Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8467/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8467/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 23 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 №21/158. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 року №21/158 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження суми пенсійної виплати, починаючи з 01 жовтня 2020 року, та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково. Судом визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 №21/158 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.10.2020 пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 року №21/158 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В обгрунтування власної позиції позивач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення в оскаржуваній частині. Так, на переконання апелянта, при перерахунку його пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам, слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено наступні обставини справи. Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і з 16.03.2011 отримує пенсію призначену у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90% від суми місячного заробітку. В зв`язку з ухваленням 13 грудня 2019 року Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) позивач 11.03.2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Однак, за результатом розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Відмовляючи у перерахунку пенсії відповідач дійшов висновку, що умовою для виникнення у позивача права на перерахунок пенсії після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 є прийняття нормативно - правового акту про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 р. у справі №120/1699/20-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 06.03.2020 року № 18/44, з розрахунку 90 відсотків від суми розміру заробітної плати з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 06.03.2020 року № 18/44 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, починаючи з 01.01.2020, без обмеження суми пенсійної виплати з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження суми пенсійної виплати на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 06.03.2020 №18/44. Розмір пенсії позивача з 01.01.2020 становив 49 085,57 грн. (54 359,52*90). В подальшому, 27.10.2020 та 17.11.2020 позивач звертався до відповідача із відповідними заявами про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 №21/158. Листом від 09.12.2020 за №0200-0305-8/59224 повідомлено позивача, що розмір його пенсії з 01.01.2020 становить - 49 085,57 грн. (54 359,52 х 90%) та вказано на недоцільність проведення перерахунку його пенсії з 01.10.2020 відповідно до заяви від 27.10.2020 та довідки №21/158 від 21.10.2020, оскільки в розрізі приписів статті 86 Закону України "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії позивача з 01.10.2020 становив би 17 120,00 грн. (з обмеженням), з 01.12.2020 року -17 690,00 грн. (з обмеженням). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за вислугу років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 за №21/158, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії згідно довідки Вінницької обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 21.10.2020 № 21/158, без обмеження граничного розміру. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про застосування при перерахунку його пенсії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, (зокрема ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка передбачала право на перерахунок) задоволенню не підлягає, оскільки ще з 01.01.2015 є нечинною, а тому пенсія має бути перерахована в розмірі 60% від суми місячної заробітної плати працюючого працівника прокуратури на аналогічній посаді без обмеження її граничного розміру. Судова колегія, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України "Про прокуратуру: до 15 липня 2015 року Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ(далі - Закон № 1697-VІІ). Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Згідно з частинами 1, 2 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (чинного на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно відвіку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Відповідно до частини дванадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Отже, положення вказаної статті передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію. Судом встановлено, що позивач працював в органах прокуратури та набув право на пенсійне забезпечення на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції, чинній на час набуття такого права). 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон України №76-VIII), яким частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції : "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". У подальшому, з 15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до п.п.1 п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.462, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.3, 4, 6, 11 ст.50-1, ч.3 ст.512, ст.53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною, то у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема ст. 86 Закону №1697-VII. Відповідно до ч.20 ст. 86 Закону №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 положення ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього рішення: - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VII. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №334/3092/16-а, яка в силу положень ч.5 ст. 242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ) /2019 впливає на правовідносини, пов`язані з розглядом заяви позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі виданої йому обласною прокуратурою довідки. Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч.20статті 86 Закону №1697-VII. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яку слід застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ та ст. 86 Закону №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р(ІІ) /2019. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії згідно довідки Вінницької обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 21.10.2020 № 21/158, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати. При цьому, колегія суддів зазначає, що частина 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. В свою чергу, частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Колегія суддів звертає увагу, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто у даному випадку з розрахунку 90 % складових заробітної плати. Додатково суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 по зразковій справі №№240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Вказаний правовий висновок, на думку колегії суддів, в контексті положень ч.5 ст. 242 КАС України слід враховувати при розгляді цієї справи. За таких обставин, зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку є неприпустимим. Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Задовольняючи позовні вимоги щодо перерахунку пенсії, суд першої інстанції зазначив про задоволення вимог в частині перерахунку пенсії без обмеження граничного розміру, з чим колегія суддів не погоджується. Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ). За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 1 жовтня 2020 року) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України","Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19 та від 10 вересня 2021 року у справі №5805238/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції. В даному випадку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, виходячи із наступного. Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, суд першої інстанції зазначив, що вказані норми Закону №3668-VI не поширюються на пенсійонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Однак, колегія суддів вважає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою. Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI). Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищуватиме максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19, від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19 та від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. При розгляді справи в адміністративному суді апеляційної інстанції КАС встановлені межі перегляду як процесуального, так і матеріального характеру. Так, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, проте може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неприйнятними висновки суду першої інстанції щодо необхідності проведення перерахунку пенсії позивача без обмеження граничного розміру. Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про наявність у нього права на перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру є обгрунтованими та підлягають задоволенню, і натомість, вимоги про перерахунок пенсії з розрахунку 90 відсотків від суми місячного заробітку не є обгрунтованими, а тому в задоволенні заявленої частини вимог необхідно відмовити. Згідно ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Зважаючи на викладене вище, судова колегія доходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 №21/158. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.10.2020 пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 21.10.2020 року №21/158 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, з обмеженням її граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат В задоволенні решти вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.