Постанова 4807 № 362/1892/20

Дата документу 22.09.2021 Справа № 362/1892/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 362/1892/20 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О. Провадження № 22-ц/807/2375/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. при секретарі: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника адвоката Качковського Андрія Сергійовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових сум, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми, сплаченої в рахунок користування приміщенням за договором найму, а також пені, інфляційних втрат та 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.04.2017р. між ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 12.05.2016р. представляючи інтереси ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 було укладено договір найму будівлі №10/04/17. Предметом договору є передача у найм будівлі, зазначеної у технічному паспорті літерою «Н», загальною площею 704,2 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на строк 30 місяців. Право власності на вказану будівлю належить ОСОБА_3 . Відповідно до умов договору вартість найму складу становить 60 гривень за 1 кв .м за один календарний місяць. Сторони визначили порядок взаєморозрахунків, відповідно до якого наймач сплачує вартість найму будівлі за повний строк користування за 30 місяців одним платежем, що становить 1 267 560 грн. Наймачем було виконано свої обов`язки відповідно до умов договору у частині оплати всього строку користування будівлею, а саме у день підписання договору передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 267 560 грн. в рахунок оплати найму будівлі, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання коштів від ОСОБА_1 . За умовами договору передбачено момент переходу права найму (оренди), а саме: право найму переходить до наймача при умові повної сплати всього строку користування складом та після підписання акту-прийому передачі будівлі, який сторони зобов`язуються підписати протягом 5 календарних днів після повної сплати наймачем. Після отримання коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не виконавши умови договору, відмовились від підписання акту прийому передачі. ОСОБА_2 повідомив, що всі отримані грошові кошти від ОСОБА_1 він передав у повному обсязі ОСОБА_3 . Після неодноразових обіцянок зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо врегулювання вищеописаних обставин, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_5 умови договору виконанні не були: приміщення в найм не передано, гроші не повернуті. Пункт 2.4 договору найму передбачає, що у разі невиконання умов щодо підписання акту прийому-передачі наймодавцем у п`ятиденний термін, наймодавець повертає протягом п`яти календарних днів сплачену суму за оренди у повному обсязі та сплачує пеню в розмірі 0,5% від зазначеної суми за кожен день прострочення платежу. 17.09.2018р. в рахунок забезпечення виконання договору між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 17/09, предметом якого було часткове забезпечення виконання зобов`язання за договором, а саме: сплатити 50 000 грн. наймачу у разі неповернення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 1 267 560 грн. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів 1 267 560 грн., сплачених в рахунок користування приміщенням за весь строк найму; стягнути пеню за останній рік у розмірі 2 313 297 грн.; інфляційні витрати за період 10.04.2017-07.04.2020, що становить 316 890 грн.; три відсотки річних 113 351,11 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 у особі представника адвоката Качковського А.С. подав апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимог задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не надано правової оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 діяв за дорученням ОСОБА_3 , укладаючи договір найму складу з ОСОБА_1 , а тому цей договір створює обов`язки для неї як наймодавця з виконання умов цього договору, але, отримавши орендну плату за весь період найма, ані уповноважений представник ОСОБА_2 , ані сама ОСОБА_3 склад йому не передали, акт приймання-передачі не склали. А тому за умовами договору ( п.п. 2,3, 2.4) зобов`язані повернути йому сплачені як орендну плату кошти. Вважає, що факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 суми коштів, переданих позивачем в якості орендної плати за договором найму, жодним чином не відноситься до предмету цієї справи та не впливає на обов`язок ОСОБА_3 чи її повіреного ОСОБА_2 повернути йому кошти у зв`язку з невиконанням умов договору з передачі майна в найм. Також вважає, що в цьому випадку суд безпідставно вважав, що є необхідним заявлення вимог про розірвання чи визнання недійсним договору найму, оскільки його порушені права саме випливають з умов договору найму. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 наголошує на тому, що договір найму № 10/04/17 від 10.04.2017р. є фіктивним, оскільки після його укладення ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_6 до неї з приводу передачі складу або повернення коштів не звертались, а про договір вона дізналась з позовної заяви, отриманої із суду в серпні 2020р. Також вказує на фіктивність договору найму та на зловмисну домовленість сторін договору, що свідчить про недійсність цього договору. У зв`язку з такими обставинами 07.12.2020р. вона звернулась із заявою про шахрайські дії до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, по якій проводить розслідування. Просить відмовити в задоволенні скарги позивача. Інші відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали, що не є перешкодою відповідно до приписів ч. 3 статті 360 ЦПК України для апеляційного перегляду справи. У судове засідання апеляційного суду 22.09.2021р. з`явились: адвокат Димитрашко Д.В. як представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Данильченко М.С. як представник позивача ОСОБА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , отримавши судові повістки в це судове засідання ще у червні 2021р., про що маються зворотні поштові повідомлення, до судового засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, відкласти справу не просили. Тому відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за їх відсутності. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвокатів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за такими підставами. Судом встановлено, що 12.05.2016р. ОСОБА_3 видала довіреність ОСОБА_2 , згідно з якою уповноважила його розпоряджатися (в тому числі продати, обміняти, здавати в оренду, передавати в іпотеку) належний їй об`єкт нерухомого майна, яким є склад площею 704,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визначаючи ціну та умови самостійно на власний розсуд. Для чого надала йому право, в тому числі, укладати та підписувати від її імені договори оренди складу, отримувати належні їй грошові кошти. Строк дії довіреності визначений в один рік - до 12.05.2017р. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Командиром А.М., зареєстрована в реєстрі за № 566 (а.с. 5). 10.04.2017р. між ОСОБА_2 , який діяв на підставі вказаної довіреності від 12.05.2016р. від імені ОСОБА_3 (наймодавець), та ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму будівлі № 10/04/17. За цим договором наймодавець надає, а наймач приймає в платне користування будівлю складу строком на 30 місяців з моменту підписання цього договору, нежитловою площею 704,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Склад належить ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 30.06.2004р. (п.1.1 договору № 10/04/17). Згідно з п. 2.2 договору № 10/04/17 сторони домовились, що орендна плата сплачується наймачем одноразово за весь строк користування будівлею, а саме, за 30 місяців, що становить 1 267 560 грн. За приписами п. 2.3 договору № 10/04/17 наймодавець зобов`язаний протягом п`яти днів з моменту отримання орендної плати передати склад у користування наймачеві шляхом складання акту прийому-передачі та скріплення підписами сторін, що є невід`ємною частиною договору. Склад вважається переданим в оренду після повної сплати згідно пункту 2.2 з моменту підписання акту прийому-передачі. В разі невиконання умов зі сторони наймодавця пункту 2.3 цього договору, наймодавець зобов`язаний у п`ятиденний термін повернути наймачеві всі сплачені кошти (п. 2.4 договору №10/04/17). В п. 5.1 договору № 10/04/17 зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 30 місяців - до 10.10.2019р., та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Умови даного договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу (п. 5.2 договору № 10/04/17). Дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України, за винятком випадків, коли одна сторона систематично порушує умови даного договору та свої зобов`язання (п. 5.3 договору № 10/04/17). Згідно розписки від 10.04.2017р. ОСОБА_2 як представник інтересів ОСОБА_3 на підставі довіреності від 12.05.2016р. отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 2675 60 грн., які сплачені ОСОБА_1 відповідно до умов договору найму будівлі № 10104117 від 10.04.2017р., що був укладений між ним як представником ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Цією розпискою ОСОБА_2 підтвердив, що всі зобов`язання зі сторони ОСОБА_1 виконані належним чином, в повному обсязі (а.с.7). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ці обставини підтвердили в ході розгляду справи, та на теперішній час вони також не оспорюються. Суд вказував, що позивач ОСОБА_1 до укладання договору №10/04/17 найму (оренди) будівлі від 10.04.2017р. спілкувався з цього приводу лише з ОСОБА_2 , а із власницею будівлі ОСОБА_3 жодного разу не спілкувався. Ці обставини визнаються та не оспорюються сторонами. Також ОСОБА_1 після укладання договору № 10/04/17 найму (оренди) будівлі від 10.04.2017 року та передачі ним коштів не звертався до ОСОБА_3 з приводу передачі йому приміщення в користування протягом трьох років. Доказів на спростування цих фактичних обставин суду не надано. За таких обставин, суд вважав доведеним той факт, що відповідачка ОСОБА_3 не була обізнана про укладання договору № 10/04/17 найму (оренди) будівлі від 10.04.2017р., отже не знайшли свого підтвердження доводи позову, що вона відмовилась від підписання акту прийому-передачі будівлі. Крім того, суд зазначив, що договір найму є чинним та діє до повного виконання його сторонами, позивач не ставить питання про розірвання договору найму або визнання його недійсним та не відмовлявся від договору, а тому підстав для стягнення коштів за оренду приміщення та всіх похідних від цього зобов`язання сум: пені, 3 % річних, інфляційних втрат не мається. ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що він саме і заявив вимоги, що базуються на умовах договору, тому вони не залежать від вимог щодо розірвання, визнання недійсним або відмови від договору, які ним не заявлено. Колегія погоджується з цим доводом апеляційної скарги, оскільки в позовній заяві позивач як підставу з витребування коштів з орендної платні від сторони наймодавця висуває саме п. 2.4 договору найму № 10/04/17, тому, навпаки, його позовні вимоги походять від чинного договору. Відтак, суд безпідставно послався на те, що вимога про для витребування коштів не може бути задоволена, оскільки має бути похідною від вимог нечинності договору, зокрема, від вимог про відмову від нього, його розірвання чи визнання недійсним. Зі свого боку, заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 наголошувала на фіктивності цього договору з тих підстав, що він не створює реальних наслідків, обумовлених ним, оскільки наймач протягом трьох років не звертався з питання передачі йому орендованого складу, та вона не могла виконувати цей договір, не будучи обізнаною про його існування до моменту порушення цієї судової справи. Заперечувала також передачу їй грошових коштів за оренду майна, які нібито отримані ОСОБА_2 від позивача згідно з його розпискою про ці обставини. Між тим, перевіряючи вказані обставини, на які посилаються сторони, колегія не вважає цей договір фіктивним, оскільки він фактично виконаний стороною наймача ОСОБА_1 в частині оплати орендної платні за 30 місяців оренди, а отже останній мав реальні наміри отримати натомість майно. Його дії з подальшого незвернення саме до ОСОБА_3 з приводу надання майна в оренду та підписання акту приймання-передачі не свідчать про фіктивність договору, оскільки всі питання він вирішував з уповноваженою особою ОСОБА_2 , чого останній не заперечує. Що стосується зловмисної домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то про ці обставини доказів матеріали справи не містять, а заперечення відповідача ОСОБА_3 щодо недійсності договору з цих підстав базуються на її особистому припущенні. Не надано таких доказів відповідачем ОСОБА_3 та її адвокатом Димитрашко Д.В. і до суду апеляційної інстанції. Судом була проаналізована розписка, копія якої наявна в матеріалах справи, яка була звірено судом з оригіналом в ході розгляду справи. Вказана розписка складена та написана особисто ОСОБА_2 , який зазначив у ній, що він на підставі довіреності від 12.05.2016р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Командировим А.М., отримав від громадянина України ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 267 560 гривень. Вказана сума сплачена ОСОБА_1 відповідно до умов договору найму будівлі № 10/04/17 від 10.04.2017, що був укладений між ним як представником ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Цією розпискою підтверджується, що всі зобов`язання зі сторони ОСОБА_1 виконані належним чином та в повному обсязі. ( т. 1 а.с. 7). Як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 визнано обставини, зазначені у розписці. Та взагалі ОСОБА_2 визнано позовні вимоги ОСОБА_1 в ході розгляду справи. Згідно статті 765 ЦКУ наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно, або у строк, встановлений договором найму. Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. У відповідності до приписів ч. 1 статті 766 ЦКУ, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків. На час звернення з цим позовом до суду строк оренди, визначений умовами договору № 10/04/17 від 10.04.2017р. пройшов, але наймач так і не скористався правом на отримання майна в оренду, вказуючи, що його вимоги не виконані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У такому разі слід перевірити, у яких відносинах між собою перебувають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дійсно, нотаріально посвідчену довіреність від 12.05.2016р. ці особи не оспорюють, та вона на час укладення договору найму була чинною, на теперішній час строк її сплинув. Отже, ОСОБА_2 мав повноваження на укладення договору найму від 10.04.2017р. Згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. Згідно ст. 1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Статтею 1003 ЦК України зазначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Відповідно до ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Відповідно до приписів ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення. Згідно зобов`язань передбачених ст.1007 ЦК України Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв`язку з виконанням доручення. Згідно ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Відповідно до ст 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний, виконуючи доручення, передати довірителеві все отримане у зв`язку із виконанням доручення. Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що повірений після виконання доручення має надати довірителю звіт про виконання доручення, всі документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення та все отримане у зв`язку з дорученням. Згідно з довіреністю ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися належним їй нерухомим майном складом площею 704,2 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, продати, обміняти, здавати в оренду, передавати в іпотеку, визначаючи ціну та інші умови самостійно на власний розсуд. Для чого, серед іншого, надала право ОСОБА_2 бути її представником в банківських установах з право відкриття на її ім`я поточного рахунку для зарахування грошових коштів, отримувати належні їй кошти, під час здійснення цих повноважень мати безперешкодний доступ до вказаного нерухомого майна, узгоджувати всі питання, що виникатимуть в процесі виконання повноважень за цією довіреністю, виконувати усі необхідні дії, пов`язані з цією довіреністю. За вказаним змістом довіреності ОСОБА_2 мав право здати в оренду складсь- ке приміщення, належне ОСОБА_3 , укладати договір на умовах на свій розсуд, от- римувати належні їй грошові кошти. Але грошові кошти, отримані на виконання доручення, він мав зараховувати на відкритий ним поточний рахунок у банківській установі, а також мав передати екземпляр укладеного договору найму. ОСОБА_2 вказував у поясненнях, що передав грошові кошти, отримані від ОСОБА_1 , довірителю ОСОБА_3 особисто, а розписка не була складена, оскільки він їй довіряв. Але ці обставини заперечує ОСОБА_3 , а з боку ОСОБА_2 , яким в цій частині умови довіреності не дотримані (зарахування належних коштів на рахунок), нічим не підтверджені. Крім того, він не довів також, що передав договір найму, укладений з ОСОБА_1 , відповідачу ОСОБА_3 . Тобто фактично ОСОБА_2 не виконано обов`язку повіреного передати довірителю все отримане на виконання доручення. В такому разі є доведеними заперечення ОСОБА_3 про необізнаність про укладений договору найму та передані за оренду складу грошові кошти. ОСОБА_2 , посилаючись на те, що весь час вів перемовини з ОСОБА_3 з приводу передачі в користування ОСОБА_1 орендованого складу, цих обставин також не довів, оскільки, як він зазначає, все відбувалось в телефонному режимі, без письмових заяв та претензій. Між тим, колегія зазначає, що у ОСОБА_2 згідно із довіреністю мався повний обсяг повноважень щодо розпорядження складом, навіть безперешкодний доступ до нього, а тому він міг особисто передати склад ОСОБА_1 та підписати з ним акт приймання-передачі. А тому саме на нього покладались обов`язки, які, як він помилково зазначає, мала виконати ОСОБА_3 . Зважаючи на всі вище перелічені обставини, колегія визнає необґрунтованими вимоги позивача, заявлені до ОСОБА_3 , яка не могла виконувати договір, про який її не повідомив повірений ОСОБА_2 , а тому саме на останнього покладається обов`язок з повернення отриманих за оренду складу коштів у розмірі 1 267 560 грн. у зв`язку з невиконання умов договору в частині передачі складу наймачу. Відповідно до п. 2.5 договору найму ОСОБА_2 має сплатити пеню ОСОБА_1 у розмірі 0,5 % від суми орендної плати за кожен день прострочення передачі майна, та цю суму позивач розрахував за останній рік в розмірі 2 313 297 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача. Є обґрунтованими також і вимоги позивача, заявлені відповідно до положень статті 625 ЦК України щодо стягнення суми боргу з урахуванням інфляції та 3 % річних, які розраховано ним за період з 10.04.2017р. по 07.04.2020р.: інфляційні втрати в сумі 316 890 грн., 3 % річних в сумі 113 351,11 грн. Розрахунок цих сум відповідачами не оспорювався, свій контррозрахунок не надавався. Але колегія враховує також, що відповідач ОСОБА_4 уклав договір поруки № 17/09 від 17.09.2018р. з ОСОБА_1 , згідно з яким зобов`язався відповідати перед ОСОБА_1 частково за виконання наймодавцем зобов`язань, що випливають з умов договору № 10/04/17 найму (оренди) будівлі від 10.04.2017р.( т. 1 а.с. 4). Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель зобов`язався у разі несплати наймодавцем наймачеві 1 267 560 грн. сплатити наймачеві 50 00 грн. Тобто останній поручився в межах суми у розмірі 50 000 грн. Поручителем також не було виконано свої зобов`язання з виплати позивачеві ОСОБА_1 вказаної суми, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають нести солідарну відповідальність на цю суму та за нарахованими на неї пенею, інфляцією та 3 % річних. Розрахувавши ці складові стягнення, колегія визначила, що солідарна відповідальність покладається на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 : за сплаченими як орендна плата за договором № 10/04/17 найму (оренди) коштами у розмірі 50 000 грн., пенею за період з 07.04.2019р. по 07.04.2020р.в сумі 91 250 грн., сумою інфляційних втрат за період з 10.04.2017р. по 07.04.2020р. у розмірі 12 500 грн., сумою 3% річних у розмірі 1490,41 грн., а всього - 155 240,41 грн. За вирахуванням цих сум із заявлених позивачем зобов`язання з їх відшкодування позивачу покладається на ОСОБА_2 , а саме: за сплаченими як орендна плата за договором № 10/04/17 найму (оренди) коштами у розмірі 1 217 560 грн., пенею за період з 07.04.2019р. по 07.04.2020р. в сумі 2 222 047 грн., сумою інфляційних втрат за період з 10.04.2017р. по 07.04.2020р. у розмірі 304 390 грн., сумою 3% річних у розмірі 111 860,70 грн. , а всього - 3 855 857,70 грн. Враховую встановлені в ході апеляційного розгляду обставин, колегія визнає частково обґрунтованою апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо його вимог до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , але в задоволенні позову до ОСОБА_3 має бути відмовлено за іншими підставами, тому відповідно до приписів п.п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із прийняття постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 у вище зазначений спосіб. Приймаючи нове судове рішення, колегія вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, які підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пропорційно до задоволених вимог. Так, позивачем заявлено про компенсацію йому правової допомоги у сумі 26 500 грн., надання якої ним належним чином підтверджено. Відповідачі не заявили клопотань про її зменшення, а тому вся сума підлягає стягненню з відповідачів з наступним розподілом: з ОСОБА_2 25 474,38 грн., з ОСОБА_4 1025,62 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384,389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника адвоката Качковського Андрія Сергійовича задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року у цій справі скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачені як орендну плату за договором № 10/04/17 найму (оренди) кошти у розмірі 50 000 грн., пеню за період з 07.04.2019р. по 07.04.2020р.в сумі 91 250 грн., суму інфляційних втрат за період з 10.04.2017р. по 07.04.2020р. у розмірі 12 500 грн., суму 3% річних у розмірі 1490,41 грн.,а всього - 155 240,41 грн. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 сплачені як орендну плату за договором № 10/04/17 найму (оренди) кошти у розмірі 1 217 560 грн., пеню за період з 07.04.2019р. по 07.04.2020р. в сумі 2 222 047 грн., суму інфляційних втрат за період з 10.04.2017р. по 07.04.2020р. у розмірі 304 390 грн., суму 3% річних у розмірі 111 860,70 грн. ,а всього - 3 855 857,70 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити у зв`язку з його необгрунтованістю. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу: з ОСОБА_6 у сумі 25 474,38 грн., ОСОБА_4 в сумі 1025,62 грн. Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна відповідача ОСОБА_3 та зустрічне забезпечення, накладені ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2020р. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 24 вересня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.