Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/8672/19

Справа № 344/8672/19 Провадження № 22-ц/4808/1164/21 Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д., секретаря Капущак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Кредо-Іф» про скасування реєстрації декларації та усунення перешкод в користуванні господарських будівель, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Шамотайлом О.В. 10 червня 2021 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, в с т а н о в и в: У травні 2019 року ОСОБА_1 подано позов до ТзОВ «Кредо-Іф» про скасування реєстрації декларації та усунення перешкод в користуванні господарськими будівлями (а.с.1-2). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ «Кредо-Іф» про скасування реєстрації декларації та усунення перешкод в користуванні господарськими будівлями залишено без розгляду (а.с.130-132). Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність, як прийняту з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що 02.02.2021р., 30.03.2021р. заявляла клопотання про витребування у слідчого СУ ГУНП в Івано-Франківській області доказів, а саме: опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 12.05.2016р.; а також вилучену в інспекції ДАБК в Івано-Франківській області декларацію ТОВ «Радіоремсервіс», правонаступником якого є ТзОВ «Кредо-ІФ», про готовність об`єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення. Однак, це клопотання судом не було вирішене в порушення вимог п.4 ч.5 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1,6 ст.84 ЦПК України. Зазначила, що є неспроможними висновки суду про обов`язкову участь позивача у розгляді справи на підставі протокольної ухвали, оскільки позивачем надано всі наявні в нього докази на підтвердження заявлених вимог, позовні вимоги є зрозумілими та такими, що не потребують додаткових пояснень. Також зазначив, що залишаючи позов без розгляду, суд не зазначив в чому полягає неможливість ухвалення рішення за відсутності позивача та визнаючи явку обов`язковою суд не зазначив, які саме пояснення необхідні зі сторони позивача. Також апелянт вказує, що заявляла клопотання про розгляд справи за її відсутності, однак суд, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, не вирішив спір по суті. На думку апелянта, будь-яких перешкод для вирішення спору не існувало. З цих підстав просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.149-153). Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання сторони не з`явилися, про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи шляхом направлення судових повісток рекомендованою поштовою кореспонденцією. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Із матеріалів справи судом встановлено, що 20 травня 2019 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відкрито провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено до розгляду на 20.06.2019 року (а.с.15). В підготовче судове засідання на 20.06.2019 року позивач не з`явилася (а.с.18), копія ухвали про відкриття та повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка) повернулося на адресу суду 25.06.2019 із зазначенням «за терміном зберігання» (а.с.22-24). Судове засідання відкладено до 24.07.2019 року, про що позивача повідомлено рекомендованим листом (а.с.19), судова повістка повернулася на адресу суду 05.07.2019 (а.с.25-26). 15.07.2019 р. року ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.27). 24.07.2019 р. судове засідання не відбулося через неявку сторін, про що секретарем складено довідку (а.с.28). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.07.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 30.08.2019 р., викликано відповідача в судове засідання (а.с.29, 30). 30.08.2019 р. судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на семінарі (а.с.42), судове засідання відкладено на 13.09.2019 р., викликано відповідача в судове засідання (а.с.43). 30 серпня 2019р. ОСОБА_3 подав заяву про вступ у справу як представника позивачки ОСОБА_1 (а.с.44). 13.09.2019р. судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті (а.с.51), розгляд справи відкладено на 29.10.2019р. та направлено судові повістки на адресу ТзОВ «Кредо-ІФ» і представника позивачки ОСОБА_3 (а.с.52, 53). Представник позивачки отримав повістку 19.09.2019 р., про що власноручно розписався (а.с.54). 29.10.2019р. судове засідання не відбулося через неявку сторін, про що секретарем складено довідку (а.с.57). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019р. задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано з Управління інспекції ДАБК в Івано-Франківській області відповідні докази (а.с.58). Розгляд справи відкладено до 03.12.2019р. . 03.12.2019р. судове сторони в судове засідання не з`явилися, про що секретарем складено довідку (а.с.66). Розгляд справи відкладено до 29.01.2020р. та направлено сторонам судові повістки (а.с.67, 68). Представником позивачки ОСОБА_3 судову повістку отримано 13.12.2019р. (а.с.71). 29.01.2020р. судове засідання не відбулося через неявку сторін, про що секретарем складено довідку (а.с.76). Від представника позивачки ОСОБА_3 на електронну адресу суду 29.01.2020р. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника (а.с.79-80). Розгляд справи відкладено до 02.03.2020р. та направлено судові повістки (а.с.77,78). Однак, 02.03.2020р. судове засідання не відбулося через неявку сторін (а.с.83). Розгляд справи відкладено до 21.05.2020р. У зв`язку із поширенням на території України распіраторної хвороби COVID-19 та впровадженням на всій території України режиму надзвичайної ситуації, розгляд справи відкладено на невизначений термін (а.с.87). Судові повістки про розгляд справи 03.08.2020р. направлено сторонам (а.с.88). Секретарем складено довідку про те, що 24.09.2020 сторони в судове засідання не з`явилися (а.с.89). 18.11.2020р. сторони в судове засідання не з`явилися, розгляд справи відкладено на 02.02.2021р. (а.с.90). Інформації про направлення судових повісток сторонам немає. 02.02.2021р. судове засідання не відбулося у зв`язку з розглядом суддею іншої цивільної справи (а.с.91). Цього ж дня (02.02.2021р.) на адресу суду від представника позивачки надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд», про витребування в Управління ДАБК в Івано-Франківській області опису речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді від 12.05.2016р. (справа №344/6005/16-к) (а.с.92-95). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2021р. витребувано докази по справі (а.с.97). 11.02.2021р. на виконання ухвали суду від Управління ДАБК в Івано-Франківській області надійшли належним чином завірені копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.05.2016р. (а.с.99-100). В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 10.03.2021р., однак інформації про направлення сторонам судових повісток на цю дату немає (а.с.101). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2021р. визнано обов`язковою особисту участь позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке відбудеться 30.03.2021р. (а.с.102). 30.03.2021р. на адресу суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 29.03.2021р., із зазначенням про те, що позовні вимоги, викладені нею в позовній заяві, які є чіткими і зрозумілими, підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а також просить розгляд справи здійснити за її відсутності (а.с.104-105). 30.03.2021р. від позивачки також надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.107-111). 30.03.2021р. справа не розглядалася у зв`язку із перебуванням судді у відпустці (а.с.118). Розгляд справи відкладено до 19.05.2021р., про що позивачці направлено судову повістку, яку повернуто суду із зазначенням «за закінченням терміну зберігання» (а.с.124-125). 19.05.2021р. розгляд справи відкладено на 10.06.2021р. через неявку сторін (а.с.126), позивачку викликано до суду шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Івано-Франківського міського суду (а.с.128). 10.06.2021 року Івано-Франківським міським судом постановлено оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.130-132). Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та вважав, що позивач та її представник не з`явилися в судові засідання без поважних причин, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили, а також не з`являлись в судові засідання, які призначалися судом та у які явка позивача визнавалася обов`язковою (на 19.05.2021 та 10.06.2021), належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання позивачем не надано, дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з такого. Із матеріалів справи встановлено, що позивач та її представник неодноразово не з`являлися в судові засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду справи, направляючи заяви про розгляд справи за їх відсутності. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 223, 257 ЦПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 та від 16.10.2020 у справі №910/8816/19). При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання. Аналіз змісту наведених норм (ст.ст. 42, 128 , 223 ЦПК України) процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а також при наявності заяви про розгляд справи за його (позивача) відсутності можливість розгляду справи без особистих пояснень позивача. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього хоча і надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, але його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Суд першої інстанції, відкладаючи декілька разів розгляд справи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України прийшов до висновку, що позивач повторно не з`явилася в судові засідання, хоча протокольною ухвалою суду від 10 березня 2021 року (а.с.102) її явка була визнана судом обов`язковою (на 19.05.2021 та 10.06.2021). Колегія суддів погоджується із даним висновком суду, оскільки наявні в матеріалах справи клопотання сторони позивача про розгляд справи у її відсутності не свідчать про поважність причин неявки позивача в судове засідання, а проведення судового розгляду без участі позивача унеможливлювало подальший розгляд справи. Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України вбачається, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06 червня 2019 року при розгляді справи № 760/3301/13-ц. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Крім того, позивач могла скористатися своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, що прирівнюється до безпосередньої участі у судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні суду. Таке клопотання а ні позивачем, а ні її представником не заявлялося. Натомість, виконання ухвали суду щодо особистої участі у судовому засіданні позивачем та її представником ігнорувалися. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Тобто розуміння статті 6 Конвенції зводиться до того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Більше того, колегією суддів враховується, що справа перебувала в провадженні суду понад два роки. З матеріалів справи вбачається, що позивач не мала намірів з`являтися у судові засідання або забезпечити участь представника у судових засіданнях, що свідчить про відсутність інтересу до вирішення поданого нею позову у розумні строки з ухваленням рішення по суті, а тому у суду були підстави для того, щоб залишити позовну заяву без розгляду. У такому випадку залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду. Щодо не вирішення судом клопотань про витребування доказів у справі, то такі не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ухвалами суду Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 (а.с.58) та від 03.02.2021 (а.с.97) за клопотанням позивачки було витребувано відповідні докази. З огляду на дискреційні повноваження суду першої інстанції та принципу ухвалення судового рішення на основі оцінки доказів та внутрішнього переконання, апеляційний суд не наділений повноваженнями надавати оцінку тому чи мав можливість суд вирішити справу без особистих пояснень позивача. Оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, підстави для її скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. При цьому, за нормами ч. 2 ч. 257 ЦПК України позивач має право звернутися до суду повторно з даною позовною заявою. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про залишення позовної заяви без розгляду від 10 червня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: І.О. Максюта Л.В. Василишин В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 24 вересня 2021 року.