Постанова Харківський апеляційний суд № 635/8889/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/8889/20 Головуючий суддя І інстанції Уханьова І. С. Провадження № 22-ц/818/4724/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б., суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 09 червня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Уханьової І.С., по цивільній справі № 635/8889/20, за позовом ТОВ "Фінансова компанія "АЛУРІЯ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 29 грудня 2020 року Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алурія» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ «ЄГРОШІ КОМ» в особі директора Корецької Ірини Сергіївни, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено кредитний позики №3372905327-670191 від 16 березня 2020року. 17 серпня 2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Є ГРОШІ КОМ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛУРІЯ» був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 2020-17/08-1, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Є ГРОШІ КОМ» передала ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛУРІЯ» усі права вимоги за грошовим зобов`язанням, що виникло з договору позики № 3372905327-670191 від 16 березня 2020 року. Таким чином, внаслідок укладення вказаного договору факторингу, TOB «ФК «АЛУРІЯ» зайняла місце кредитора у зобов`язанні, що виникло внаслідок укладення Відповідачем Договору позики № 3372905327- 670191 від 16 березня 2020 року. Відповідно до умов Договору факторингу, ТОВ «ФК «АЛУРІЯ» направила на адресу Відповідача повідомлення про відступлення, яким повідомила останню про те, що у зв`язку з укладенням договору факторингу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Є ГРОШІ КОМ» відступила ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛУРІЯ» право вимоги за договором позики № 3372905327-670191 від 16 березня 2020 року, а також висловила до Відповідача вимогу погасити заборгованість за вищезазначеним договором у розмірі 67302 грн.00 коп. Відповідач своєчасно не повернула грошові кошти для погашення заборгованості за Договором позики та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, таким чином, не виконала зобов`язання за Договором позики. Станом на 10.12.2020 року сума до повного погашення заборгованості за Договором позики № 3372905327-670191 складає: 67302 грн., яка складається з наступного: сума позики - 15 000 грн.; сума відсотків в межах строку позики - 19 181 гри.; сума відсотків за неправомірне користування позикою - 32 361 грн., сума відсотків комісії за користування позикою - 760 грн. На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, що є порушенням законних прав ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛУРІЯ». На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованості за Договором позики № 3372905327-670191 в сумі 67302 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 грн. 00 коп. Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 09 червня 2021 року позов задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вказала, що не укладала ніяких договорів із ТОВ «Фінансова компанія «Є Гроші Ком». Вказаний номер НОМЕР_1 їй не належить, доказів належності його відповідачці позивач не надав. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази отримання нею грошових коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Є Гроші Ком». Позивач не надав первинні касові документи, які б підтверджували факт надання їй грошей. Заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, виписками за картковими рахунками за кредитиним договором, саме така правова позиція висловлена у постанові Верховного суду у справі №278/2177/15-ц від 17.12.2020 року. Вказала, що позивач надав до суду неналежну копію договору факторингу №2020-17/08-1 від 17.08.2020 року, оскільки має закреслення п.1.1,4.1, що унеможливлює ознайомлення з таким договором. Зазначила, що Товариство не надало доказів того, що він позичав у нього кошти, відсутні будь-які підписані ним документи, докази застосування електронного підпису. У письмовому відзиві представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛУРІЯ» Лаєвський А.С. просить у задоволення скарги відмовити, рішення залишити без змін. На обґрунтування вказав, що згідно даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначений номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений у кредитному договорі є фінансовим номером ОСОБА_1 і був нею вказаний при державній реєстрації як фізична особа-підприємець. Також при оформленні позики та для підтвердження своєї особи ОСОБА_1 , направляла ТОВ ФК «Є гроші ком» своє власне фото з паспортом у руках, що також є підтвердженням, що вона особисто уклала договір. Зазначив, що відповідачка вводить суд в оману, а відтак в її діях вбачаються ознаки недобросовісної поведінки та шахрайства, оскільки її особисті дані а також підтвердження згоди на отримання коштів, введенням смс-коду можуть ідентифікувати лише конкретну особу, з правилами надання коштів вона була ознайомлена га сайті позичальника. Щодо зауважень ОСОБА_1 що стосуються закреслень у наданій копії договору факторингу №2020-17/08-1 від 17.08.2020 року, то інформація, яка містилась у пп1.1 та 4.1 стосується суто договірних фінансових умов між сторонами укладення договору та ніяк не стосуються спірного характеру питання, що було порушено у позовній заяві до відповідачки і тим паче не може унеможливлювати ознайомлення з текстом і суттю вищезазначеного договору факторингу. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , за відсутності представника позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи, і просив її розглянути без його участі (а.с.123), суд апеляційної інстанції вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення скарги, з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача утворилась заборгованість за договором позики, укладеним у електронній формі, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача у повному обсязі, зокрема, й проценти, нараховані станом на 10 грудня 2020 року. Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, виходячи з наступного. Суд вважав доведеним, що ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ «Є ГРОШІ КОМ» в особі директора ОСОБА_2, було укладено договір позики № 3372905327-670191 від 16 березня 2020 року. Позивач надав до справи роздрукований текст згаданого договору (а.с. 8-16). Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачу позику в розмірі 15000 грн строком на 60 днів, дата повернення позики - до 14.05.2020 року. Договором визначено умови надання позики, зокрема що: відсотки за правомірне користування позикою становлять 1,79 % від суми позики щоденно. Також, згідно з п.1.5.2. Договору позики, у випадку неповернення всієї суми позики в строк, встановлений п.1.3. Договору, здійснюється нарахування процентів за неправомірне користування позикою у розмірі 1.79% від суми неповернутої позики за кожен день прострочення, що складає 653.35% річних. Такі проценти нараховуються у відповідності до ст. 625 ЦК України. Крім того, додатково до основних процентів, Позичальник зобов`язаний сплатити 4.00% за неправомірне використання коштів від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки Позичальника збільшуються на 2 %. Згідно з п. 1.4.1. Договору позики комісія за обслуговування позики складає 0,08% від суми позики щоденно. Суд вважав, що вказаний договір було укладено в електронному вигляді в порядку, регламентованому Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію". Суд також дійшов висновку, що позикодавець повністю виконав свої зобов`язання за вказаним договором та надав відповідачу позику в розмірі 15000 грн, які були перераховані на банківську картку відповідача. Проте ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала і не повернула суму позики у встановлений договором строк. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції не звернув уваги, у позивач всупереч передбачених ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальних обов`язків не надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. 76 ЦПК України про те, що вказаний договір позики був укладений у електронній формі в порядку, регламентованому Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію", а також - що позивач отримала зазначені у позові грошові кошти. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та sms -повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, який суд апеляційної інстанції застосовує у даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Таких доказів матеріали справи не містять У наданому до справи договорі зазначено, що відповідач його підписала його цифровим підписом, однак належних, допустимих та достатніх доказів цього факту у розумінні ст. 76 ЦПК України, а також - отримання та погодження із пропозицією укласти такий договір та про отримання грошових коштів - до суду першої чи апеляційної інстанції також не було надано. Надане до апеляційної скарги фото відповідача з її паспортом, відомості щодо діяльності видів діяльності яку здійснює ОСОБА_1 (а.с.115-117) не є належним доказом, поданий до суду апеляційної інстанції з пропуском строку без поважних причин, і тому не може бути взятий до уваги судом апеляційної інстанції. Таким чином, слід визнати, що позивач не довів того факту, що між сторонами виникли спірні правовідносини, тому у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав. Наведені з цього приводу доводи скарги колегія суддів вважає доведеними. Оскільки суд ухвалив свої рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, внаслідок чого порушив норми матеріального права, то відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з цих підстав суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення суду повністю та ухвалює нове рішення про відмову у заолвоення позову, за його недоведеністю. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 09 червня 2021 року - скасувати. У задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "АЛУРІЯ" - відмовити. Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "АЛУРІЯ" на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 3405,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.