Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1540/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/1540/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 10.06.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Шляхтицького О.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо невиплати у повному обсязі одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби; зобов`язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби, із урахуванням: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати за роботу у нічний час, середньої премії за 12 місяців та індексації (з урахуванням раніше виплаченої суми). В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та у вересні 2016 року він звільнений з Херсонського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (на даний час - Державна установа «Херсонський слідчий ізолятор»). В листопаді 2019 року на його користь прийнято судове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати в день звільнення одноразової грошової допомоги та зобов`язано слідчий ізолятор нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби. На виконання судового рішення в лютому 2021 року відповідачем проведено нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги. Однак, в порушення приписів п. 18.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом від 07.10.2009 року №222, та положень Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» у розрахунку грошової допомоги не враховано доплату за службу у нічний час та індексацію. З огляду на те, що не врахування цих складових грошової допомоги призвело до виплати грошової допомоги у меншому розмірі (згідно наведених позивачем розрахунків), позивач вказує, що належним способом захисту його порушених прав є висновок суду щодо зобов`язання слідчого ізолятора нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати за роботу в нічний час, середньої премії за 12 місяців та індексації (з урахуванням виплаченої суми). Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби. Зобов`язав Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби, із урахуванням: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати за службу в нічний час, середньої премії за 12 місяців та індексації, з урахуванням раніше виплаченої суми. Проаналізувавши положення п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 18.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року №222, суд першої інстанції виходив з того, що розмір грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні розраховується за наступною формулою: (оклад + звання + щомісячні додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати) + середній розмір премії за останні дванадцять місяців) х (вислугу років) х (процент вихідної допомоги). Разом з цим, враховуючи систематичний характер індексації грошового забезпечення та доплати за роботу в нічний час, суд першої інстанції із наведенням конкретних розрахунків дійшов висновку про те, що обчислення позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні має бути проведено з урахуванням наступних складових: посадовий оклад + звання + вислуга + надбавка за особливості проходження служби + доплата за службу в нічний час + індексація + середній розмір премії за останні повні дванадцять місяців. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, Державна установа "Херсонський слідчий ізолятор" подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5, і помилково не враховано, що цим Порядком не передбачено включення індексації до місячного грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, з якого ця допомога нараховується. Вказуючи на несистематичний (не щомісячний) характер індексації грошового забезпечення та надбавки за роботу в нічний час, апелянт зазначає про відсутність правових підстав для включення таких виплат у складі одноразової грошової допомоги відповідно до приписів п. 6 розділу ІІІ Порядку від 28.03.2018 року №925/5. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та у вересні 2016 року звільнений зі служби в Херсонському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (на даний час - Державна установа «Херсонський слідчий ізолятор»). У день звільнення позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу за кожен повний календарний рік служби. Бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо не виплати в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 12 календарних років служби позивач оскаржив в судовому порядку. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року по справі №540/1859/19, яке набрало законної сили 02.01.2020 року, визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби. Зобов`язано Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби. На виконання судового рішення по справі №540/1859/19 відповідачем в лютому 2021 року виплачено позивачу вихідну допомогу у сумі 5593,61 грн. Одноразова грошова допомога обрахована із урахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад - 600 грн.; оклад за спеціальним званням - 65 грн.; надбавка за вислугу років - 166,25 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 415,63 грн.; премія - 500,44 грн. З огляду на те, що такі складові грошового забезпечення як індексація та доплата за службу в нічний час не були враховані відповідачем під час обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, що впливає на належний захист прав на виплату, позивач звернувся до суду із цим позовом. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вказані положення закону кореспондуються із приписами Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393. На момент звільнення позивача зі служби порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України були врегульовані Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року №

222. Згідно із п. 18.2 Інструкції 07.10.2009 року №222 одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням. Апеляційний суд враховує, що спір стосовно протиправності бездіяльності Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", пов`язаної із не виплатою ОСОБА_1 в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби, є вирішеним у справі №540/1859/19. Судовим рішенням, яке набрало законної сили у вказаній справі, постановлено відповідачу в обов`язок нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби. Разом з цим, звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивачем повторно оскаржується бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" та уточнюється склад грошового забезпечення, який, на його думку, підлягає врахуванню під час визначення розміру одноразової грошової допомоги. Фактично даний позов поданий у зв`язку із неправомірним, на думку позивача, розрахунком грошової допомоги при звільненні, не врахуванням під час такої виплати усіх складових грошового забезпечення - індексації та доплати за роботу у нічний час. Доповнення (конкретизація) у позові в цій справі складових грошового забезпечення направлено на належний захист права позивача на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, яке підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили, в іншій справі. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Вказані положення адміністративного процесуального законодавства кореспондуються і з приписами ст. 370 КАС України. Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із ч. 7 цієї статті сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Слід зазначити, що Конституційним судом України у Рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 вже висловлено тлумачення положенням адміністративного процесуального законодавства в частині заходів судового контролю та визначено, що положення статті 267 КАС визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду. Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду». З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист». Апеляційний суд звертає увагу, що зазначені правові положення ст.ст. 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі у належному порядку. Враховуючи встановлені в цій справі обставини, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що звернення із цим позовом до суду по суті стосується належного виконання відповідачем рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року по справі №540/1859/19, належного захисту прав та інтересів позивача, вже застосованого судом у вказаній справі. Вказаним судовим рішенням вже вирішено питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні. Це рішення набрало законної сили, є чинним та виконаним відповідачем. Отже, правовідносини у цій справі не є спірними, а наступним є порядок виконання відповідачем судового рішення та оцінка дій суб`єкта владних повноважень, вчинених у зв`язку із покладенням на нього судом певного обов`язку. Проте питання, які виникають у зв`язку з виконанням судового рішення в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелюється авторитет судового рішення, яке набрало законної сили. Реалізація судового рішення є продовженням судового розгляду справи, що з урахуванням наведеного вище дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження. Обставини, які зумовили звернення із цим позовом до суду, можуть бути предметом судового контролю, який за суттю і призначенням відрізняється від позовного провадження. Процесуальний закон визначає три способи здійснення судового контролю: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм адміністративного процесуального законодавства наведена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №183/3012/16(2-а/183/106/16), від 24.02.2020 року по справі №818/1102/18. На думку колегії суддів, обраний позивачем спосіб захисту свого права суд першої інстанції помилково розглянув як самостійний позов, а у розумінні адміністративного процесуального законодавства не може усувати юридичний конфлікт, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову. При цьому відсутність у судовому рішенні застережень щодо порядку та способу його виконання не може нівелювати приписами ст. 19 Конституції України, які наділяють відповідача лише законними повноваженнями, тобто функціями, які відповідають вимогам закону. Враховуючи наведене, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" - задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій О.І. Шляхтицький