Ухвала КЦС ВС № 428/8386/16-ц

Ухвала 24 вересня 2021 року м. Київ справа № 428/8386/16-ц провадження № 61-15003 ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув заяву про самовідвід судді-доповідача Білоконь О. В. від участі у розгляді справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов Сергій Олексійович, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування квартири договором купівлі-продажу квартири, визнання недійсним та скасування договору дарування квартири, визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом виселення, ВСТАНОВИВ : У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування квартири договором купівлі-продажу квартири, визнання недійсним та скасування договору дарування квартири, визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності. У лютому 2017 року ОСОБА_3 пред`явив до ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом виселення. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 13 березня 2006 року до січня 2016 року та відмовлено в задоволенні решти позову. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та відмовлено в задоволенні решти зустрічного позову. Постановою Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року в частині позову про визнання договору дарування квартири від 22 травня 2002 року договором купівлі-продажу змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на сплив позовної давності як підставу відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін. До Верховного Суду 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу навказані судові рішення, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови задоволення решти його позовних вимог та в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалити нове, яким його позов в цій частині задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно досліджено усі обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Білоконь О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю. До відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі суддею-доповідачем Білоконь О. В. заявлено самовідвід із підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України. На обґрунтування підстав для самовідводу посилається на те, що суддя брала участь у розгляді цієї справи № 428/8386/16-ц у суді касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, де висловлювала свою позиціюу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за результатами розгляду якої 05 червня 2019 року було ухвалено судове рішення Заява судді-доповідача Білоконь О. В. про самовідвід підлягає задоволенню, з огляду на таке. Верховним Судом встановлено, що постанова Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 428/8386/16-ц (провадження № 61-48782св18) постановлена за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 05 грудня 2018 рокуу цій справі за участі колегії суддів у складі: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (судді-доповідача), Хопти С. Ф. Отже, суддею Білоконь О. В., яка входила у склад колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи вже висловлена правова позиція щодо законності оскаржуваного судового рішення та застосування норм матеріального та процесуального права у цій справі. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України. Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48). У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46). Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Щодо оцінки наявності підстав для самовідводу за суб`єктивним критерієм, то відсутні підстави стверджувати, що суддя Верховного Суду Білоконь О. В. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть існувати побоювання учасників справи при розгляді справи щодо відсутності безсторонності у певного судді, що об`єктивно виправдані. Зважаючи на наведене та, ураховуючи, що суддя-доповідач Білоконь О. В.брала участь у розгляді цієї справи № 428/8386/16-ц за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, предметом якої було встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування квартири договором купівлі-продажу квартири, визнання недійсним та скасування договору дарування квартири, визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, та висловила свою правову позицію щодо застосування норм матеріального та процесуального права в цій частині, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 428/8386/16-ц та забезпечення довіри учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про самовідвід судді-доповідача Білоконь О. В. та передачі касаційної скарги ОСОБА_1 для проведення повторного автоматизованого розподілу. Керуючись пунктом 5 частини першої статті 36, статтями 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : Заяву про самовідвід судді-доповідача Білоконь О. В. задовольнити. Відвести суддю Білоконь О. В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у цій справі. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року (провадження 61-15003ск21) передати на повторний автоматизований розподіл. Ухвала суду оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара