Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/1735/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" вересня 2021 р. Справа № 922/1735/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В. за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Страхова компанія Мега-Гарант (вх. №2288Х) на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2021 (рішення ухвалено суддею Бураковою А.М. 05.07.2021 у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 08.07.2021) у справі №922/1735/21 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА, м. Київ, до Акціонерного товариства Страхова компанія Мега-Гарант, м. Харків про стягнення 75214,90 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1735/21 позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства Страхова компанія Мега-Гарант на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА суму страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 75214,90 грн., судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Акціонерне товариство Страхова компанія Мега-Гарант звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1735/21 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА м. Київ до Акціонерного товариства Страхова компанія Мега-Гарант м. Харків про стягнення 75214,90 грн., а саме зменшити суму страхового відшкодування з суми 75214,90 грн. до суми 73374,88 грн.; змінити рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1735/21 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА м. Київ до Акціонерного товариства Страхова компанія Мега-Гарант м. Харків про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. та суми судового збору в розмірі 2270,00 грн. з суми 6000,00 грн. до суми 2000,00 грн. та зменшити суму судового збору з суми 2270,00 грн. до суми 1135,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано помилку, допущену позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування. За розрахунком відповідача вартість ремонту з урахуванням знижки має складати 73374,88 грн., та саме ця сума, на його думку, підлягає стягненню. Крім того, враховуючи, що предмет спору в цій справі не є складним та містить лише один епізод спірних правовідносин, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, то розмір витрат на правничу допомогу має складати 2000,00 грн., а сума судового збору підлягає зменшенню до 1135,00 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Страхова компанія Мега-Гарант на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1735/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 23.09.2021. 16.08.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін (вх.№9465). 16.08.2021 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вх.№9466). Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2021 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В. 23.09.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у розгляді іншої справи (вх.№11064). У судове засідання учасники справи не з`явились. Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно ч. 11 -13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.09.2021 отримана відповідачем 06.08.2021, таким чином відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Доводи адвоката про неможливість явки в дане судове засідання у зв`язку з участю у розгляді іншої справи не визнаються колегією суддів достатньо переконливими, оскільки представником не доведено, в чому полягає переважність його участі в розгляді іншої справи порівняно з даною, і чому, на його думку, такі обставини мають бути визнані судом поважними для відкладення розгляду справи. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що дана справа за своїм характером є малозначною і підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, проте була призначена до розгляду в судовому засіданні, при цьому явка сторін не визнавалася судом обов`язковою. Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 23.01.2020 року між ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та АТ КБ "Приватбанк" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (каско) №СS16СРS-200N16R (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "Toyota land cruiser 200" д/н НОМЕР_1 , що належать йому на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших законних підставах. 30.09.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів "Toyota land cruiser 200" д/н НОМЕР_1 та ВАЗ 21093 д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в АТ "СК "Мега-Гарант" згідно полісу ЕР201191609. У результаті ДТП було пошкоджено застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" транспортний засіб "Toyota land cruiser 200", д/н НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.10.2020 у справі №712/9755/20 водія транспортного засобу ВАЗ 2109 д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно звіту №6390 від 27.10.2020 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту склала 115133,33 грн., вартість матеріального збитку без урахування ПДВ склала 78204,90 грн. Вартість ремонту згідно ремонтної калькуляції №00376627 від 27.10.2020 склала 115133,33 грн. Згідно ремонтної калькуляції №8364 від 26.10.2020 вартість ремонту склала 100962,63 грн., з яких: загальна сума вартості робіт - 3290,00 грн.; сума додаткових витрат - 200,00 грн.; загальна сума фарбування - 11300,90 грн.; загальна сума запчастин - 86171,73 грн. Вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку СТО (рахунок-фактура №МА-0000038 від 27.10.2020) зі знижкою склала 91775,08 грн. (100962,63-9187). За страховим випадком 29.10.2020 позивачем складено страховий акт №00376627 та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 75214,90 грн., яку сплачено за платіжним дорученням №179723 від 30.10.2020. Відповідно до полісу ЕР201191609 (транспортний засіб ВАЗ 21093 д/н НОМЕР_2 ) ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130000,00 грн., розмір франшизи становить 0,00 грн. У листопаді позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування №28730 у розмірі 75214,90 грн. на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, 1187 ЦК України. Проте, відповідач страхове відшкодування не сплатив, що стало причиною звернення позивача із вказаним позовом до суду. В свою чергу, відповідач посилаючись на помилку у сумі страхового відшкодування, що підлягає стягненню, зазначає про часткове визнання позовних вимог у справі в сумі 73374,88 грн. При цьому, відповідач посилається на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 р., відповідно до яких сума зносу в розмірі 21,78% повинна застосовуватись до запасних частин в розмірі 84482,09 грн., у зв`язку з чим сума запасних частин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 66081,89 грн., а вартість ремонту з урахуванням знижки (9187,55 грн.) та коефіцієнту фізичного зносу повинна складати 82562,43 грн.; загальна вартість ремонту з урахуванням знижки складає 73374,88 грн. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, відхилив заперечення відповідача та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і задовольнив їх у повному обсязі. Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 2 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Відповідно до положень статей 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього. Згідно ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У відповідності до положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Полісом ЕР201191609 встановлено, що ліміт за шкоду майну складає 130000,00 грн., а розмір франшизи - 0,00 грн. Законом України "Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов`язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб`єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу, оскільки жоден експерт чи оцінювач не може визначати точну вартість відновлювального ремонту. Це зумовлено тим, що така особа не здійснює безпосередній ремонт пошкодженого авто. Остаточну ж вартість відновлювального ремонту визначає саме виконавець робіт працівники СТО, які і ремонтують авто. Таким чином, сплата на користь страхувальника та в подальшому стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації на підставі рахунку СТО є правомірним та таким, що ґрунтується на положеннях законодавства. Стаття 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є загальною та констатує обов`язок страховика здійснити відшкодування шкоди оціненої у визначену даним Законом порядку за усіма видами страхових випадків. Стаття 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик відшкодовує саме вартість відновлювального ремонту. Таким чином виплата може бути здійснена і на підставі рахунку з СТО. Крім того, в даному випадку крім рахунку СТО, розмір заподіяних збитків підтверджується і іншими матеріалами справи, у т.ч. страховим актом №00376627 від 29.10.2020. В свою чергу, відповідач не заперечує проти обставин заподіяння збитків та необхідності виплати страхового відшкодування внаслідок ДТП в порядку суброгації. Проте, посилаючись на помилку в розрахунку позивача, зазначає про необхідність зменшення суми страхового відшкодування до 73374,88 грн. Колегія суддів не може прийняти до уваги такі заперечення відповідача, оскільки зроблений позивачем розрахунок позову ґрунтується на допустимих доказах, зокрема, на звіті про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеному професійним оцінювачем, який має відповідні кваліфікаційні свідоцтва. Водночас, відповідачем не надано на спростування вказаних обставин відповідних допустимих доказів, зокрема, проведення уповноваженими особами рецензії наданого позивачем звіту про оцінку або здійснення іншої (альтернативної) оцінки вартості заподіяних збитків. При цьому, як відзив на позов, так і апеляційна скарга (в яких наведені відповідні заперечення та розрахунки проти позову) підписані головою правління відповідача. Проте, останнім не надано доказів наявності у вказаної особи відповідних знань або кваліфікацій оцінювача. Стосовно вимог заявника апеляційної скарги щодо зменшення суми витрат на професійна правничу допомогу з 6000 грн до 2000 грн, колегія суддів зазначає таке. Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу). Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України). Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. При цьому, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України). На підтвердження заявлених до стягнення витрат, понесених під час розгляду справи позивачем надано: - договір про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, який укладено між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" (бюро), предметом якого є надання адвокатським бюро клієнту правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Додатком 1 до договору про надання правової допомоги сторони узгодили вартість кожної з послуг, що може надавати адвокат в рамках зазначеного договору. - розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., які складаються: повний збір та аналіз усіх документів по страховій справі 2000,00 грн, дослідження та оцінка документів переданих клієнтом до бюро 1000,00 грн., написання та подання позовної заяви 3000, 00 грн. - рахунок № 70 від 23.04.2021 на суму 6000,00 грн., - акт наданих послуг № 70 від 23.04.2021 на суму 6000,00 грн., - платіжне доручення № 2186 від 27.04.2021 на суму 6000,00 грн. Суд першої інстанції, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, дійшов обгрунтованого висновку, що надані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Крім того, колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, та саме на сторону, яка вказує на неспівмірність витрат, покладається обов`язок з надання доказів на обґрунтування невідповідності адвокатських витрат. Проте, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами обставини наявності підстав для зменшення суми витрат на правничу допомогу, понесених позивачем. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, відповідачем не наведено. Апеляційний господарський суд зазначає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу, підтверджені ним належними та допустимими доказами, а їх розмір відповідає принципам співмірності та розумності. Крім того, розмір адвокатських послуг не перевищує 8 % від суми заявлених позовних вимог, а тому є співмірним. Щодо вимог про зменшення суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, з 2270,00 грн. до 1135,00 грн., колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судом першої інстанції правомірно стягнуто суму судового збору у розмірі 2270,00 грн. з відповідача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідачу було надано вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Страхова компанія Мега-Гарант залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1735/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 27.09.2021. Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя В.О. Фоміна Суддя О.В. Шевель