення ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України (спеціальної норми) вказують на те, що розмір заборгованості по аліментам визначається державним виконавцем та вразі незгоди з ним-спір вирішується по суті судом з визначенням конкретного розміру заборгованості по аліментам (в разі надання позивачем в такій справі власного розрахунку заборгованості по аліментів та його доведення в суді), при цьому, вказана норма права не передбачає можливість, навіть в судовому порядку в ході судового контролю за виконанням рішень, - зобов`язати державного виконавця переглянути визначений ним розмір заборгованості по аліментам чи зобов`язати його провести перерахунок заборгованості за іншими принципами. При цьому, судом не встановлено процесуальних порушень при розрахунку заборгованості по аліментам, оскільки підстави для розрахунку такої заборгованості передбачаються ч. 2 ст. 195 СК України, згідно якої якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, оскільки стягувач аліментів управі або оскаржити дії державного виконавця, або пред`явити позов на загальних підставах, та такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі 401/3734/16-ц, провадження № 61-43759св18. За вказаних обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 . Судом встановлено, що ОСОБА_2 , звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Другому Суворовському ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває судовий наказ, виданий 05.04.2019 року Суворовським районним судом м. Одеси у справі № 523/3987/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 15.05.2019 р. державним виконавцем Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Філімоновою К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 523/3987/19, виданий Суворовським районним судом м. Одеси від 18.04.2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На запит державного виконавця Добріяна Д.В. від 03.02.2020 р. крюінгова компанія V.Ships листом від 21.02.2020 року повідомила про те, що надавала посередницькі послуги боржнику ОСОБА_3 з працевлаштування на судна іноземних судновласників. Крім того, разом з листом крюінгова компанія V.Ships надала копію контракту від 05.04.2019 року, відповідно до якого, заробітна плата боржник становила 3 700 доларів США на місяць. Старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяном Д.В. в зв`язку з заборгованістю за виконавчим документом щодо стягнення аліментів сукупний розмір, якої перевищував суму відповідних платежів за чотири місяці, керуючись ст. 11, ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», 03.04.2020 року винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду. ОСОБА_3 звернувся до Другого Суворовського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про скасування розрахунку по сплаті аліментів та постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду. 10.07.2020 року старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяном Д.В. складено розрахунок, згідно якого боржником сплачено аліменти у розмірі 36 892 грн., заборгованість по сплаті аліментів становить станом на 10.07.2020 року в твердій грошовій сумі складає 1393 грн. Також старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяном Д.В. у виконавчому провадженні № 59108638 винесена постанова про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду особи з України від 10.07.2020 року. Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Згідно п. 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 р. № 2832/5), сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. У статті 195 СК України передбачено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно з частиною першою статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. В п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6 зазначено, що при визначені заборгованості по аліментам слід також керуватися положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146. Згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено розрахунок заборгованості від 25.05.2020 року, відповідно до якого зазначено, що боржником сплачено аліменти у розмірі 34 392 грн., заборгованість по сплаті аліментів становить станом на 25.05.2020 р. в твердій грошовій сумі та складає 5710,5 + 12075 34392 + 6111,95$ = 16606,5 грн. + 6111,95$. 10.07.2020 року державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено розрахунок заборгованості, відповідно до якого, виконавцем здійснено перерахунок, в якому вже відсутня заборгованість по сплаті аліментів , які були визначені у доларах США з квітня по жовтень 2018 року, а зазначено розмір аліментів з розрахунку середньої заробітної плати, з встановленою переплатою у розмірі 1393 гривні. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що державний виконавець зробив розрахунок заборгованості від 10.07.2020 року, виходячи лише з наданих ОСОБА_3 виписок з банківських рахунків, без врахування інших доказів, які містяться в матеріалах виконавчого провадження. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що при визначенні розміру заборгованості по сплаті аліментів необхідно керуватися інформацією, яка підтверджує реальний факт отримання доходу та його точний розмір, оскільки законодавець передбачає визначення розміру аліментів, виходячи з суми отриманого доходу, що залишилася після сплати податків. Доказами отримання доходу та його розміру можуть бути відомості отримані від податкової, роботодавця (довідка про отриману заробітну плату, бухгалтерські документи тощо), банківські документи на підтвердження надходження на рахунок платника аліментів коштів тощо. Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що стягувач не погоджується з розрахунками заборгованості по аліментах, проведеними державним виконавцем і вважає, що розрахунок складений 10.07.2020 року в порушення вимог частини 2 статті 195 СК України, частин 3, 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4 Розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 5І2/5 від 02.04.2012 року. Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України). Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи вищезазначені вимоги закону колегія суддів приходить до висновку про скасування довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10 липня 2020 року, як такої, що порушує права та законні інтереси заявника ОСОБА_5 . Щодо вимог скарги про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця від 10.07.2020 р. про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду з України у виконавчому провадженні № 59108638, колегія суддів вважає зазначити наступне. З матеріалів справи вбачається, що крюінгова компанія V.Ships надавала ОСОБА_3 посередницькі послуги з працевлаштування на судна іноземних судновласників та відповідно до копії контракту від 05.04.2019 року заробітна плата ОСОБА_3 становила 3 700 доларів США на місяць. При цьому, колегія суддів зазначає, що державним виконавцем було скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, з підстав відсутності заборгованості по сплаті аліментів, з урахуванням довідки розрахунку від 10.07.2020 року. З урахуванням того, що при винесенні постанови від 10.07.2020 року, державний виконавець виходив з відсутності заборгованості, колегія суддів вважає, що скарга в частині скасування постанови про скасуванню тимчасової заборони у виїзді за кордон не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку проскасування довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10 липня 2020 року, однак встановлення заборони ОСОБА_3 у виїзді за межі України позбавила б його працевлаштуватися на судна іноземних судновласників та отримувати заробітну плату відповідно до укладеного контракту, а також позбавляє дитину на отримання аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, які були стягнуті з нього на підставі судового наказу. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Одночасно, відповідно до п. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді закордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань. За загальним правилом під час розгляду питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати те, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов`язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у вказаній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів умисного ухилення боржника від виконання рішення суду. Одночасно необхідно враховувати, що під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні непереборні обставини. Колегія суддів вважає, що згідно зі скасованим судом розрахунку про відсутності заборгованості від 10.07.2020 року, ОСОБА_3 вважав на законних підставах про виконання ним у повному обсязі судового рішення. За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду з України. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів прийшла до висновку про скасування довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10 липня 2020 року, так як на цей час залишається чинним попередній розрахунок заборгованості, а тому підстав, для зобов`язання здійснити розрахунок заборгованості, колегія суддів не вбачає. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2020 року скасувати. Прийняти постанову. Скаргу ОСОБА_2 на рішення та дії державного виконавця задовольнити частково. Визнати неправомірним розрахунок по сплаті аліментів від 10 липня 2020 року, складений старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяном Дмитром Валерійовичем при примусовому виконанні судового наказу № 523/3987/19 у виконавчому провадженні № 59108638 та дії державного виконавця щодо його складання. В інший частині скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ С.М. Сегеда