Постанова 4851 № 520/18616/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 р.Справа № 520/18616/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С., представника позивача Пивоварова Р.В., представника відповідача Гусаченко Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.05.21 по справі № 520/18616/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" до Головного управління Держпраці у Харківській області, Заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Олени Миколаївни про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису і постанови про стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову від 18.02.2021 року, просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Харківській області щодо проведення інспекційного відвідування на підставі наказу Головного управління Держпраці від 21.10.2020 №1676, за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування №ХК26697/3245/НД/АВ від 04.11.2020; - визнати протиправним і скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №КХ26697/3245/НД/АВ/П від 12.11.2020; - визнати протиправною і скасувати постанову, винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Оленою Миколаївною про накладення штрафу №ХК26697/3245/НД/АВ/ТД-ФС від 03.12.2020; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" шкоду, завдану протиправністю постанови про накладення штрафу №ХК26697/3245/НД/АВ/ТД-ФС від 03.12.2020 у розмірі 55230,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем в порушення ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 призначено та проведено інспекційне відвідування замість позапланової перевірки, за результатами якого прийняті припис про усунення виявлених порушень №КХ26697/3245/НД/АВ/П від 12.11.2020 та постанова про накладення штрафу №ХК26697/3245/НД/АВ/ТД-ФС від 03.12.2020. Представник позивача вважає дії щодо проведення інспекційного відвідування протиправними та такими, що вчинені з перевищенням повноважень суб`єкта владних повноважень, а рішення, прийняті за наслідками інспекційного відвідування ґрунтуються на хибних висновках та не відповідають дійсним обставинам ведення господарської діяльності ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" до Головного управління Держпраці у Харківській області, Заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Олени Миколаївни про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису і постанови, та стягнення матеріальної шкоди, - задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №КХ26697/3245/НД/АВ/П від 12.11.2020. Визнано протиправною і скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК26697/3245/НД/АВ/ТД-ФС від 03.12.2020. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Алчевських, буд.40, код ЄДРПОУ 39779919). Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9475 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Алчевських, буд.40, код ЄДРПОУ 39779919). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувате вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, висновки суду у зазначеній частині є помилковими та вказане рішення підлягає скасуванню. Зазначає, що в основу спірного рішення суд першої інстанції поклав показання свідка ОСОБА_1 , допитаного в ході судового розгляду, який повідомив про те, що до трудових обов`язків не приступав, а прибув до підприємства з метою проходження співбесіди для подальшого працевлаштування. В апеляційній скарзі відповідач посилається на ст. 26 КЗпП України, в якій встановлено, що умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу. У період випробування на таких працівників поширюються всі вимоги законодавства про працю. І обов`язково передує цьому укладення трудового договору. Отже, чинним законодавством України стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку. Для допущення до роботи працівника, роботодавцю необхідно дотримуватися низки умов щодо оформлення трудового договору, а саме: укладення трудового договору, що фіксується оформленням наказу чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу; повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем зазначені умови додержані не були. Доказів протилежного позивач ані під час інспекційного відвідування, ані під час розгляду справи до суду не надав. Стосовно доводів апеляційної скарги в частині припису, відповідач посилається на те, що припис про усунення виявлених порушень №ХК26697/3245/НД/АВ/П від 12.11.2020 був винесений Головним управлінням Держпраці у Харківській області за наявності виявленого в ході інспекційного відвідування порушення ТОВ «МЕТАЛАН ГРУП» приписів ч.З ст.24 КЗпП України відносно гр. ОСОБА_1 в межах строку та порядку визначеному Порядком №823, а відтак є законним та таким, що не підлягає скасуванню. Щодо законності винесення відповідачем постанови про накладення штрафу, звертає увагу суду на те, що на підставі акту інспекційного відвідування №ХК24354/2167/НД/АВ від 29.09.2020 з урахуванням зауваження позивача (вх. 27/12384 від 09.11.2020 року) до акту від 04.11.2020 № ХК26697/3245/НД/АВ уповноваженою посадовою особою була винесена постанова про накладення штрафу №ХК26697/3245/НД/АВ/ТД-ФС від 03.12.2020 року відповідно до якої на позивача було накладено штраф у розмірі 50 000, 00грн. