Постанова 4802 № 156/366/21

Справа № 156/366/21 Головуючий у 1 інстанції: Малюшевська І. Є. Провадження № 22-ц/802/1239/21 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - Крилової Олени Леонідівни на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 21 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В : АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.01.2009 року та судових витрат. Позов мотивує тим, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8 000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, станом на 13.04.2021 року він має заборгованість в розмірі 14 452,24 грн., з яких: 14 452,24 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 14 425,24 грн. та судові витрати. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 21 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову у зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту. При укладенні договору сторони погодили всі істотні умови. Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (14452,24 грн.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 23 вересня 2021 року, тобто дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів. Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2009 року ОСОБА_1 підписав заяву, у якій зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку та виявлено бажання відповідача оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна» з кредитним лімітом 500 грн. (а.с. 17). Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 20 січня 2009 року, базова процентна ставка становить 2,5% на місяць, порядок погашення заборгованості щомісячний платіж в розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн., строк щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням більше ніж на 30 днів становить 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, також передбачена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та комісії (а.с.18). Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу позовних вимог, посилався на те, що в порушення умов договору від 20 січня 2009 року та положень статей 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує у повному обсязі та станом на станом на 13.04.2021 року має заборгованість в розмірі 14 452,24 грн., з яких: 14 452,24 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. При цьому, на підтвердження погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» надав до матеріалів позовної заяви копію заяви відповідача, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умови та Правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та виписку з рахунку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (20.01.2009) до моменту звернення до суду з указаним позовом (травень 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості, суд першої інстанції, виходив з відсутності правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за кредитом. Звертаючись до суду з позовом банк надав заяву від 20 січня 2009 року, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 20 січня 2009 року по 06 квітня 2021 року, довідку про видачу відповідачу кредитних карток із зазначенням строку їх дії, остання до жовтня 2020 року та стверджував, що згідно з випискою по карткових рахунках позичальник ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої зобов`язання щодо їх повернення. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20). Визначаючи розмір заборгованості, який необхідно стягнути з відповідача апеляційний суд дослідивши виписки по рахунку ОСОБА_1 , а також беручи до уваги умови, погоджені сторонами, виходить з наступного. Базова відсоткова ставка за користування кредитом, яка визначена у заяві від 20 січня 2009 року та в Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 20 січня 2009 (надалі - Довідка) становить 2,5 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості). З 01.09.2014 банком збільшено розмір відсоткової ставки до 2,9 %, з 01 квітня 2015 року - 3,6 %. В обґрунтування зазначених вимог щодо односторонньої зміни процентної ставки позивач посилається на Умови та Правила надання банківських послуг. Проте, як вже зазначалося, надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. Разом із тим, ні підписана анкета-заява, ні Довідка не містять будь-яких даних про право банку змінювати відсотки в односторонньому порядку. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність нарахування банком відсотків у розмірі, відмінному від того, який визначений у заяві б/н від 20.01.2009. Оскільки збільшення відсоткової ставки не передбачено Довідкою про умови кредитування, підписаною відповідачем, суд відхиляє поданий банком розрахунок, та вважає за необхідно провести розрахунок заборгованості, виходячи з процентної ставки 2,5% в місяць. Крім того слід зазначити, що відповідачу було надано кредитні картки, термін дії останньої жовтень 2020 року, що в свою чергу підтверджує термін дії договору, який закінчився 30 жовтня 2020 року, а тому апеляційним судом проведено розрахунок процентів за користування кредитними коштами до 30 жовтня 2020 року , що в свою чергу узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловлену у постановах від 28 березня 2018 року у справах № 444,9519,12 та від 04 липня 2018 року у справі 10/11534/15-ц. Судом апеляційної інстанції на підставі виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів пеню, штрафи, страхові платежі внаслідок чого банк необґрунтовано збільшив заборгованість. Згідно з виписками по рахунках та наданим банком розрахунком, станом на 01.09.2014 (момент збільшення відсоткової ставки) заборгованість відповідача перед банком становила 4922,01 грн. з них: 4666,01 грн - за тілом кредиту та 256 грн. - за відсотками за користування кредитом за період з 12.01.2009 по 31.08.2014. Розмір відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2014 по 30 жовтня 2020 становить 17204,98 грн. (2,5% річних). Враховуючи суму коштів, які ОСОБА_1 отримав та повернув, а також беручи до уваги встановлений у заяві-анкеті та Довідці розмір відсотків, апеляційний суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за кредитним договором б/н від 20.01.2009, оскільки внесені на картковий рахунок кошти перевищують суму заборгованості, виходячи з такого розрахунку: 4666,01 грн. (заборгованість за тілом кредиту станом на 31.08.2014) + 256 грн. (заборгованість за відсотками станом на 31.08.2014) + 17204,98грн. (розмір відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2014 по 30.10.2020) + 68683 грн. (сума кредитних коштів, які зняв відповідач починаючи з 31.08.2014) - 122793 грн. (сума коштів, які повернув відповідач починаючи з 29.08.2014). Тому підстав для стягнення заборгованості за тілом та простроченим тілом кредиту відсутні. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак колегія суддів не погоджується з наведеними в мотивувальній частині рішення висновками, щодо підстав для відмови у стягненні боргу. Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10.10.2019 року справа №320/8618/15-ц провадження №61-4393сво18 на суд покладено обов`язок з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині наведених місцевим судом підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"- Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Змінити рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 21 липня 2021 року в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: