Ухвала КАС ВС № 280/3286/19

УХВАЛА 23 вересня 2021 року м. Київ справа № 280/3286/19 адміністративне провадження № К/9901/30096/21 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 280/3286/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування та пені, УСТАНОВИВ: У липні 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» до (з урахуванням уточнень від 29 липня 2019 року) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 161 503 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 106 540,05 грн. В ході розгляду справи в суді першої інстанції по суті позивачем подана заява від 05 грудня 2019 року № 51381 про залишення без розгляду позову в частині стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1161503,00 грн. Також, 05 грудня 2019 року від представника позивача надійшла заява (вх. №51378) про зміну позовних вимог, а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 206 206,56 грн.; Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року залишено без розгляду позовну заяву в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 161 503 грн.; поновлено позивачу строк звернення до суду з заявою про зміну позовних вимог; прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог та ухвалено розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, позов задоволено. 16 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 280/3286/19, яку направлено засобами поштового заявку 13 серпня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у задоволенні клопотання Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 280/3286/19 залишено без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про поновлення процесуальних строків. У вказаному клопотанні податковий орган зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 03 листопада 2020 року, від 13 січня 2021 року, від 09 березня 2021 року, від 31 травня 2021 року, від 16 липня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Наведені скаржником у повторному клопотанні про усунення недоліків не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке. Судом установлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі відповідачем подано 22 жовтня 2021 року, проте, ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року повернуто особі, яка її подала на підставі п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України, яку ним отримано 09 листопада 2021 року. Вдруге касаційну скаргу у цій справі скаржником подано 12 січня 2021 року, тобто майже через два місяці після повернення касаційної скарги вперше, свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо чергового звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою, враховуючи і той факт, що усунення суб`єктивних причин, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги не вимагало багато часу. При цьому, ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року подану касаційну скаргу вдруге повернуто з тих же підстав, що і попередньо подану. Втрете касаційну скаргу у цій справі відповідачем подано 15 лютого 2021 року, вчетверте - 11 травня 2021 року, вп`яте - 05 липня 2021 року, які ухвалами Верховного Суду були повернуті особі, яка її подала з тих підстав, що і попередньо подані касаційні скарги. Отже, звертаючись до Суду з касаційною скаргою вдруге скаржником було пропущено місячний термін встановлений законом. Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Також, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв`язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло десять місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом десяти місяців. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити Східному Міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 280/3286/19. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 280/3286/19. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов