Постанова 4823 № 733/705/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 вересня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 733/705/21 Головуючий у першій інстанції - Фетісова Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1347/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2021 року (місце ухвалення - м. Ічня, дата складання повного тексту - 21.07.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що постановою Ічнянського районного суду від 28.01.2014, яка набрала законної сили 18.02.2014, визнано неправомірними дії відповідача та зобов`язано виплатити на користь позивачки компенсацію санаторно-курортного лікування в сумі 764 грн. Ічнянським районним судом 04.03.2014 видано виконавчий лист у вказаній справі, який позивачкою направлено на виконання до державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області. Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області 29.06.2016 направило вказаний виконавчий лист для подальшого виконання до Державної казначейської служби України. Судове рішення по вказаній справі фактично виконано 04.10.2019 шляхом перерахування позивачці Державною казначейською службою України 764 грн. Тривалість судового і виконавчого проваджень згідно п. 1 ст. 6 Конвенції, становить понад 5 років і 7 місяців. Позивач посилається, що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, її син ОСОБА_2 до 18 років мав статус дитини, що потерпала від Чорнобильської катастрофи. За час невиконання рішення суду проходив амбулаторне та стаціонарне лікування, потребував постійного медичного нагляду, ліків та санаторно-курортного лікування, мав проблеми зі здоров`ям та перебував під «Д» наглядом лікарів невропатолога, кардіолога, офтальмолога та ін. У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, яким позивачка захистила законні права та інтереси своєї дитини, їй спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів, проведенням необхідних витрат пов`язаних з відновленням здоров`я дитини, почуття розпачу у зв`язку з довготривалим виконанням судових рішень, зверненням до суду за захистом порушених прав, душевними стражданнями. Своєчасна виплата всіх належних сум дала б можливість своєчасно і повно пролікуватися дитині, отримувати санаторно-курортне лікування, належне харчування. Визначаючи розмір моральної шкоди позивачка виходила, зокрема, з прецендентної практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішень ухвалених на їх користь щодо тривалого невиконання рішень національних судів, постановлених у аналогічних справах. З посланням на рішення Європейського Суду з прав людини, справа «Щукін та інші проти України» задоволена заява позивачки № 78262/12 від 02.08.2012 щодо порушення вимог державою Україною п. 1 ст. 6 і ст. 13 Конвенції та за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішення Ічнянського районного суду від 25.02.2011, держава Україна зобов`язана виконати рішення національного суду та сплатити позивачці 2000 євро моральної шкоди. Виходячи з цього, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 24.06.2021 1 євро = 32,6003 грн. Таким чином, позивачка обраховує суму моральної шкоди: 2000 євро х 32,6003 грн = 65 200 грн. У позові ОСОБА_1 просить стягнути з Управління соціального захисту населення Ічнянської РДА на свою користь на відшкодування моральної шкоди 65200 грн. Рішенням Ічнянського районного суду від 21.07.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ічнянської РДА на її користь 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ічнянської РДА на користь держави 06,90 грн судового збору. Рішення суду обґрунтовано тим, що вимоги позивача про стягнення на її користь 65 200 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, з посиланням на інші розглянуті судові справи задоволенню не підлягають, оскільки розмір морального відшкодування по кожній справі визначається судом з врахуванням конкретних обставин, що мають значення для справи, крім того, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди значно перевищує суму боргу. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції від 21.07.2021 в частині визначеної до стягнення з Управління соціального захисту населення Ічнянської РДА на свою користь суми відшкодування моральної шкоди, та стягнути з відповідача 65 200 грн. За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Заявниця у скарзі посилається на практику Європейського Суду з прав людини, а саме рішення ухвалені на її користь щодо тривалого невиконання рішень національних судів, постановлених у аналогічних справах, та зазначає, що сума морального відшкодування, за такими рішеннями, яку позивачка отримала за тривале невиконання рішень національних судів є набагато більшою ніж основна сума боргу і в жодному із своїх рішень Європейський суд з прав людини не зменшив суму морального відшкодування у зв`язку з тим, що вона є занадто великою сумою в порівнянні в основною сумою боргу. Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтування моральної шкоди є аналогічними доводам викладеним в позовній заяві, та з врахуванням глибини та тривалості заподіяних страждань, тривалість вчиненого правопорушення заявниця вважає достатньою компенсацією стягнення моральної шкоди в сумі 65 200 грн. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році (категорія 2) (а.с.8). Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28.01.2014 року, у справі №2а/733/4/14 (№733/72/14-а) визнано неправомірними дії УПСЗН Ічнянської районної державної адміністрації та зобов`язано управління виплатити ОСОБА_1 вартість квитків в сумі 208 грн та вартість путівки в розмірі 556 грн, а всього 764 грн. Постанова набрала законної сили 18.02.2014 (а.с.11). На підставі вказаного вище рішення суду 04.03.2014 Ічнянським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист по справі №733/72/14-а (№2-а/733/4/14) (а.с.12). Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 04.10.2019, закінчено виконавче провадження № 42608303 при примусовому виконанні вказаного вище виконавчого листа №733/72/14-а, в зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на її користь 65 200 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, з посиланням на інші розглянуті судові справи задоволенню не підлягають, оскільки розмір морального відшкодування по кожній справі визначається судом з врахуванням конкретних обставин, що мають значення для справи, крім того, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди значно перевищує суму боргу. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошових коштів в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням судового рішення, постановленого судом на користь ОСОБА_1 у розмірі 500 грн, при цьому врахував, що заявлений позивачем розмір моральної школи в розмірі 65 200 грн є занадто великою сумою у порівнянні з основною сумою боргу 764 грн. Судом встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, що зазнала позивач у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення на її користь, позивачка ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії (а.с.8), її син ОСОБА_2 до 18 років мав статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, знаходився на ''Д'' обліку та потребував санаторно-курортного лікування (а.с.16-24), тривале невиконання рішення суду призвело до почуття розпачу та душевних страждань позивача, руйнування її життєвих планів, проведення відповідних витрат у зв`язку з відновленням здоров`я своєї дитини, проте, невиконання рішення суду позбавило її такої можливості на відновлення здоров`я сина із незалежних від позивача причин, що спричинило значні душевні страждання. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що розмір моральної шкоди стягнуто судом першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості і підстав для його збільшення не вбачає. Посилання заявника в апеляційній скарзі на рішення Європейського Суду з прав людини, якими визначено більшу компенсацію моральної шкоди за невиконання рішення суду, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки розмір морального відшкодування по кожній конкретній справі визначається судом з врахуванням обставин, що мають значення для справи. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 27.09.2021. Головуючий Судді :