Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/103/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/103/21 пров. № А/857/10244/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконної відмови, зобов`язання до вчинення дій, суддя у І інстанції Шумей М.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 14 квітня 2021 року, ВСТАНОВИВ : 11 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ) від 25 червня 2020 року за № 1178 та від 23 вересня 2020 року № 2148 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати відповідача призначити їй з 18 червня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім того, просила зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи за Списком № 1 з 09 листопада 1998 року по 28 квітня 1999 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 300/103/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на подання позивачкою відповідачу разом із заявою від 18 червня 2020 року всіх необхідних документів та за наявності всіх встановлених пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умов для призначення пенсії на пільгових умовах доводи відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставними. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, здійснюється відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стаття 114 цього Закону на даний час є чинною та неконституційною не визнавалась. Тому підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1 немає. Окрім того вважає, що належним способом захисту права позивачки є зобов`язання ГУ ПФУ повторно розглянути її заяву щодо призначення пенсії за віком, а не зобов`язання призначити таку пенсію. Позивачка подала апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , 1974 року народження, в період з 26 листопада 1996 року по 31 січня 2001 року (4 роки 6 днів, за винятком періоду виведення з шкідливих умов праці на період вагітності тривалістю 1 місяць 28 днів) працювала апаратником синтезу (НСІ), апаратником абсорбції (НСІ) в цеху по виробництву хлорвінілу у ВАТ Оріана. Такий стаж позивачки підтверджується: записами в трудовій книжці №№ 2-4; уточнюючою довідкою AT Оріана № 89 від 19 лютого 2020 року; наказами про проведення атестації робочих місць по ВАТ Оріана № 724 від 09 листопада 1993 року та № 72 від 29 квітня 1999 року; листом AT Оріана № 349 від 19 лютого 2020 року; довідкою AT Оріана № 350 від 19 лютого 2020 року; наказом № 121-К/13 від 24 грудня 1997 року; наказом № 84-К/13 від 28 липня 1999 року; довідкою AT Оріана № 351 від 19 лютого 2020 року; листом AT Оріана № 1237 від 10 листопада 2020 року; особовою карткою на ім`я ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ); наказом № 100-К/13 від 26 листопада 1996 року; наказом № 31-К/13 від 21 квітня 1997 року; наказом №14К/13 від 31 січня 2001 року. У період з 01 лютого 2001 року по 30 квітня 2005 року (4 роки 3 місяці) ОСОБА_1 працювала апаратником абсорбції (НСІ) в цеху по виробництву хлорвінілу у ЗАТ Лукор. Такий стаж підтверджується: записами в трудовій книжці №№ 5-6; рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 8 від 28 серпня 2020 року; архівними довідками архівного відділу Калуської міської ради від 11 березня 2020 року № 01.7-01/348, № 01.7-01/347, № 01.7-01/346, № 01.7-01/345; наказом ЗАТ Лукор № 6 від 07 лютого 2001 року про зарахування результатів атестації робочих місць, проведеної за наказами ВАТ Оріана; наказом ЗАТ Лукор № 565 від 16 грудня 2003 року про затвердження Переліку робочих місць, робіт, професій і посад працівників виробництва хлорвінілу; переліком професій і посад працівників виробництва хлорвінілу (додаток № 1 до наказу № 565 від 16 грудня 2003 року); висновком Державної експертизи умов праці № 1196 від 28 січня 2004 року. У період з 01 травня 2005 року по 14 грудня 2013 року (8 років 7 місяців 14 днів) та з 06 листопада 2019 року по день звернення до пенсійного органу (7 місяців 12 днів) позивачка працювала апаратником абсорбції (НСІ) відділення синтезу соляної кислоти у ТОВ Карпатнафтохім. Такий стаж підтверджується: записами в трудовій книжці №№ 7-11; уточнюючою довідкою з ТОВ Карпатнафтохім № 95 від 18 червня 2020 року; наказом ЗАТ Лукор № 565 від 16 грудня 2003 року про затвердження Переліку робочих місць, робіт, професій і посад працівників виробництва хлорвінілу; переліком професій і посад працівників виробництва хлорвінілу (додаток № 1 до наказу № 565 від 16 грудня 2003 року); висновком Державної експертизи умов праці № 1196 від 28 січня 2004 року; наказом ТОВ Карпатнафтохім № 550-кн від 30 грудня 2005 року про зарахування результатів атестації робочих місць, проведеної у 2003 році; наказом ТОВ Карпатнафтохім № 649-кн від 15 грудня 2008 року про атестацію робочих місць; висновком Державної експертизи умов праці № 4401 від 17 грудня 2008 року; наказом ТОВ Карпатнафтохім № 524 від 06 листопада 2019 року про атестацію робочих місць; переліком робочих місць, виробництв, професій, посад по Списку № 1 (додаток № 1 до наказу № 524 від 06 листопада 2019 року). 18 червня 2020 року та 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 зверталася із заявами до ГУ ПФУ про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування». Згідно з рішеннями ГУ ПФУ № 1178 від 25 червня 2020 року та № 2148 від 23 вересня 2020 року позивачці відмовлено у задоволені її заяв з огляду на відсутність уточнюючих довідок про підтвердження пільгового характеру роботи та матеріалів про результатів атестації робочих місць. Вважаючи такі рішення ГУ ПФУ протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі аналізу матеріалів справи та з`ясування позицій сторін апеляційний суд дійшов висновку, що публічно-правовий спір, що розглядається, на стадії апеляційного перегляду стосується незарахування ГУ ПФУ до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 09 листопада 1998 року по 28 квітня 1999 року. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Як слідує з трудової книжки позивачки, вона в період з 26 листопада 1996 року по 31 січня 2001 року (4 роки 6 днів, за винятком періоду виведення з шкідливих умов праці на період вагітності тривалістю 1 місяць 28 днів) працювала апаратником синтезу (НСІ), апаратником абсорбції (НСІ) в цеху по виробництву хлорвінілу у ВАТ Оріана. Період роботи позивачки з 09 листопада 1998 року по 28 квітня 1999 року відповідачем не зараховано до пільгового стажу, оскільки такий не охоплений атестацією робочого місця. З цього приводу апеляційний суд зазначає таке. З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383). Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі Порядок № 442). Окрім цього, постановою Міністерства праці України № 41 від 01 вересня 1992 року затверджено Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі Методичні рекомендації), які визначають організацію роботи по проведенню атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізацію прав трудящих на пільги і компенсації залежно від шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Згідно із пунктом 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення у виді накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Окрім цього, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Відтак, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення, несвоєчасне, неналежне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом, не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Суд апеляційної інстанції вважає, що непроведення, неналежне, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, які суд апеляційної інстанції у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, слід зарахувати період її роботи з 09 листопада 1998 року по 28 квітня 1999 року. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент звернення до пенсійного органу про призначення пенсії, позивачка досягнула 45 років, має необхідний пільговий та страховий стаж, а отже має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №

1. Оскільки ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії від 18 червня 2020 року надала відповідачу необхідний перелік документів для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то суд першої інстанції підставно зобов`язав ГУ ПФУ призначити таку пенсію позивачці. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні пенсії позивачці є протиправним, а отже таке необхідно було скасувати та зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, починаючи з 08 лютого 2021 року. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 300/103/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор