Постанова 4818 № 639/8017/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 639/8017/20 Головуючий І інстанції - Курило В.О. Провадження № 33/818/893/21 Суддя доповідач - Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И / по справі про адміністративне правопорушення / 21 вересня 2021 року м.Харків суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. за участю секретаря - Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: Постановою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, тимчасово не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. Постановою встановлено, що 29 листопада 2020 року о 23 год. 20 хв. за адресою: м. Харків, вул. Дудинської, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_2 , із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, яка склалася, розширені зіниці ока, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог, встановлених п. 2.5 Правил дорожнього руху України. На вказане рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду та визвати до суду свідків Харіна АА та ОСОБА_2 та понятих, яких вказали працівники поліції. Вважає, що постанова винесена з порушенням норм діючого законодавства, посилаючись на те, що було порушено його право на захист, не задоволені його клопотання під час розгляду справи в суді. Пояснив, що 29.11.2020 весь день займався зварювальними роботами з ремонту свого автомобіля, без захисної маски, а тому у нього почервоніли очі. Увечері, зі своїм другом ОСОБА_3 він на своєму автомобілі поїхав до автомагазину, під час чого його зупинили працівники поліції з причин того, що у автомобіля не працював стоп сигнал. Побачивши почервоніння оцей, працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що він в присутності понятих відповів, що згоден за умови, що не буде здавати кров, оскільки боїться заразитись на коронавірус. Зазначив, що в цей день був тверезий та не вживав ні алкоголь ні наркотичні речовини та ніколи раніше їх не вживав. Вказане могли підтвердити свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про виклик яких він заявляв клопотання, в якому суд необґрунтовано відмовив та не допитав їх. Також зазначив, що подавав заяву про надання йому безоплатної юридичної допомоги, оскільки не має грошових коштів на укладання з захисником угоди та просив назначити безкоштовного захисника, проте суд не залучив захисника. Крім того, вказав, що обставини, які зазначені на відео з камер поліцейського є неповними, не зафіксовано зупинки понятих, які на його думку були заздалегідь приготовлені та перебували в автомобілі поліцейських, у зв`язку з чим, він вважає їх пояснення об`єктивними. Вважає, що його право на захист було порушено, оскільки він юридично не обізнаний та не мав можливості захищати себе сам, про що повідомляв суд, проте суд не надав йому безкоштовного адвоката. На підставі викладеного, просив скасувати постанову. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно зворотного повідомлення ОСОБА_1 14.08.2021 отримав судову повістку в судове засідання призначене на 21.09.2021 р. на 15-00 год, однак в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив (а.с. 62). Враховуючи наведене, а також вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , направлення на огляд водія транспортного засобу, рапорт інспектора поліції та наявний в матеріалах справи відеозапис. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував авто із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме мав поведінку, що не відповідає обстановці, яка склалася, розширені зіниці ока, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26 в присутності двох свідків відмовився (арк. 3). Аналізуючи зміст цього протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був згоден з відомостями, які в ньому зазначені, оскільки підписав його власноручно та не зазначив будь-яких заперечень в ньому. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржував. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Більш того, відповідно до відеозапису, який наявний в матеріалах справи (арк. 7), вбачається, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від запропонованого працівником поліції проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Також, з відеозапису вбачається, що інспектором поліції Ізвекову С.С. було роз`яснено його права та обов`язки, які йому були зрозумілі, від надання будь-яких пояснень він відмовився та беззаперечно власноручно підписав протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього. Таку поведінку ОСОБА_1 належить розцінювати, як згоду із зазначеними у протоколі відомостями та усвідомленням своїх дій щодо цього. З наявного в матеріалах провадження відеозапису вбачається, що під час пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння були присутні свідки, що свідчить про те, що вони дійсно перебували на місці зупинки ОСОБА_1 під час спілкування останнього з працівниками поліції, а тому, суд апеляційної інстанції бере їх до уваги при апеляційному перегляді. Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (арк. 4,5), які відображені в протоколі, вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД», на місці зупинки, у встановленому законом порядку. Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, а також інспектор поліції Федоров Є.М., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . В судове засідання в суд апеляційної інстанції свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які зазначені в протоколі, будучи повідомленими належним чином, не з`явились. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення свідкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вони не з`явилися до поштового відділення для отримання судової повістки (а.с. 64,65). Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусити свідків з`явитись в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для їх виклику в судове засідання. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що судом першої інстанції було відмовлено ОСОБА_1 у виклику свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з тих підстав, що вони не були присутніми безпосередньо при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому не можуть підтвердити або спростувати відомості щодо порушення водієм п. 2.5. ПДД щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР. Внаслідок чого, апеляційний суд їх не викликав. Разом з цим, у судове засідання з`явився інспектор поліції Федоров Є.М., що складав протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 110452. Будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, він пояснив, що дійсно складав протокол відносно ОСОБА_1 , який був зупинений в потоці машин, під час спілкування з водієм в нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння і якому було запропоновано в присутності двох свідків пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я, однак він відмовився, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол. Віл керування транспортним засобом водія не відсторонювали, оскільки він сам зачинив машину і пішов у невідомому напрямку. Водійське посвідчення також не вилучали, оскільки він його в руки не надавав. Як зазначено поліцейським, будь-яких скарг відносно оскарження його дій під час складання протоколу або будь-яких інших скарг відносно нього, не надходило. Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 29.11.2020 ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції. У останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та в присутності двох свідків останній відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а тому дії працівників поліції щодо виявлення підстав для складення протоколу відповідають вимогам ст. 266 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомляв останнім про наявність у нього крайньої необхідності поспішати до дітей або про існування будь-яких інших фактичних відомостей, які б свідчили про те, що він діяв у стані крайньої необхідності. Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Належить врахувати, що згідно довідки, що містяться в матеріалах адміністративної справи (а.с.8) ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 10.02.2007, внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, а тому, його посилання на юридичну неграмотність є необґрунтованими та розцінюється судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності. За таких обставин, апеляційний суд вбачає цей випадок не як юридичну необізнаність, а як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Огляд водія на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише у закладі охорони здоров`я. Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.4 Розділу І цієї Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є: - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці; - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідність. Проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, в разі підозри у співробітника поліції, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння, Інструкцією не передбачено. Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, яка склалася, розширені зіниці ока, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. З огляду на викладене, апеляційний суд об`єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 . Слід зазначити, що протокол складався внаслідок саме відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, належить врахувати, що огляд на стан сп`яніння є специфічним медичним оглядом, який може бути проведений лише в спеціальній медичній установі, певними фахівцями. Оскільки поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції давала підстави вважати, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, працівники поліції, керуючись ч.1 ст. 130 КупАП та п. 2.5 Правил дорожнього руху України мали процесуальні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано саме факт відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому доводи ОСОБА_1 про те, що він був тверезий та не вживав наркотичні речовини не можуть бути врахованими апеляційним судом, оскільки протокол відносно нього складено саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Враховуючи, що факт керування транспортним засобом доведений, то ОСОБА_1 , як водій, не мав підстав для відмови на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що способами, визначеними чинним законодавством, зокрема, звернення з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення слідчої перевірки, до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб`єктів, що наділені владними повноваженнями, ОСОБА_1 не звертався. Внаслідок цього, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості врахувати доводи апеляційної скарги щодо незаконності дій працівників поліції. Посилання апелянта на те, що відеозапис є переривчастим, не спростовують відомостей, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, стосовно відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР. Наданий працівниками поліції обсяг відомостей є достатнім для підтвердження факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п 2.5 Правил дорожнього руху, внаслідок відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснення свідків, які були відібрані під час його складання. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Тому, апеляційний суд не може погодитись з доводами апелянта, який в такий спосіб намагається уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, як і з доводами щодо боязні заразитись коронавірусом під час проходження огляду в медичній установі, в якій дотримані всі гігієнічні та санітарні умови. Такі доводи апелянта суд апеляційної інстанції розцінює, як спосіб захисту, оскільки відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані наркотичного сп`яніння, оскільки у водія ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, які зазначені в п.4 Розділу І цієї Інструкції, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, яка склалася, розширені зіниці ока, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі. Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Доводи ОСОБА_1 стосовно порушення його права на захист не відповідають відомостям, які містяться в матеріалах адміністративної справи, оскільки судом була розглянута його заява про залучення захисника до участі у справі через Центр надання безоплатної вторинної правової допомоги, у зв`язку з тим, що він не має юридичної освіти та за матеріальним станом не може самостійно залучити адвоката за договором. Відповідно до постанови суду від 18.01.2021, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки ним не було надано доказів суду на підтвердження статусу особи, яка має право на безоплатну допомогу, а також доказів, на підтвердження свого матеріального стану. Крім того, ОСОБА_1 не був обмежений його в праві на захист та мав право особисто за час розгляду справи в суді звернутись за юридичною допомогою до Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков