Постанова 4806 № 308/3019/21

Справа № 308/3019/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 вересня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Кондора Р.Ю., Куштана Б.П., за участі секретаря Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросадівник» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 травня 2021 року (головуюча суддя Голяна О.В., повний текст рішення складено 04.06.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросадівник» про стягнення коштів за порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агросадівник» про стягнення коштів за порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017 №308/07092017. Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.09.2017 між покупцем ОСОБА_1 , в інтересах якого діяло ТОВ «Карпати-брок» (повірений покупця), та продавцем - ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати інвест», яке діяло від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Парус інвест», було укладено договір купівлі продажу фінансового інструменту №БВ/Ф17-09-06/4-1 (форвардний контракт № 302/П/1 від 05.04.2017, базовим активом за яким є майнові права на одне житлове приміщення, що буде зареєстроване у встановленому законодавством порядку як об`єкт нерухомого майна після завершення будівництва багатоквартирного будинку на орендованій земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 ). Згідно умов цього договору вартість купівлі фінансового інструменту становила 382 320,00 грн, які покупець зобов`язався перерахувати на рахунок продавця у строк до 11.09.2017. На виконання умов такого договору від 06.09.2017 №БВ/Ф17-09-06/4-1 його сторонами було складено акт прийому-передачі фінансового інструмента від 06.09.2017. Згідно з платіжним дорученням від 14.09.2017 №102412 ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати інвест» ПВІФ «Парус» було здійснено оплату за фінансовий інструмент згідно з договором №БВ/Ф17-09-06/4-1 від 06.09.2017 у розмірі 382 320,00 грн (а.с. 16). На підставі договору від 06.09.2017 №БВ/Ф17-09-06/4-1, між ТОВ «Агросадівник» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017 №302/07092017, відповідно до якого ТОВ «Агросадівник» передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність майнові права на об`єкт нерухомості (житлове приміщення на третьому поверсі, секція 2, загальною площею 70,8 кв.м. у АДРЕСА_1 ) та зобов`язався оплатити вартість майнових прав на об`єкт нерухомості у сумі 396 480,00 грн у порядку і на умовах, передбачених цим договором. Зокрема, пунктом 4.2 цього договору передбачено, що вартість майнових прав розраховано виходячи з вартості 1 кв.м., яка становить 5600,00 грн. Згідно з платіжним дорученням від 14.09.2017 №103104 ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агросадівник» було здійснено оплату вартості майнових прав на об`єкт нерухомості у сумі 396 480,00 грн відповідно до договору від 07.09.2017 №302/07092017 (а.с. 17). Позивач зазначав, що за результатом обміру об`єкта нерухомості його загальна площа виявилась меншою та становить 70,0 кв.м., натомість загальна площа за проектом становила 70,8 кв.м., а тому з відповідача на його користь, відповідно до формули визначеної у пункті 4.6 договору від 07.09.2017, підлягає стягненню 8960 грн (8960 =(70,8 -70,0) х 5600 х 2 коефіцієнт). 26.08.2020 позивач подав відповідачу заяву про повернення зайво перерахованих коштів у сумі 8960 грн протягом 15 банківських днів (а.с. 28). Оскільки відповідач кошти не повернув, тому за період із 17.09.2020 по 09.03.2021 розмір інфляційних втрат складає 410 грн, а також та 3 % річних в сумі 127,93 грн. Крім того, позивач указував, що продавець ТОВ «Агросадівник» порушив строки будівництва та прийняття в експлуатацію, за що у пункті 9.2 договору визначено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн за кожний повний календарний місяць такого затримання, при цьому за перші три місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття в експлуатацію об`єкта штраф не нараховується та не сплачується. Так, продавець у п. 5.2.3 договору зобов`язався організувати будівництво об`єкта та забезпечити його прийняття до експлуатації у ІІІ кварталі 2018 року. Однак, відповідач завершив будівництво тільки 07.04.2020, що стверджується Декларацією про готовність об`єкту до експлуатації від 07.04.2020 № ЗК162200980570, здав будинок в експлуатацію та передав квартиру покупцю тільки 26.08.2020. Позивач зазначає, що, без урахування перших трьох місяців періоду прострочення (із ІІІ кварталу 2018 року), строк прострочення із 01.01.2019 по 31.07.2020 становить 19 місяців, а розмір штрафу згідно пункту 9.2 договору, який позивач просив стягнути на свою користь складає 19000 грн (19 місяців х 1000 грн = 19000). Також позивач вказував, що у пункті 9.8 договору від 07.09.2017 №302/07092017 сторони погодили, що у разі порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва понад 1 (один) рік, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю як власнику деривативу вартість придбання форвардного контракту, яка визначена в договорі купівлі-продажу фінансового інструмента (деривативу). Оскільки продавцем порушено строк будівництва та прийняття в експлуатацію понад 1 рік та 7 місяців (з 01.10.2018 по 26.08.2020), позивач просив стягнути з відповідача, згідно пункту 9.8 договору, сплачену покупцем вартість купівлі фінансового інструменту в розмірі 382 320,00 грн. 07.10.2019 позивач подав відповідачу заяву про повернення коштів у сумі 382 320 грн вартості придбання форвардного контракту протягом 7 днів з дня направлення такої вимоги (а.с. 25). Оскільки відповідач кошти не повернув, тому за період із 15.10.2019 по 09.03.2021 позивач визначив розмір інфляційних втрат в сумі 26 741,05 грн, а також та 3 % річних в сумі 16 057,44 грн. Посилаючись на дані обставини, позивач просив стягнути з ТОВ «Агросадівник» на свою користь кошти за порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017 №302/07092017 у розмірі 453 616,42 гривень, з яких: - 8960,00 грн надлишково сплачені кошти за результатами обмірів фактичної площі; - 19000,00 грн штраф за порушення строку будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва; - 382 320,00 грн відшкодування вартості придбання форвардного контракту, яка визначена у договорі купівлі-продажу фінансового інструменту; - 27 151,05 гривень інфляційних втрат; - 16 185,37 гривень три проценти річних. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агросадівник» на користь ОСОБА_1 кошти за порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості №302/07092017 від 07.09.2017 у розмірі 406 280 грн, в тому числі: - 8 960,00 гривень надлишково сплачених коштів за результатами обмірів фактичної площі; - 15 000,00 гривень штрафу за порушення строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва; - 382 320,00 гривень відшкодування вартості придбання форвардного контракту, визначеного в договорі купівлі-продажу фінансового інструменту від 06.09.2017 №БВ/Ф17-09-06/4-1. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. На це рішення подало апеляційну скаргу ТОВ «Агросадівник». Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволення позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017 №302/07092017 сторони не визначали конкретний строк прийняття об`єкта в експлуатацію, а зазначили лише орієнтовну дату у пункті 1.2 цього договору; вважає, що місцевим судом не було враховано, що в законодавстві України таке поняття як «прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію» відсутнє; вказує, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових відносин, а до публічно-правових відносин, тому скаржник вважає, що цивільно-правове порушення відсутнє, що виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування покупцю вартості придбання форвардного контракту, яка визначена в договорі купівлі-продажу фінансового інструмента; зазначає, що під час виконання зобов`язань по будівництву об`єкту виникали обставини, на які відповідач не міг вплинути, котрі затримали строки будівництва та введення в експлуатацію, при цьому у ТОВ «Агросадівник» відсутня вина у порушенні строків; зокрема, 11.11.2017 на будівництві у АДРЕСА_1 стався нещасний випадок з летальним наслідком, Управлінням Держпраці у Закарпатській області були надані приписи, до моменту усунення яких будівельні роботи не проводилися; також комісією Управлінням Держпраці у Закарпатській області проводилось розслідування по факту нещасного випадку, робота була паралізованою внаслідок численних допитів працівників ТОВ «Агросадівник» та генерального підрядника ТОВ «Баушпар». Скаржник зазначає, що в адміністративному суді знаходилася справа за позовом ТОВ «Баушпар» до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу від 29.11.2017 № 06/06-46-214, яку прийнято на підставі акту від 17.11.2017 № 06/06-46/2143, складеного за результатами перевірки ТОВ «Баушпар». Вважає, що наявність такої справи потягла витрати і неможливість належним чином здійснювати діяльність підприємства. Також зазначає, що у ТОВ «Агросадівник» було скоєно крадіжку офісної техніки, і товариству знадобився час для відновлення інформації, яка стосувалася будівництва та договорів. Крім цього вказує, що поставали питання погодження висотності будівництва із Державіарухом, аеропортом та Державною авіаційною службою України, що зумовлювало зупинення процесів будівництва. Зокрема скаржник зазначає, що у червні 2019 року Державна авіаційна служба України зверталася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом (справа № 260/860/19) до ТОВ «Агросадівник», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород», в якому просила суд: зобов`язати ТОВ «Агросадівник» виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 № 165; зобов`язати ТОВ «Агросадівник» знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська, 51, та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки затверджених наказом від 30.05.2018 №34-м та скасувати їх; визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо видачі декларації про початок будівельних робіт № ЗК 083170101133 від січня 2017 року за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська, 51 та скасувати їх. Також апелянт зазначає, що генпідрядник ТОВ «Баушпар» не міг виконувати будівельні роботи через погодні умови, тривалі мінусові температури. Вказує, що у пункті 9.8 договору від 07.09.2017 №302/07092017, укладеному між ТОВ «Агросадівник» та ОСОБА_1 , не зазначено ідентифікуючі ознаки форвардного договору та договору купівлі продажу фінансового інструменту від 06.09.2017 №БВ/Ф17-09-06/4-1. При цьому, ТОВ «Агросадівник» у такому договорі не є стороною. Скаржник посилається на пункт 12.2 договору розділу «Форс-мажорні обставини», зазначаючи, що військові дії в Україні діють по сьогоднішній день і закріплені в багатьох нормативних актах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач рішення суду не оскаржив, тому апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині задоволених вимог, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення в частині вирішення вимог щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також у частині відмови в задоволенні вимог щодо штрафу за порушення строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва. Заслухавши позицію представника апелянта та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом статей 526, 530, 610, 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін); порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому цивільним законодавством закріплено пріоритет умов, визначених сторонами у договорі, що кореспондується з положеннями статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06.09.2017 між покупцем ОСОБА_1 , в інтересах якого діяло ТОВ «Карпати-брок» (повірений покупця) та продавцем ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати інвест», яке діяло від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Парус інвест», було укладено договір купівлі продажу фінансового інструменту №БВ/Ф17-09-06/4-1 (форвардний контракт № 302/П/1 від 05.04.2017, базовим активом за яким є майнові права майнові права на одне житлове приміщення, що буде зареєстроване у встановленому законодавством порядку як об`єкт нерухомого майна після завершення будівництва багатоквартирного будинку на орендованій земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 ) (а.с. 14-15). Згідно умов цього договору вартість купівлі фінансового інструменту становила 382 320,00 грн, які покупець ОСОБА_1 зобов`язався перерахувати на рахунок продавця у строк до 11.09.2017. На виконання умов такого договору від 06.09.2017 №БВ/Ф17-09-06/4-1 його сторонами було складено акт прийому-передачі фінансового інструмента від 06.09.2017 (а.с. 15 зворот). Згідно з платіжним дорученням від 14.09.2017 №102412 ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати інвест» ПВІФ «Парус» було здійснено оплату за фінансовий інструмент, згідно з договором №БВ/Ф17-09-06/4-1 від 06.09.2017 у розмірі 382 320,00 грн (а.с. 16). Оскільки ОСОБА_1 на підставі вказаного договору від 06.09.2017 №БВ/Ф17-09-06/4-1 є власником деривативу, між продавцем ТОВ «Агросадівник» та покупцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017 №302/07092017, відповідно до якого ТОВ «Агросадівник» передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність майнові права на об`єкт нерухомості (житлове приміщення на третьому поверсі секція 2, загальною площею 70,8 кв.м. у АДРЕСА_1 ) та зобов`язався оплатити вартість майнових прав на об`єкт нерухомості у сумі 396 480,00 грн в порядку і на умовах, передбачених цим договором (а.с. 8-12). Зокрема пунктом 4.2 договору від 07.09.2017 №302/07092017 передбачено, що вартість майнових прав розраховано виходячи з вартості 1 кв.м., яка становить 5600,00 грн. Згідно з платіжним дорученням від 14.09.2017 №103104 ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агросадівник» було здійснено оплату вартості майнових прав на об`єкт нерухомості у сумі 396 480,00 грн, згідно з договором від 07.09.2017 №302/07092017 (а.с. 17). Встановлено, що після завершення будівництва, багатоквартирному будинку було присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . 26.08.2020 згідно акту приймання-передачі житлового приміщення згідно договору №302/07092017 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017, ТОВ «Агросадівник» передав, а ОСОБА_1 об`єкт нерухомості (будівельний номер 302) загальною площею 70 кв.м. (а.с. 59-60). У зв`язку з порушенням строків введення будинку в експлуатацію та меншою площею квартири, 04.03.2019 ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Агросадівник» з вимогою виплатити пеню за порушення строків введення будинку в експлуатацію; 07.10.2019 з вимогою виплатити вартість придбання форвардного контракту, визначеного в договорі купівлі-продажу фінансового інструменті, в сумі 382 320 грн.; 30.06.2020 з вимогою виплатити пеню за порушення строків введення будинку в експлуатацію; 26.08.2020 з вимогою повернути зайво перерахованих коштів в сумі 8960 грн.; 09.03.2021 з вимогою виплатити штраф за затримку введення будинку в експлуатацію за період з 01.01.2019 по 28.06.2020 в сумі 19000 грн., надлишково сплачені кошти за фактичними замірами площі в розмірі 8960 грн., вартість придбання форвардного контракту в сумі 382 320 грн. На обґрунтування своїх позовних вимог щодо повернення надлишково сплачених коштів позивав зазначав, що за результатом обміру об`єкта нерухомості загальна площа виявилась меншою та становить 70,0 кв.м., натомість загальна площа за проектом 70,8 кв.м., а тому з відповідача на його користь, у силу пункту 4.6 договору від 07.09.2017 №302/07092017, підлягає стягненню 8960 грн (8960 =(70,8 -70,0) х 5600 х 2 коефіцієнт). Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого КП «Арітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради від 19.02.2020, загальна площа квартири становить 70,0 кв.м. (а.с. 21-22). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №231277870 від 05.11.2020 ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 70 кв.м., житловою площею 43,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.18) У пункті 2.2 договору від 07.09.2017 №302/07092017 сторони погодили загальну площу об`єкта нерухомості - 70,8 кв.м. Згідно з пунктом 4.6 цього договору сторони дійшли згоди, що у випадку якщо за результатами обмірів об`єкта нерухомості, здійснених замірювачем, загальна площа об`єкта нерухомості фактично виявиться меншою, ніж загальна площа об`єкта нерухомості за проектом, яка вказана в пункті 2.2 Договору, а Покупець оплатив суму вартості майнових прав на об`єкт нерухомості у розмірі, вказаному в пункті 4.1 Договору, і така сума перевищує суму вартості майнових прав, виходячи з фактичної площі, продавець повертає надлишково сплачені покупцем кошти протягом 15 банківських днів з моменту отримання від покупця письмової вимоги повернути надлишково сплачені кошти. У вказаному пункті договору передбачено формулу для визначення суми надлишково сплачених покупцем коштів, на яку зменшується вартість майнових прав на об`єкт нерухомості (N = (S1 S2) * M, при цьому М вартість 1 квадратного метру, що визначена на дату укладення договору, помножена на коефіцієнт

2. Відповідно до пункту 4.2 договору від 07.09.2017 №302/07092017 сторони домовились, що вартість 1 кв.м. об`єкту нерухомості становить 5600 грн в т.ч. ПДВ. Оскільки фактична площа виявилась меншою на 0,8 кв.м., ніж загальна площа об`єкта нерухомості за проектом, тому розмір надлишково сплачених покупцем коштів становить 8960 грн (8960 =(70,8 -70,0) х 5600 х 2 коефіцієнт). Отже, висновок місцевого суду про стягнення з відповідача 8960,00 гривень надлишково сплачених коштів за результатами обмірів фактичної площі є правильним. Стосовно вимог про стягнення штрафу за порушення строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, а також про стягнення відшкодування вартості придбання форвардного контракту, слід зазначити наступне. Згідно пункту 1.2 договору від 07.09.2017 №302/07092017 сторони погодили, що плановий строк завершення будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва ІІІ квартал 2018 року. У пункті 5.2.3 цього договору продавець зобов`язався організувати будівництво об`єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у ІІІ кварталі 2018 року. Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Сертифікатом серії ЗК№162200980570, виданим 07.04.2020, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради засвідчило замовнику об`єкта будівництва ТОВ «Агросадівник» відповідність закінченого будівництвом об`єкта (багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_1 ) проектній документації та підтвердило його готовність до експлуатації (а.с.20). Отже, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є 07.04.2020. Згідно з пунктом 9.1. договору №302/07092017 від 07.09.2017 сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним Договором, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною в порядку, визначеному чинним законодавством та умовами даного Договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором. У пункті 9.2. договору №302/07092017 від 07.09.2017 сторони домовились, що продавець несе відповідальність за порушення строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту будівництва понад 3 (три) місяці від орієнтовного строку прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, що вказаний в п.1.2. даного договору, у вигляді штрафу, що складає 1000 грн за кожний повний календарний місяць такого затримання. За перші 3 (три) місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва штраф не нараховується та не сплачується. Зазначений цим пунктом штраф продавець зобов`язується сплатити покупцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту пред`явлення вимоги покупця про її сплату. Оскільки ТОВ «Агросадівник» порушило строк будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту будівництва на 1 рік 6 місяців та 7 днів (із ІІІ кварталу 2018 року до 07.04.2020), тому із нього на користь позивача підлягає стягненню штраф у силу п. 9.2. договору, що визначається шляхом множення 1000 грн на кожний повний календарний місяць такого затримання (загалом 15 місяців) за період, починаючи з 4-го місяця порушення строку прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, а саме з 01.01.2019 до 31.03.2020 (повний календарний місяць такого затримання перед 07.04.2020), тобто до моменту отримання відповідачем сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта. Розмір такого штрафу становить 15 000 грн (15 міс.*1 000 грн = 15 000 грн). Отже, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу, відповідно до пункту 9.2. договору №302/07092017 від 07.09.2017, у розмірі 15 000 грн є правильним. Також встановлено, що у договорі №302/07092017 від 07.09.2017 сторони визначили, що цей договір укладено з врахуванням того, що на підставі договору купівлі продажу фінансового інструменту №БВ/Ф17-09-06/4-1 від 06.09.2017, покупець ОСОБА_1 є власником деривативу форвардного контракту № 302/П/1 від 05.04.2017, базовим активом за яким є майнові права, та на підставі якого покупець має виключне право на укладення цього договору купівлі-продажу майнових прав (а.с. 8). Таким чином, ТОВ «Агросадівник» та ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017 №302/07092017, чітко зазначили ідентифікуючі ознаки форвардного договору та договору купівлі продажу фінансового інструменту від 06.09.2017 №БВ/Ф17-09-06/4-1. У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 07.09.2017 №302/07092017 сторони не вказали ідентифікуючі ознаки форвардного договору та договору купівлі продажу фінансового інструменту. У пункті 9.8 договору №302/07092017 від 07.09.2017 сторони погодили, що у разі порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва понад 1 (один) рік, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю як власнику деривативу вартість придбання форвардного контракту, яка визначена в договорі купівлі-продажу фінансового інструмента (деривативу). Зазначений пункт договору за своїм змістом є зобов`язальним, породжує обов`язок у продавця відшкодувати покупцю як власнику деривативу вартість придбання форвардного контракту, яка визначена у договорі купівлі-продажу фінансового інструмента, за умови порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва понад 1 (один) рік. Виникнення такого обов`язку у продавця ТОВ «Агросадівник» (згідно п. 9.8 договору №302/07092017 від 07.09.2017) не залежить від того, що такий продавець не був стороною у договорі купівлі продажу фінансового інструменту №БВ/Ф17-09-06/4-1 від 06.09.2017 чи форвардного контракту № 302/П/1 від 05.04.2017. У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що ТОВ «Агросадівник» не був стороною договору купівлі продажу фінансового інструменту та форвардного контракту. Оскільки відповідач порушив строки будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, визначені п.1.2 та п.5.2.3 договору від 07.09.2017 №302/07092017, понад 1 (один) рік (допустивши прострочення на 1 рік 6 місяців та 7 днів), місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача, як власника деривативу, підлягає стягненню вартість придбання форвардного контракту, визначеного в договорі №БВ/Ф17-09-06/4-1 купівлі-продажу фінансового інструменту від 06.09.2017, у розмірі 382 320 грн. Судом першої інстанції було враховано ту обставину, що наслідки порушення зобов`язання та розмір неустойки було встановлено укладеним між сторонами договором від 07.09.2017 №302/07092017, при цьому відповідачем не спростовано відповідні доводи позивача. Доводи скаржника про те, що у договорі від 07.09.2017 №302/07092017 сторони не визначали конкретний строк прийняття об`єкта в експлуатацію, а зазначили лише орієнтовну дату у пункті 1.2 цього договору, є необґрунтованими. Як зазначалось вище, згідно пункту 1.2 договору від 07.09.2017 №302/07092017 сторони погодили, що плановий строк завершення будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва ІІІ квартал 2018 року. При цьому визначена у п. 9.2 відповідальність за порушення строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту будівництва визначається саме від орієнтовного строку прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, що вказаний в п.1.2. даного договору. До того ж, у пункті 5.2.3 договору від 07.09.2017 №302/07092017 продавець зобов`язався організувати будівництво об`єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у ІІІ кварталі 2018 року. Щодо посилання відповідача на те, що у чинному законодавстві України відсутнє таке поняття як «прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію», судом першої інстанції було зазначено, що сторонами у різних пунктах договору від 07.09.2017 №302/07092017 одночасно вжито поняття «прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію» (п.1.2, п.1.3, п.5.2.3, п.8.1, п.8.2) та «прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта» (п.9.2, 9.8) для позначення одного і того ж поняття «прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта», що означає комплекс заходів, які направлені на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів нерухомого майна, та регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Правові позиції щодо відповідальності у випадку прострочення зобов`язання щодо строків введення будинку в експлуатацію викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справа № 753/5602/18 (провадження № 61-15158св19). Посилання представника відповідача адвоката Мушак Є.С. на те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до публічно-правових відносин не стосуються предмету спору, оскільки у в рамках даного спору вирішується питання щодо цивільно-правової відповідальності продавця за порушення ним зобов`язань, визначених п.п. 1.2, 5.2.3, 9.2, 9.8 договору №302/07092017 від 07.09.2017, внаслідок порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва, і дані правовідносини є приватно-правовими. Посилання скаржника на те, що генпідрядник ТОВ «Баушпар» не міг виконувати будівельні роботи через погодні умови, тривалі мінусові температури є голослівними. Відповідачем не підтверджено належними й допустимими доказами обставини, які є підставою звільнення від відповідальності, їх існування на момент настання строку виконання зобов`язання. Зокрема, відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між існуванням судових справ за позовом ТОВ «Баушпар» до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу від 29.11.2017 № 06/06-46-214 та порушенням строку виконання зобов`язання ТОВ «Агросадівник»; не довело фактів зупинення процесів будівництва внаслідок пред`явлення позову Державної авіаційної служби України (справа № 260/860/19) до ТОВ «Агросадівник», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород»; не довело існування факту скоєння крадіжки офісної техніки у ТОВ «Агросадівник» та чи впливала така обставина на зупинення процесів будівництва. До того ж ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 260/860/19 позовні вимоги Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросадівник», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради залишено без розгляду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85299937), а ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі № 260/860/19 прийнято відмову позивача від адміністративного позову та закрито провадження у адміністративній справі № 260/860/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85489081). При цьому недодержання відповідачем своїх обов`язків, потрібних для виконання зобов`язання (щодо погодження висотності будівництва), недодержання своїх обов`язків контрагентом генеральним підрядником ТОВ «Баушпар», відповідно до ст. 617 ЦК України, не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. За приписами ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. За змістом ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Суд відхиляє доводи представника відповідача адвоката Мушак Є.С. про те, що на затримання строку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкту вплинули сторонні чинники, які об`єктивно не залежали від волі ТОВ «Агросадівник», так як вплив таких сторонніх чинників та звільнення від цивільно-правової відповідальності в разі їх наявності передбачено в розділі 12 договору від 07.09.2017 №302/07092017 під назвою «Форс-мажорні обставини». При цьому настання таких форс-мажорних обставини не підтверджено відповідачем належними й допустимими доказами, зокрема, передбаченими п. 12.6 договору доказами, засвідченими компетентним органом державної влади або довідкою Торгово-промислової палати. Також відповідачем не було надано доказів, що позивач, в порядку п. 12.4 договору, був повідомлений про обставини, які викликали неможливість виконання зобов`язань у визначений строк. Посилання скаржника на пункт 12.2 договору розділу «Форс-мажорні обставини», із зазначенням того, що військові дії в Україні діють по сьогоднішній день і закріплені в багатьох нормативних актах є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між існуванням таких обставин та порушенням продавцем строку виконання зобов`язання за договором від 07.09.2017 №302/07092017. Відносно посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 підписав акт приймання-передачі житлового приміщення згідно договору №302/07092017 від 07.09.2017, в якому жодних претензій матеріального чи морального характеру до відповідача не мав, колегія суддів зазначає, що таке не позбавляє ОСОБА_1 права в порядку, встановленому ЦПК України, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (ч.1, 3 ст.4 ЦПК України). Стосовно клопотання представника відповідача адвоката Мушак Є.С. про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої ч. 2 ст. 258 ЦК України, слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. За змістом загальних норм права, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції до ухвалення рішення. Оскільки ТОВ «Агросадівник», в інтересах якого діє Мушак Є.С., був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, брав участь у такому розгляді, заява про застосування позовної давності не подавалася ним у суді першої інстанції, а тому відсутні підстави для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності. При цьому колегія зазначає, що представник відповідача вказав, що перебіг строку спеціальної позовної давності в один рік закінчився 31 вересня 2020 року, оскільки пунктом 9.8 Договору №302/07092017 від 07.09.2017 було передбачено відповідальність за порушення строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом Об`єкта будівництва понад 1 рік, а строк введення в експлуатацію було передбачено третій квартал 2018 року, тобто, до 31 вересня 2018 року. Таким чином, представником апелянта самим спростовано доводи апеляційної скарги, що сторони не визначали конкретний строк прийняття об`єкта в експлуатацію. Виходячи з наведеного та враховуючи межі доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросадівник» залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 вересня 2021 року. Головуюча: Судді: