Постанова 4854 № 420/1100/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1100/21 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О. суддів Єщенка О.В. , Шляхтицького О.І. за участю секретаря Пономарьової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 420/1100/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» до Волинської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості та карти відмови У С Т А Н О В И В: У січня 2021 року ТОВ «ЛОТТ» (далі позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA2050300/2020/000032/2 від 13.11.2020 року; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2050300/2020/00263 від 13.11.2020 року. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України на виконання умов контракту № 1-L-2012, укладеного 01.09.2012 року з виробничим підприємством «InstalPlast Lask» Sp. Z o.o (Польща), позивачем до Волинської митниці Держмитслужби була подана митна декларація, в якій митну вартість товару визначено за першим методом за ціною договору. На підтвердження митної вартості товару були надані всі належні підтверджуючі документи. Однак митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA2050300/2020/000032/2 від 13.11.2020 року, яке обґрунтоване тим, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач уважає такі висновки митного органу безпідставними та зазначає, що Товариством були надані митному органу усі необхідні документи, з яких за можливе установити митну вартість товару, задекларовану ТОВ «ЛОТТ». За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом від 19 травня 2021 року прийнято рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205030/2020/000032/2 від 13.11.2020 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2020/00263 від 13.11.2020 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Волинською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заявлених вимог апеляційної скарги зазначено, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях було установлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно до положень ст.53 МКУ декларанту направлено повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, на вимогу відповідача, декларантом не надано документів, які витребовувались для усунення сумнівів митниці щодо достовірності інформації в поданих документах. В ході виконання митним органом митних формальностей не виявилось за можливе підтвердити заявлену декларантом митну вартість товарів, оскільки складові митної вартості (фактурна вартість) достовірно документально не підтверджені. Скаржник зазначає, що митна вартість товарів, заявлена позивачем за основним методом (за ціною договору), не могла бути визнана митним органом, у зв`язку з чим, після проведених консультацій, відповідачем було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Окрім цього, зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2020/00263 від 13.11.2020 року. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої та апеляційної інстанцій установлено, що 01.09.2012 року ТОВ «ЛОТТ» (покупець) уклало з виробничим підприємством «InstalPlast Lask» Sp. Z о.о. (Польща) (продавець) контракт №1-L-2012 на поставку товарів: фітингів для зовнішньої та внутрішньої каналізації - PP, PVC, труб та фітингів для водопостачання - PE, PVC, запірної арматури та інших фасонних частин (а.с.10-12). 10.11.2020 року «InstalPlast Lask» Sp. Z о.о. автомобільним транспортом відправило товар покупцю, про що складено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №012977. (а.с.26) Умови поставки відповідно до п. 2.5 контракту - FCA м. Ласк (Инкотермс 2000). Витрати по навантаженню товару несе продавець. (п. 2.6) Транспортні витрати з поставлення товару несе покупець. (п. 2.7.) Оплата по даному контракту здійснюється покупцем банківським переказом на рахунок продавця. Ціна, кількість, вартість товару та умови оплати зазначаються в Інвойсах на кожну поставку. Покупець оплачує товар на підставі інвойсу.(п. 3.3.) Відповідно до Інвойсу FSE-254/2020/DEX від 10.11.2020 року, сторонами були погоджені перелік товарів, їх кількість та вартість. Всього товару на загальну суму 11359,10 євро, умови постачання - FCA Lask, Польща. (а.с.18) В Інвойсі також визначено відстрочення оплати товару до 01.12.2020 року. Окрім цього, зазначено, що перевезення товару здійснюється транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Разом з іншими документами, 10.11.2020 року продавцем було надано специфікацію до інвойсу FSE-254/2020/DEX та сертифікат походження товару.(а.с.19-25) Вказані у специфікації та сертифікаті походження товару характеристики відповідають характеристикам товару, які зазначені у Інвойсі від 10.11.2020 року. 12 листопада 2020 року з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом, декларантом позивача була подана електронна митна декларація №UA205030/2020/034267.(а.с.57-60) Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. ТОВ «ЛОТТ» задекларувало фактурну вартість товару у розмірі 11359,10 євро на умовах, поставки FCA PL Lask, що по курсу НБУ (33,14) складало 376 487,1510 грн. Заявлені ТОВ «ЛОТТ» складові митної вартості - 25000,00 грн. З врахуванням складових митної вартості митна вартість товару склала 401 487,15 грн. Розмір мита склав 6,5% митної вартості - 2078,19 грн., розмір ПДВ 20% митної вартості - 80574,37 грн. Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: - контракт №1-L-2012 від 09.01.2012 року з додатком №1/2020 від 31.12.2019 року, додатком №2/2020 від 30.04.2020 року; - рахунок-фактура (інвойс) FCE-254/2020/DEX від 10.11.2020 року; - специфікація до інвойсу від 10.11.2020 року; - автотранспортна накладна А №012977 від 10.11.2020 року; - сертифікат з перевезення (походження) товару від 10.11.2020 року; - митна декларація країни відправлення №20PL361010E0948919 від 10.11.2020 року; - виписка по рахунку 632; - каталог виробника; - договір про надання послуг митного брокера №54574 від 05.05.2016 року; - договір №17/09/2020 транспортного експедирування від 17.09.2020 року; - довідка ФОП ОСОБА_1 №1.1. від 10.11.2020 року, що підтверджує вартість перевезення товару; - заява «InstalPlast Lask» Sp. Z o.o. від 19.12.2018 року про партнерство; - лист TOB «ЛОТТ» №48 від 12.11.2020 року (пояснення щодо витребуваних документів); - лист «InstalPlast Lask» Sp. Z o.o. від 06.11.2017 року про зміни в карті знижок; - лист №034115 від 12.11.2020 року про завершення митного оформлення товарів. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжності в поданих документах декларанту направлено повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - копію митної декларації країни відправлення. Листом від 12.11.2020 №48 декларант повідомив митний орган про неможливість подання додаткових документів, а також просив завершити митне оформлення товарів.(а.с.172) 13 листопада 2020 року Волинською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2020/0000322/2 за митною декларацією UA205030/2020/034115.(а.с.54-56) З урахуванням того, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України. Рівень митної вартості визначено згідно до рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: - товар 1 за МД від 02.11.2020 №UAl00050/2020/225263 на рівні 2,72 дол. США/кг; - товар 3 за МД від 25.10.2020 №UA100060/2020/393939 на рівні 2,51 дол. США/кг. 13.11.2020 року Волинською митницею Держмитслужби оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2020/00263 (а.с.52-53). Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, який імпортується. Таким чином митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостовірними чи такими, які у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару. Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Положеннями ч. 2 ст. 53 МК України установлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено в ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, установлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи установлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Частиною 6 цієї статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав уважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно із переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно до приписів ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Стаття 57 МК України установлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно із ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України). Відповідно до положень ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно із положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. З аналізу наведених норм слідує, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо установити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, уважає за необхідне зазначити таке. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митних деклараціях, декларантом визначено за основним методом. Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) установлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) установлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. При цьому, декларант надавав митниці до митної декларації достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Судовою колегією з`ясовано, що підставами для здійснення відповідачем спірних коригувань митної вартості товарів слугували наступні обставини: - у контракті №1-L-2012 від 09.01.2012 у п.3.3. зазначено, що платежі по даному контракту здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця, однак інформація щодо платіжних операцій в митного органу відсутня; - декларантом надано довідку про вартість перевезення №1.1. від 10.11.2020, а також договір транспортного експедирування №17/09/2020 від 17.09.2020. Згідно пункту 2.2. договору транспортного експедирування №17/09/2020 від 17.09.2020 перевезення вантажів здійснюється експедитором на підставі заявок, поданих Замовником, проте інформація щодо подання таких заявок в митного органу відсутня. Пунктом 4 частини 2 ст.53 МК України установлено, документами, які підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. У відповідності до п.3.3 Контракту №1-L-2012 від 01.09.2012 року, оплата по даному контракту здійснюється покупцем банківським переказом на рахунок продавця. Ціна, кількість, вартість товару та умови оплати зазначаються в Інвойсах на кожну поставку. Покупець оплачує товар на підставі інвойсу. Згідно до Інвойсу FSE-254/2020/DEX від 10.11.2020 року, сторонами були погоджені перелік товарів, їх кількість та вартість. Всього товару на загальну суму 11359,10 євро. В Інвойсі також визначено відстрочення оплати товару до 01.12.2020 року. З урахуванням наведеного, позивач не зобов`язаний надавати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, оскільки оплата за товар на час здійснення митного контролю і митних оформлень не була здійснена. При цьому, вартість поставленого товару у розмірі 11359,10 євро позивачем оплачена після фактичного отримання товару, що підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №46 від 18.11.2020 року. (а.с.46) Стосовно розрахунку складових митної вартості, то розмір таких складових був визначений у сумі 25000,00 грн. та відповідав вартості перевезення вантажу автомобілем по маршруту Ласк (Польща) - державний кордон України мп Ягодин, що підтверджувалось наданою відповідачу Довідкою №1.1. від 10.11.2020 року, складеною ФОП ОСОБА_1 . Крім того, як зазначено в довідці, страхування вантажу не здійснювалося. (а.с.156) При митному оформленні уповноважена особа позивача також подала митному органу Договір №17/09/2020 від 17.09.2020 року транспортного експедирування. (а.с.33-36) Так, відповідно до вказаного Договору ФОП ОСОБА_1 надає ТОВ «ЛОТТ» послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських та міжнародних сполученнях. За умовами цього Договору обумовлено здійснення оплати на підставі виставленого експедитором рахунку. У свою чергу рахунок відповідно до положень п. 4.7. вказаного Договору надається після закінчення перевезення та сплачується протягом п`яти робочих днів з дня його отримання, тобто вже після завершення митного оформлення та поставлення товару замовнику. Щодо твердження відповідача про необхідність надання документів, а саме заявок до договору транспортного експедирування, то колегія суддів звертає увагу, що останні не входять до визначеного ч.2ст.53 МК України переліку документів, які декларант зобов`язаний надавати для підтвердження митної вартості товару. До того ж, вказані документи (заявки до договору транспортного експедирування), не є документами, які підтверджують складові митної вартості товару, а тому їх відсутність не впливає на числове значення митної вартості товару. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, що митним органом в оскаржуваному рішенні не вказано, яким чином відсутність заявок до договору транспортного експедирування за наявності самого договору та довідки про вартість перевезення вплинула чи впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, чому надані документи викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності або не надають можливості розрахувати складові значення митної вартості. Окрім цього, як зазначено в наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» розділ III «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Отже, у разі, якщо митний орган уважав, що уповноваженою особою декларанта не надано жодних відомостей про витрати на транспортування, то для розрахунку зазначених витрат мав використовувати тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, а не здійснювати коригування митної вартості товару за резервним методом. Зазначене свідчить про неправомірність висновків відповідача щодо відсутності доказів надання декларантом інформації щодо витрат на транспортування. Крім того, з огляду на матеріали справи з`ясовано, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, згідно із якої, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Однак, ці посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі є безпідставними, оскільки митним органом не наведені обставини та не надані докази, яким саме чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Також, слід звернути увагу й на те, що відповідно до положень Митного кодексу України, застосування «Генеральної угоди з тарифів і торгівлі» можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів,зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу. Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке. Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015р. за №1021/27466). Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості. Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного товару, не може розцінюватись як заниження Товариством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затв. наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р.), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.59, 60, 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та уважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), ураховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. В подальшому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 МКУ) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Так, як слідує з наявної в матеріалах справи копії наданої відповідачем митної декларації від 02.11.2020 року №UA100050/2020/225263, задекларований товар у вказаній митній декларації фактично різниться від товару, задекларованого позивачем. Зокрема, задекларовані товари містять значну відмінність у виробнику, характеристиках, умовах поставки та країнах відправлення. Так, у МД від 02.11.2020 року №UA100050/2020/225263 задекларований товар «труби жорсткі, для каналізації, з полімерів пропілену, безшовні, довжина яких перевищує максимальний розмір поперечного перетину, без будь-якого іншого оброблення», виробник Gebr. Jstedorf, у той час як у МД 12.11.2020 року №UA205030/2020/034115 позивачем задекларовані «труби жорсткі, для каналізації, з полімерів пропілену, безшовні, довжина яких перевищує максимальний розмір поперечного перетину, з обробленою поверхнею, але без будь-якого іншого оброблення» виробник - «InstalPlast Lask» Sp. Z о.о. Крім того, за митною декларацією від 02.11.2020 року №UA100050/2020/225263 країною відправлення є Німеччина, а умови поставки EXW, у той час як у МД 12.11.2020 року №UA205030/2020/034115 країною відправлення товару позивачу є Польща, а умови поставки FCA. Відтак, необґрунтованим та не мотивованим є використання митним органом митної декларації від 02.11.2020 року №UA100050/2020/225263, оскільки умови поставки, країни відправлення та характеристики товару не співпадають з характеристиками товару, задекларованого позивачем. Тобто, товар в наведеній відповідачем декларації не є аналогічним (або подібним) товару, задекларованому позивачем. Отже, відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. З урахуванням наведеного вище, а також оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія уважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що декларантом були надані відповідачу усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, на підставі яких останній мав можливість установити дійсну вартість імпортованого товару. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу. З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає про таке. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В силу п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу судова колегія вказує на те, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, які мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. представник позивача надав Договір про надання правової (правничої) від 05.01.2021 року, укладеною між ТОВ «ЛОТТ» та АО «ПАВЕРЛЕКС», звітом про обсяг наданих послуг, рахунком-фактурою, платіжним дорученням №34 від 21.01.2021 року (а.с.195-198). В даному випадку, з огляду наданого звіту про обсяг наданих послуг апеляційним судом установлено, що адвокатом виконано наступні види робіт: - проведення зустрічі з клієнтом для обговорення, визначення стратегії та правової позиції; підготовка (складення) проекту позовної заяви та додатків до неї; збирання та копіювання матеріалів; складення відповіді на відзив; підготовка до судового засідання, прибуття до суду та участь в підготовчому засіданні по справі; складання заяви про ухвалення додаткового рішення. Окрім цього, наданими представником Товариства документами підтверджено розрахунок між адвокатом і клієнтом та фактичне здійснення позивачем оплати послуг правничої допомоги, а отже, і понесення останнім вказаних витрат. Апеляційний суд зауважує, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на зазначене, відповідач, у разі заперечення зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, яку він уважає обґрунтованою. Скаржник зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Так, згідно до умов пункту 5.2 Договору про надання правової (правничої) від 05.01.2021 року, за роботу з документами та підготовку адміністративного позову, подання його до суду, підготовку інших процесуальних документів та ведення справи у суді першої інстанції Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 10 000 грн., які сплачуються у безготівковій формі шляхом переказу на банківський рахунок Об`єднання наступним чином: 5000 грн. протягом двадцяти днів з моменту укладання даного договору, решта 5000 грн. протягом двадцяти днів після прийняття рішення судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року по справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату і своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Апеляційний суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, ураховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, судова колегія звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката установлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а тому є визначеним. Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг, а також своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням наявних в матеріалах справи документів в системному зв`язку з кількістю, якістю складених представником Товариства процесуальних документів, підготовлених та поданих доказів, розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є співмірним та обґрунтованим. У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення,тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 420/1100/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» до Волинської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості та карти відмови - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено і підписано суддями 24.09.2021 року. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Шляхтицький О.І.