Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/466/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/466/21 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив: визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі подання про повернення суми сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 2960 (три тисячі двісті дев`яносто шість) грн. згідно квитанції № 968975 від 04.10.2018 року. В обґрунтування позову зазначено, що у 2018 році ним вперше придбано квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири. Перед укладанням вказаного договору позивач сплатив збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного житла. В подальшому він звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із вимогою щодо повернення безпідставно сплачених грошових коштів у зв`язку з тим, що він вперше придбав житло, тому згідно Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 від сплати збору звільнений. Проте відповідач відмовив у поверненні коштів, оскільки відповідно до відомостей з ЄДР позивачу належне інше нерухоме майно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено. При вирішенні спору суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на час сплати позивачем збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, за ним вже рахуються об`єкти нерухомості, на які позивач набув права власності 11.06.2014 року та 04.10.2018 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та не спростовується самим позивачем, ГУ ПФУ в Одеській області правомірно відмовило у поверненні суми сплаченого збору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення у частині задоволених позовних вимог та постановити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт наголосив, що ним здійснено купівлю квартири вперше, що звільняє його від обов`язку сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Посилання суду першої інстанції на наявне у його власності нерухоме майно (житловий будинок житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 559,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 87808251106) є недоречним, оскільки вказаний будинок був набутий у власність в результаті його введення в експлуатацію. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростовували факт придбання квартири вперше. Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечувало проти її задоволення та просило залишити в силі рішення суду першої інстанції. У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2018 року між ОСОБА_2 , діючий від імені громадянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишовою Наталією Георгієвною (зареєстровано у реєстрі за №2219), відповідно до якого позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.31-32). Згідно п. 3 вказаного договору продаж здійснено за 329 600 грн. За придбання вказаної квартири згідно договору купівлі продажу позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3296 грн., що підтверджується копією квитанції № 968975 від 04.10.2018 року (а.с.5). У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченої з операції купівлі-продажу нерухомого майна суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 296 грн. Листом від 14.12.2020 №1500-0506-8/101567 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для повернення суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки право власності на нерухоме майно виникло у позивача 11.06.2014 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с 43-44). Законність відмови у поверненні суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є предметом спору у даній справі. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Згідно з п. 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Пунктом 8 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано «Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач в мотивувальній частині позову посилається на приписи Порядку №1740, а саме: Пункт 15-1 визначає, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пунктом 15-2 унормовано, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). З аналізу наведеного правового регулювання вбачається, що визначальною умовою для звільнення особи від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна є підтверджений на час придбання житла факт відсутності права власності на будь-яке інше житло безвідносно способу його набуття (купівлі, введення в експлуатацію, приватизацію, т.ін.). Тобто, виключно особи, які не мають у своїй власності жодного житла на час здійснення операцій купівлі нерухомого майна, мають право не сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а сплачений збір за таке майно повинен бути повернутий особі за її заявою, як помилково зарахований. Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 вперше набув право власності 11.06.2014 року на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 559,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 87808251106. (а.с 11 зв. бік-12 зв. бік). Таким чином, на час здійснення операції з придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 у позивача у власності перебувало інше житло, у зв`язку з чим на нього розповсюджувався обов`язок зі сплати збору обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Крім того, апелянт посилався на висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №819/1730/17, від 30.09.2019 року у справі №819/1727/16, однак вказані висновки касаційного суду не можуть бути визначені як релевантні по відношенню до даної справи, оскільки у вказаній справі підставою для відмови особі у поверненні сплаченого збору орган ПФ визначив неможливість встановлення факту, що особа придбала житло вперше. У свою чергу, у справі що розглядається, відповідачем відмовлено саме через наявність доказів, що особа вже має зареєстроване право власності на інше житло. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.