Постанова 4813 № 495/1874/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №495/1874/19 Апеляційне провадження №22-ц/813/8073/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Кузьмук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дячука Павла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Шевчук Ю. В., ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення (а.с.1-16 виділених матеріалів). Одночасно позивачі звернулися до суду з заявою про забезпечення позову, яка ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року задоволена частково (а.с.17-21,43-44 виділених матеріалів). 10 червня 2019 року адвокат Дячук П.М. в інтересах відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Представник позивачів ОСОБА_7 проти задоволення вказаного клопотання заперечувала, посилаючись на те, що метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді. В свою чергу, на сайтах на час винесення ухвали розміщені оголошення про продаж садового будинку, на них є фотографії об`єкта, на яких видно майно, яке придбав ОСОБА_4 і належить йому на праві власності. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06 лютого 2019 року спірний садовий будинок та земельна ділянка належать ОСОБА_2 . У випадку визнання договорів купівлі-продажу недійсними, ОСОБА_4 вправі витребувати вказане майно з чужого володіння. У випадку відчуження цього майна на користь третіх осіб в ході розгляду цивільної справи, відповідні обставини можуть унеможливити в подальшому виконання рішення суду. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року в клопотанні адвоката Дячука П.М. про скасування заходів забезпечення позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому, а тому відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову. (а.с.46 виділених матеріалів). В апеляційній скарзі адвокат Дячук П.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить ухвалу суду від 21 січня 2020 року скасувати, задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову. На обґрунтування скарги зазначив, що судом не враховано, що: -вказаний спір є штучним і направлений на обмеження прав власника майна на розпорядження нерухомим майном; -дії позивачів направлені на перешкоди у продажу нерухомого майна, затягування спірного процесу та здійснення судового переслідування відповідачів, незважаючи на тої факт, що між сторонами вже вирішувався аналогічний спір у всіх трьох інстанціях(справа №495/3345/15). Аналогічний спір відносно того самого майна, з тими самими позовними вимогами, з тим самим предметом, щодо тих самих правочинів, з тих самих підстав вже було пред`явлено до суду за участю тих самих сторін по справі, тому справа підлягає закриттю; -дана справ є дублюючою, спір між сторонами вирішено; -позивачами порушено строк позовної давності, не наведено жодних правових та доказових обґрунтувань підстав заявленого позову(а.с.47-50 виділених матеріалів). У відзиві на апеляційну скаргу адвокат позивачів ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Зокрема, зазначила, що: - судами не розглядалась жодна справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними з підстав перевищення повноважень сторін, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення. Рішення суду з цього приводу відсутнє; - на сайтах на час винесення ухвали про забезпечення позову були розміщені оголошення про продаж садового будинку, яке придбав ОСОБА_4 і належить йому, тому з врахуванням поведінки сторони відповідача(пошук покупців на спірне майно) є підстави для забезпечення позову і ці обставини не відпали до теперішнього часу (а.с.77-86 виділених матеріалів). Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що у березні 2019 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення(а.с.1-16 виділених матеріалів). Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року заява ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволена частково. Заборонено відчуження садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено державним реєстраторам вчиняти дії, направлені на відчуження зазначених об`єктів нерухомості. В задоволенні інших вимог заяви відмовлено (а.с.43-44 виділених матеріалів). Відповідно ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Згідно даних, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року ухвала суду від 13 березня 2019 року про забезпечення позову залишено без змін. На теперішній час вказана справа не розглянута судом першої інстанції по суті. Згідно ч.ч. 1 і 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови, які існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову не змінилися, справа по суті позовних вимог не розглянута, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а тому не має підстав для скасування заходів забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст. 158 ЦПК України. Відповідно до положень частини 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано поняття і порядок забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом (частини 7-10 ст. 158 ЦПК України). Водночас, підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 ст. 158 ЦПК України. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Оскільки на даний час розгляд справи не завершено, суд першої інстанції встановивши наявність між сторонами спору, врахувавши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивачів, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, доказів того, що потреба в забезпеченні відпала суду надано не було. При цьому дійсність правочинів, на підставі яких відповідачі набули право власності на садовий будинок та земельну ділянку (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), 1796 оспорюється позивачами та є предметом спору у даній справі, тому є доцільним для забезпечення позовних вимог вжитих ухвалою суду від 13 березня 2019 року. Отже, при таких обставинах враховуючи те, що розгляд справи досі триває, рішення у справі по суті спору не ухвалено, чинним цивільним процесуальним законодавством передбачено право суду, а не обов`язок скасувати заходи забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову. Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги, що вказані позовні вимоги вже були предметом розгляду справи щодо майна, відносно якого заявники просять вжити заходи, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим, в подальшому, виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Доводи заявника щодо необґрунтованих та незаконних позовних вимог, які заявлені позивачами, та що такі вимоги вже були предметом розгляду суду до уваги не приймаються, оскільки тільки під час розгляду справи по суті суд надає правову оцінку заявлених позивачами вимог. Таким чином, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову та скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються виділеними матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, оскільки зводяться до незгоди з ухвалою суду про забезпечення позову та по суті заявлених позовних вимог. Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Дячука Павла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року. Головуючий Судді: