Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/514/21

Справа № 125/514/21 Провадження № 22-ц/801/1962/2021 Категорія: 32 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 рокуСправа № 125/514/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Сала Т. Б., за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., представника відпо-відача, особи, яка подала апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Агрофірма Шаргород» адвоката Старцуна М. І., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовно-го провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шаргород» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з обмеженою від-повідальністю «Агрофірма Шаргород» Качуринця Олександра Анатолійовича на рішення Барського районного суду Вінницької області від 24 травня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Бар Вінницької області за головування судді Хитрука В. М., повний текст якого складений 26 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася у Барський районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агрофірма Шаргород» про розірвання договору оренди землі. По-зов мотивований наступними обставинами. ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,2691 га, кадастровий номер 0520282000:02:003:0184, з цільо-вим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, розташо-ваної на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області, що підтверджується Дежавним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083297, виданим 30 вересня 2004 року. 14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Шаргород» був укладений договір оренди цієї земельної ділянки, зареєстрований 21 грудня 2017 року у Держав-ному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером запису 24139292. Умовами договору оренди земельної ділян-ки передбачено, що орендна плата з урахуванням її індексації виплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 5250,00 гривень на рік до 31 грудня кож-ного року. ТОВ «Агрофірма Шаргород» взяті на себе обов`язки зі сплати орен-дної плати за 2017, 2018, 2019, 2020 рік не виконало, орендну плату за вказані періоди не виплатило, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки. З часу укладення договору оренди відповідач земельну ді-лянку не обробляє, не використовує за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов дійсного правочину. Позивачка просила суд розірвати дого-вір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року, укладений нею з ТОВ «Агрофірма Шаргород», та припинити право оренди відповідачем вказаної зе-мельної ділянку шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на не-рухоме майно запису про інше речове право від 21 грудня 2017 року за № 24139292. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 травня 2021 року позов задоволений частково, розірваний договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2691 га, кадастровий номер 0520282000:02:003:0184, з ці-льовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського вироб-ництва, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського ра-йону Вінницької області, укладений 14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Шаргород». У частині позовних вимог про припинення права оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород» на зазначену земельну ділянку відмовлено за безпідставністю. З ТОВ «Агрофірма Шаргород» стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 3908,00 гривень. Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, генераль-ний директор ТОВ «Агрофірма Шаргород» Качуринець О. А. оскаржує його в апеляційному порядку, просить поновити строк на апеляційне оскарження, ска-сувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у за-доволенні позову. Скаржник посилається на ухвалення оскаржуваного рішення за невідповідності висновків суду обставинам справи, не встановлення змісту спірних правовідносин, за відсутності оцінки аргументу скаржника про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 перебувала і перебуває, наразі, з 30 липня 2018 року в оренді іншого суб`єкта господарювання - ПП «Украгро ТТК». За пози-цією особи, яка подала апеляційну скаргу, судом першої інстанції у вирішенні спору застосовано закон, який не поширюється на існуючі правовідносини, та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин, неправильного тлумачення закону, який хоч застосований, проте його зміст і сутність сприйняті неправильно. У цій справі мала місце подвійна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за різними юридичними особами: ТОВ «Агрофірма Шаргород» та СТОВ «По-дільська зоря», потім ПП «Украгро ТТК». На даний час у державному реєстрі відсутній запис про право оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород» земельної ділян-ки ОСОБА_1 . Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на сталу практику Верховного Суду з подібних питань щодо підстав розірвання договору оренди землі є безпідставними, такими, що є необ`єктивними, оскіль-ки зазначені у рішенні висновки суду касаційної інстанції в інших справах зроб-лені за інших фактичних обставин справ ніж ті, що мають місце у даному кон-кретному випадку. Ухвалою апеляційного суду від 16 серпня 2021 року на задоволення клопо-тання особи, яка подала апеляційну скаргу, їй поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Барського районного суду Вінницької об-ласті від 24 травня 2021 року. Визначеним законом та забезпеченим вказаною ухвалою апеляційного суду від 16 серпня 2021 року правом подати відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Шаргород» позивачка ОСОБА_1 не скористалася, у судове засідання не з`явилася з невідомих причин, хоча про місце, день та час розгляду справи вона повідомлена завчасно, в установленому порядку, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення їй поштового відправлення ( судової повістки ). Будь-яких заяв до суду від позивачки не надходило. У відповідності до норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути справу по суті апеляційного оскарження рішення суду у відсутності позивачки ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника особи, яка її подала, ТОВ «Агрофірма Шаргород» адвоката Стар-цуна М. І., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судово-го рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дій-шов висновку, що апеляційна скарга підлягає безумовному задоволенню як на-лежно умотивована, обгрунтована, об`єктивна та безпомилкова. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимо-гам, воно є незаконним та необгрунтованим; суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у цій справі, зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, визнав встановленими недоведені обставини, що має значення для вирішення справи. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , розриваючи договір оренди земельної ділянки, укладений 14 листопада 2017 року між сторонами у справі, суд першої інстанції підкреслив, що між ними виник спір з приводу по-рушення істотних умов договору, зокрема щодо систематичної несплати орен-дарем орендної плати за період з 2018 року по 2020 рік. ТОВ «Агрофірма Шар-город» взяті на себе обов`язки по сплаті орендодавиці орендної плати за 2018 - 2020 роки не виконало, орендну плату за вказані періоди не виплатило, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки та підста-вою для розірвання договору оренди земельної ділянки на вимогу однієї з його сторін. Позивачка ОСОБА_1 не давала згоду на передачу своєї земельної ділянки та обов`язку виплачувати орендну плату іншим юридичним особам, ор-ганізаціям чи підприємствам. СТОВ «Подільська Зоря» не є стороною у даній справі. З 2017 року ТОВ «Агрофірма Шаргород» належну позивачу земельну ділянку не обробляло. Задоволення позову у частині розірвання договору оренди землі суд першої інстанції умотивував правовим висновком, зробленим Верховним Судом України у постанові від 25 червня 2011 року у справі № 6-17цс11, де зазначено, що у разі систематичного невиконання орендарем перед-бачених статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами дого-вору оренди земельної ділянки обов`язків, зокрема, несплати орендної плати в установлений строк, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню. Аналогічні правові висновки, вка-зав суд першої інстанції, містяться у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146пс12, Об`єднаної палати Касаційного ци-вільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18. Вказана позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суд-дів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 469/908/15-ц ( провадження № 61-34891св18 ). Щодо вимоги позивачки про припинення права оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород» її земельної ділянки шляхом скасування у Державному реєстрі ре-чових прав на нерухоме майно запису від 21 грудня 2017 року про інше речове право за № 24139292, то суд відмовив у цій частині позову, оскільки речове право за вказаним номером припинене ще 22 червня 2018 року на підставі по-станови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 листопада 2019 року за № 190145380. Рішення суду першої інстанції від 24 травня 2021 року звертає на себе увагу неповнотою фактичних обставин, що реально мають місце у відносинах сторін у цій справі, та є очевидними, невзяттям судом до уваги об`єктивних правовідносин, які мають вирішальне значення для розгляду заявлених вимог ОСОБА_1 . Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини ( факти ), якими обґрунто-вувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Як уже зазначалося, рішенням суду першої інстанції вказані вимоги закону проігноровані. Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,2691 га, з кадастровим номером 0520282000:02:003:0184, з цільовим призначенням для ведення сільсь-когосподарського виробництва, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області, що підтверджується Дер-жавним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083297, ви-даним 30 вересня 2004 року. 14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Шаргород» строком на десять років укладений договір оренди цієї земельної ділянки № б/н, зареєстрований 21 грудня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером запису 24139292. У 2017 році позивачка отримала від відповідача орендну плату, що підтверджується відомістю про отримання коштів та учас-никами справи не оспорюється. Внаслідок підробки підпису генерального директора ТОВ «Агрофірма Шар-город», печатки цього товариства договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Шаргород» у 2017 році був незаконно розірваний, внаслідок чого відповідач позбавлений реальної можливості користуватися орендованою зе-мельною ділянкою. Станом на момент розгляду цієї справи реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Шаргород» скасована, ска-сування запису відбулося на підставі рішення адміністративного суду, яке у по-дальшому було скасоване. З цього приводу мали і мають місце судові спори, зокрема, за участі Міністерства юстиції України. 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір № 137-к оренди землі строком на сім років зі СТОВ «По-дільська Зоря», про що здійснена реєстрація права оренди за кодовим номером 03728200. За погодженням між СТОВ «Подільська Зоря» та ОСОБА_1 06 серпня 2018 року вказане право оренди припинене, про що у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесені відповідні відомості. Від цієї ж дати 06 серпня 2018 року ( за іншими даними 30 липня 2018 року ) між ОСОБА_1 та ПП «Украгро ТТК» укладений договір оренди землі, запис про право оренди землі ПП «Украгро ТТК» є актуальним з 2018 року і саме це приватне підприємство з 2018 року є орендарем земельної ділянки ОСОБА_1 . У провадженні Барського районного суду Вінницької області з 2019 року перебуває справа № 125/743/19 за позовом ТОВ «Агрофірма Шаргород» до ОСОБА_1 , СТОВ «Подільська Зоря», ПП «Украгро ТТК» про визнання правочинів недійсними, припинення права оренди землі ПП «Украгро ТТК». Невиплата ОСОБА_1 орендної плати ТОВ «Агрофірма Шаргород» за 2018-2020 роки має місце виключно з вини позивачки, яка передала свою зе-мельну ділянку в оренду іншим юридичним особам ( СТОВ «Подільська Зоря» та ПП «Украгро ТТК» ) шляхом укладення договорів оренди землі. Припинення виплати орендної плати, яка за своєю суттю є платою за фактичне користування землею, у цій справі за тих обставин, що мають місце, не може бути підставою для розірвання договору оренди землі. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і корис-тування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підпри-ємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, ре-гулюються Земельним кодексом України ( далі - ЗК України ), Цивільним ко-дексом України ( далі - ЦК України ), Законом України «Про оренду землі», за-конами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відпо-відно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»). Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини стосовно найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом. Земельний кодекс України ( далі - ЗК України ) визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду ( стаття 124 ). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у ре-дакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, урегульовано відно-сини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизо-вано, деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, при-пинення та поновлення такого договору. Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за до-говором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орен-дареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( стаття 13 Закону України «Про оренду землі» ). Відповідно до норм статті 141 ЗК України однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. За змістом цієї статті ЗК України та статті 32 Закону України «Про орен-ду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична ( два та більше випадків ) несплата орендної плати, а не разове порушення умов до-говору у цій частині. Приписами статті 17 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 191-VIII, який набрав чинності 05 квітня 2015 року ) передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається пере-даним орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Отже, за підписаним ( укладеним ) догово-ром оренди землі орендар набуває право оренди та використання земельної ді-лянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання ( укла-дення ) договору. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за ко-ристування його земельною ділянкою. Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своє-часного внесення орендної плати і обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» визначені підстави для ро-зірвання договору оренди землі, якими, зокрема, є невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також випадкове знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно пере-шкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки. За правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору в одно-сторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною до-говору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбав-ляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до частини п`ятої статі 12 Закону України «Про державну реєс-трацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважа-ються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до мо-менту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, пе-редбаченому цим Законом. Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з умовами статті 4 щодо орендної плати договору оренди землі від 14 листопада 2017 року № б/н, укладеного строком на десять років між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Шаргород», розмір орендної плати у рік становить 5250,00 гривень. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що здійсню-ється за вибором орендаря безготівковим розрахунком ( платежем ) на поточ-ний ( картковий ) рахунок орендодавця або пересиланням поштового переказу ( поштових переказів ) шляхом виплати орендодавцю грошових коштів за пош-товим переказом об`єктами поштового зв`язку (оператором поштового зв`язку). Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди. У 2017 році ТОВ «Агрофірма Шаргород» належним чином виконало своє зобов`язання з виплати позивачці орендної плати, сплативши її у передбачені договором строки та розмірі. Вказане підтверджується належним та допусти-мим доказом у справі, а саме відомістю від 27 листопада 2017 року № 43 на ре-алізацію сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати, згідно з якою ОСОБА_1 отримала орендну плату від ТОВ «Агрофірма Шаргород» в розмірі 5580,00 гривень. Разом з тим доводи апеляційної скарги генерального директора ТОВ «Агрофірма Шаргород» Качуринця О. А. щодо позбавлення товариства можливості користуватися орендованою земельною ділянкою з ви-ни орендодавиці ОСОБА_1 , яка за своїм бажанням передала цю земельну ді-лянку в оренду спочатку СТОВ «Подільська Зоря», а потім ПП «Украгро ТТК» шляхом укладення відповідних договорів, а через це як наслідок несплата орен-дної плати, яка за своєю суттю є платою за фактичне користування землею, заслуговують на увагу, є вагомими, такими, тягнуть скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на висновки суду касаційної інстанції, висловлені у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146пс12, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18, які не стосуються тих фактич-них обставин, які мають місце у даній цивільній справі. У справах, висновки в яких зазначені, йшлося про фактичне користування орендарями земельними ді-лянками, обробіток ними землі, однак у тій чи іншій мірі невиконання обов'-язку зі сплати орендної плати. Зокрема у справі № 183/262/17 орендар оплачу-вав лише частину орендної плати у грошовій формі без урахування індексації, а обов`язок з виплати частини орендної у натуральні формі не виконував. Як встановлено судом, у цій справі мають місце інші фактичні обставини, а саме з 09 вересня 2017 року по 06 серпня 2018 року існувала подвійна реєстра-ція права оренди на спірну земельну ділянку за різними юридичними особами: за ТОВ «Агрофірма Шаргород» і СТОВ «Подільська зоря»; з 06 серпня 2018 ро-ку одночасно існували два чинних договори оренди однієї й тієї ж земельної ділянки, один з них укладений 14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма Шаргород», інший від 30 липня 2018 року - між ОСОБА_1 і ПП «Украгро ТТК». За фактичними обставинами справи у Державному реєстрі від-сутній запис про право оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород» за наявності дого-вору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Украгро ТТК» ( запис про право оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород» на підставі договору від 14 лис-топада 2017 року було скасовано 22 червня 2018 року і на момент ухвалення рі-шення запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору відсутній ). Факти подвійної реєстрації права оренди та наявності двох договорів оренди землі спричинили судові спори за право орен-ди, зокрема, земельної ділянки ОСОБА_1 . Беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами особи, котра подала апеля-ційну скаргу, щодо безпідставності посилання суду першої інстанції на виснов-ки суду касаційної інстанції щодо розірвання договорів оренди землі через си-стематичну несплату орендної плати, оскільки правові висновки Верховного Суду, на які посилалася позивачка, зроблені за інших фактичних обставин справ. Натомість Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 дійшов висновку про необгрунтованість вимог орендодавців про розірвання договорів оренди землі у подібних правовідносинах, де вказав, що відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 13 травня 2018 року у справі № 469/504/15-ц ( проваджен-ня № 61-28489св18 ), від 11 березня 2019 року у справі № 469/911/15-ц ( прова-дження № 61-32061св18 ). Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму ( оренди ) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачені спеціальним Законом. Норми Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті 762 ЦК України. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виник-нення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визна-чених процесуальним законодавством, і не пов`язано тільки з перешкоджанням самим орендодавцем орендарю у використанні переданого у найм ( оренду ) майна. У цій справі необхідно зробити єдиний правильний висновок про те, що ТОВ «Агрофірма Шаргород» у період з 2018 року по 2021 рік позбавлене мож-ливості використовувати орендовану земельну ділянку ОСОБА_1 з вини ос-танньої, яка, як зазначалося вище, передала свою земельну ділянку в оренду СТОВ «Подільська Зоря», потім ПП «Украгро ТТК», уклавши з ними договори, через що з 2018 року право оренди спірної землі зареєстроване за ПП «Украгро ТТК». За таких об`єктивно встановлених фактичних обставин припинення вип-лати ТОВ «Агрофірма Шаргород» позивачці орендної плати, яка за своєю сут-тю є платою за фактичне користування землею, не може бути підставою для ро-зірвання договору оренди землі. За ситуації, що має місце, недобросовісних дій ТОВ «Агрофірма Шаргород» не вчинено, зі своєї сторони не допущено. Нормами Закону України «Про оренду землі», статті 141 ЗК України не пе-редбачено випадків, за яких орендар може не сплачувати орендну плату за ко-ристування землю. Основоположними принципами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті шостому частини пер-шої статті 3 ЦК України. Дії учасників цивільних правовідносин мають відпові-дати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Норми Закону України «Про оренду землі» і ЗК України, які передбачають можливість розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною не-сплатою орендної сплати і невикористанням земельної ділянки за цільовим призначенням, спрямовані на захист добросовісного орендодавця від недобро-совісних дій орендаря. У цій справі обставин, що свідчили б про добросовісність орендодавиці та недобросовісні дії орендаря в особі відповідача ТОВ «Агрофірма Шаргород» у взаємовідносинах між собою на підставі укладеного 14 листопада 2017 року договору оренди землі строком на десять років не встановлено, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції неналежно оцінив докази, представлені сторонами у справі, зробив помилко-вий, необ`єктивний висновок про наявність правових підстав для розірвання спірного договору оренди землі від 14 листопада 2017 року у зв`язку з система-тичною несплатою орендарем орендної плати. Не дивлячись на часткове задоволення позову ОСОБА_1 , відмову судом першої інстанції за безпідставністю у задоволенні її вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове права від 21 грудня 2017 року за № 24139292, рішення суду від 24 травня 2021 року підлягає скасуванню у повному обсязі з огляду на те, що відмова у задо-воленні вказаної позовної вимоги умотивована фактичним припиненням речо-вого права за вказаним номером ще 22 червня 2018 року. Проте у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в цілому як необгрунтованому, безпідстав-ному, такому, що суперечить нормам матеріального права, які регулюють наявні між сторонами у справі правовідносини. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення мо-же випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між со-бою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Євро-пейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішен-нях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином за-значені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Кон-венції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в за-лежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ). Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції керується нормами статті 367 ЦПК України, якими визначені межі вирішення справи: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обгрунтованість рі-шення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. За правилами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній час-тині або зміни судового рішення, зокрема є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може поля-гати у доповненні або зміні його мотивувальної та ( або ) резолютивної частини ( частина четверта статті 376 ЦПК України ). Відповідно до норм статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На ви-конання цього припису закону понесені витрати у справі позивачкою підлягаю залишенню за нею, витрати по сплаті судового збору, понесені відповідачем, належить стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача як особи, яка подала апеляційну каргу на рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою від-повідальністю «Агрофірма Шаргород» Качуринця Олександра Анатолійовича задоволити. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 24 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шаргород» про розірвання договору оренди землі скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шаргород» про розірвання договору оренди зем-лі відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 27 вересня 2021 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Т. Б. Сало