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9475,00 коп. посилається на той факт, що Головне управління Держпраці у Харківській області є державною установою, яка фінансується з Державного бюджету України та внесена до реєстру неприбуткових установ та організацій. Таким чином стягнення заявленої суми судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача призведе до зменшення відповідних видатків на забезпечення функціонування Державної служби України з питань праці, тим самим спричинить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилається на те, що факт допуску до роботи, що є порушенням законодавства про працю, у випадку відсутності оформлення трудових відносин, встановлюється на підставі певних ознак трудових відносин яким характерні наступні ознаки такі як: підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо; праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Наголошує на тому, що інспекторами праці під час перевірки взагалі не встановлювалися у ОСОБА_1 ані факт отримання оплати від підприємства, ані підпорядкованість його певній особі, навіть посада (професія), на яку його нібито прийнято, та суть трудових функцій, які він начебто виконує. Тобто, жодної з однак трудових відносин, інспекторами праці встановлено не було. Фактично інспекторами було встановлено лише факт присутності особи у місці інспекційного відвідування і нічого більше. З приводу аргументів апелянта щодо незаконності скасування оскаржуваних припису та постанови, спростовує тим, що судом першої інстанції було встановлено відсутність порушень ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП" законодавства про працю і тому скасування оскаржуваних припису та постанови, які про такі порушення стверджують, є закономірним результатом здійснення правосуддя в адміністративній справі. Отже, рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування оскаржуваних припису та постанови є цілком логічним та абсолютно законним актом правозастосування. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 22.10.2020 по 04.11.2020 року інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу №1676 від 21.10.2020, направлення №02.04-03/2522 від 21.10.2020 проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" (код ЄДРПОУ 43442706), юридична адреса: 6177, м.Харків, вул.Чуваська, буд.8; фактична адреса здійснення діяльності: м.Харків, вул.Киргизька, 19-Н. Підставою проведення інспекційного відвідування вказано - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із звернення гр. ОСОБА_2 від 14.09.2020, зареєстрованого за вх.№Ш-1214 від 15.09.2020. До початку проведення інспекційного відвідування інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області директору ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП" Герасименку Е.Ю. пред`явлено під підпис службові посвідчення, що засвідчують особи державних інспекторів та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) та вручено вимогу №ХК26697/3245/НД від 22.10.2020 про надання у строк до 10:00 год. 27.10.2020 року документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування. Після наданням позивачем витребуваних документів, інспекторами праці здійснено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами якого складено акт №ХК26697/3245/НД/АВ від 04.11.2020 року. Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП, а саме, працівників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленого Кабінетом міністрів України. Представником ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП" на акт інспекційного відвідування №ХК26697/3245/НД/АВ від 04.11.2020 надіслав зауваження щодо порушення порядку проведення інспекційного відвідування інспекторами управління держпраці та надав пояснення щодо фізичної особи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зазначивши, що вказані особи не перебувають у трудових відносинах з підприємством позивача. Листом Головне управління Держпраці у Харківській області №27/12384/02.04/02.-10/11832 від 11.11.2020 повідомило позивача, що зауваження (вх.№27/12384 від 09.11.2020 року) до акту перевірки від 04.11.2020 №ХК26697/3245/НД/АВ прийняті до уваги, а саме - з урахуванням наданих ТОВ "МЕТАНАЛ ГРУП" договору оренди нежитлових приміщень №01/06/2020-1 від 01.06.2020 та договору №1/10-2020 про надання послуг з прибирання приміщень від 01.10.2020 року, встановлено, що гр. ОСОБА_3 перебуває у цивільно-правових відносинах з ТОВ "СУЛК", яке в свою чергу, є власником приміщення, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП". Також повідомив, що зазначені документи будуть враховані при прийнятті рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу в порядку ст.265 КЗпПУ, заперечення в частині фізичної особи ОСОБА_1 до уваги прийняте, однак, з урахуванням викладених обставин, позиція Головного управління Держпраці в Харківській області щодо факту використання посадовими особами ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП" трудових відносин з гр. ОСОБА_1 без їх належного оформлення, залишається без змін. На підставі висновків акту інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області прийнято припис про усунення виявлених порушень №ХК26697/3245/НД/АВ/П від 12.11.2020, попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №84 від 12.11.2020 та постанову про накладення штрафу №ХК26697/3245/НД/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2020 у розмірі 50000,00 грн. Не погодившись з вказаними діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання трудової діяльності та виконання посадових обов`язків особою без укладення трудового договору та таким чином висновки акта інспекційного відвідування від№ХК26697/3245/НД/АВ від 04.11.2020 року про порушення позивачем ч.3 ст. 24 КЗпП України не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V урегульовано правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Статею 2 вказаного Закону регламентовано, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами. Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України урегульовано ч.1 ст. 259 КЗпП України. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю чи його заступник. Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. При проведенні інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Так, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів "Про працю України" та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників. Крім того, як передбачено пунктами 19, 20, 27, 28, 29 цього ж Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Інспектор праці у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження), за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Якщо припис виконується в установлений ним строк, то заходи про притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Таким чином, аналізуючи наведені вище положення колегія суддів дійшла висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами якого складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень. Аналогічний висновок неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі №808/3092/17 тощо. Щодо доводу позивача про неправильний спосіб обрання відповідачем виду здійснення позапланового заходу та як наслідок протиправності вчинення дій щодо проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття наказу про призначення та проведення інспекційного відвідування слугувало рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із звернення гр. ОСОБА_2 від 14.09.2020. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з тим, що суб`єктом владних повноважень порушень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання позивачем законодавства про працю не встановлено. Щодо виявлених під час перевірки порушень позивачем законодавства про працю колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.2 ст.2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Поняття трудового договору визначено в ч.1 ст.21 КЗпП України, в якій зазначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Так, колегія суддів вважає за необхдне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Крім того, частиною першою статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Таким чином, даючи правову оцінку вищевикладеним положенням, колегія суддів дійшла висновку, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України). На виконання вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 (надалі Постанова №413). Відповідно до змісту якої, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винних у порушенні законодавства про працю встановлює ч.1 ст.265 КЗпП України. Слід звернути увагу, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі Порядок №509). Відповідно до п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Згідно п.3 Порядку №509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Пунктом 4 Порядку №509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. Так, за наслідками інспекційного відвідування відповідач дійшов висновку про порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпПУ з огляду на те, що актом зафіксовано знаходження гр. ОСОБА_1 за робочим комп`ютером, який належить ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП", з яким відсутні належним чином оформлені трудові відносини. Матеріалами справи встановлено, що в ході проведення інспекційного відвідування інспекторами праці було опитано гр. ОСОБА_1 , який надав особисті усні пояснення на засіб відеофіксації, що перебуває на стажуванні у ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП" та зазначив, що всі питання при його стажування та оформлення його трудових відносин слід задавати керівництву підприємства. В письмових зауваженнях на акт перевірки представник позивача зазначив, що гр. ОСОБА_1 - знайомий керівника ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП" та дізнавшись про вакансію на підприємстві прийшов на співбесіду, де йому було запропоновано перед проходженням співбесіди заповнити анкету на комп`ютері. Та під час заповнення ОСОБА_1 анкети, до кімнати, де він знаходився зайшли інспектори праці з вимогою надати пояснення щодо характеру виконуваної роботи. Також судом першої інстанції під час розгляду справи у відкритому судового засіданні був опитаний в якості свідка ОСОБА_1 , який повідомив, що трудових відносин з ТОВ "МЕТАЛАН ГРУП" не мав, до виконання трудових обов`язків не приступав, а лише прибув до підприємства з метою проходження співбесіди для подальшого працевлаштування. За загальним поняттям співбесіда - це один із етапів прийому на роботу, який проходить у вигляді опитування, метою якого є визначення здатності людини обіймати певну посаду, виконувати певну роботу. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що співбесіда є основним методом відбору та оцінки персоналу, та являє собою процес обміну інформацією між представником кадрової служби або керівником підрозділу та кандидатом на вакантну посаду. Отже підсумовуючи викладене слід звернути увагу, що співбесіда як етап добору кандидатів на заміщення вакантних на підприємстві посад не обов`язково закінчується прийомом на роботу та відповідно не породжує у підприємства обов`язку надання повідомлення органам Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу. В матеріалах справи відсутні докази про досягнення між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" та ОСОБА_1 домовленостей з усіх параметрів та факторів щодо виконання певних видів робіт. Крім того, відповідачем як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання трудової діяльності та виконання посадових обов`язків особою без укладення трудового договору, відтак, факт існування трудових відносин між позивачем як роботодавцем з однієї сторони та ОСОБА_1 , в якості найманого працівника, з іншої сторони недоведений. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки акта інспекційного відвідування від №ХК26697/3245/НД/АВ від 04.11.2020 року про порушення позивачем ч.3 ст. 24 КЗпП України не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами. Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис №ХК26697/3245/НД/АВ/П від 12.11.2020 та постанова №ХК26697/3245/НД/АВ/ТД-ФС від 03.12.2020 є протиправними, а отже підлягають скасуванню. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18950 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно зі ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно з п.п.1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону №5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. При цьому, за визначенням п.6 ст.1 Закону №5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ст.1 Закону №5076). Матеріалами справи встановлено, що 01 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛАН ГРУП" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "КРОЛЕВЕЦЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ" (об`єднання) укладено договір №01/10 про надання правової допомоги відповідно до якого, об`єднання на визначених цим договором умовах та порядку здійснює на платній основі надання клієнту або на користь вказаних ним осіб правової допомоги щодо представництва інтересів клієнта під час перевірок, інспекційних відвідувань Головного управління Депржпраці у Харківській області, оскарження дій щодо їх проведення та рішень, прийнятих за їх результатами. Відповідно до додатку №1 від 11.12.2020 до Договору №01/10 від 01.10.2020 року Адвокатське об`єднання та клієнт погодили наступні умови щодо обсягу правової допомоги та її вартості: надання правової допомоги щодо судового оскарження дій Головного управління Держпраці у Харківській області з проведення інспекційного відвідування на підставі наказу Головного управління Держпраці від 21.10.2020 №1676, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ХК26697/3245/НД/АВ від 04.11.2020, припису Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК26697/3245/НД/АВ/П від 12.11.2020; постанови, винесеної заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Оленою Миколаївною про накладення штрафу №ХК26697/3245/НД/АВ/ТД-ФС від 03.12.2020, а також надання правової допомоги щодо всіх інших обставин. пов`язаних із вищезазначеними діями та рішеннями, у тому числі, але не виключно: складання та подання позовної заяви, формування додаткової бази та надання її до суду, опитування свідків, складання та подання всіх необхідних процесуальних документів тощо; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в суді першої інстанції у справі з усіма правами, наданими клієнту чинним законодавством як позивачу. Вартість послуг зазначена у фіксованій сумі - 18950,00 грн. На підтвердження понесених витрат представником позивача до суду першої інстанції надані такі копії документів: договір про надання правової допомоги №01/10 від 01.10.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "КРОЛЕВЕЦЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ"; додаток від 11.12.2020 року до договору №01/10 від 01.10.2020; акт №33 від 02.04.2021 року здачі-приймання наданих послуг за Договором №01/10 від 01.10.2020 у сумі 18950,00 грн.; рахунок на оплату №155 від 02.04.2021 на суму 18950,00 грн; платіжне доручення №1353 від 09.04.2021 року на суму 18950,00 грн. Таким чином, позивачем були надані докази того, що останнім були понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду даної справи. В одночас, з огляду на часткове задоволення позовних вимог та складність адміністративної справи, колегія суддів дійшла висновку, що сума в розмірі 18950,00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правовою допомогою представника позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, не є співмірною із виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16. Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи пов`язаність витрат з розглядом справи, співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9475,00 грн. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року по справі № 520/18616/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 по справі № 520/18616/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 27.09.2021 року