Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/676/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/676/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 13 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у січні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області) в якому просив: -визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.11.2020 року №2-16759/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації»; - зобов`язати ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області прийняти рішення у формі наказу яким надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту). 31 травня 2021 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-16759/15-20-СГ від 30.11.2020 року. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Разом із тим присутність слова «зобов`язати» в судовому рішенні відносить його до ефективного способу захисту і не може розцінюватись як втручання у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень. За таких обставин, на думку позивача єдиним ефективним способом захисту його права є зобов`язати рішенням суду ГУ Держгеокадастру у Вінницький області надати дозвіл на розробку документації із землеустрою. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Так, судом першої інстанції зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту), та прийняти рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом в судовому рішенні, оскільки задоволення судом позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача щодо їх розгляду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрем про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Згідно зі ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У даному випадку повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Таким чином, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою визначені законом, а відтак відносяться до його виключної компетенції. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, необхідним є задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту), та прийняти рішення з дотриманням вимог Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №К/9901/1242/17; від 11 квітня 2018 року у справі №К/9901/4400/17 та від 23 травня 2018 року у справі №К/9901/16673/18; від 26 липня 2019 року у справі №815/5485/14. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.