Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 727/5121/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 727/5121/21 Головуючий у 1-й інстанції: Одовічен Я.В. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 23 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенанта поліції Малованюка Святослава Михайловича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : в липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенанта поліції Малованюка Святослава Михайловича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН №4295247 від 03.06.2021. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував наявність на його автомобілі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", що підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами, а також посвідчення інваліда 3 групи НОМЕР_1 , долученого до позовної заяви. Крім того, позивач стверджує, що його автомобіль припарковано за межами дорожньої розмітки 1.4. Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2021 року винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4295247 від 03.06.2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 здійснив стоянку та не дотримався вимоги дорожнього знаку 3.35 ПДР, чим порушив п.8.4 ПДР порушення вимог дорожніх знаків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України (а.с.2). У зв`язку з цим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с. 2). Вважаючи вказану вище постанову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Обов`язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно зі ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Ч.1 ст.122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за невиконання вимоги дорожнього знаку 3.35 "Стоянку заборонено". Згідно з п.8.4 (в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР) заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно до п.3.35 Розділу 33 ПДР дорожній знак "Стоянку заборонено" передбачає заборону стоянки усіх транспортних засобів. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення визначені в Розділі IV КУпАП. Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи встановлено, що разом з відзивом на позовну заяву відповідач долучив компакт-диск, на якому містяться відеозаписи бодікамер поліцейських (а.с.41). Крім того, ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи відеозаписи з місця вчинення правопорушення, здійснені позивачем (а.с. 29-30). Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що на осіб з інвалідністю не поширюється дія знака 3.35, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з п.2.8 ПДР водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18. Відповідно до Розділу 33 ПДР не поширюється дія знаків: 3.1, 3.2, 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності). Згідно з п.7 Розділу 33 ПДР Таблички до дорожніх знаків 7.18 "Крім осіб з інвалідністю" означає, що дія знака не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил. Застосовується із знаками 3.1, 3.34 - 3.38. Отже, табличка 7.18 застосовується в тому числі із знаком 3.35 "Стоянку заборонено". Відповідно до пп. "ґ" п.30.3 ПДР на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки (додаток 4): "Водій з інвалідністю" - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю; Пп. "д" п.2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності). З наявних в матеріалах справи встановлено, що на передній та задній частинах автомобіля позивача розміщено розпізнавальні знаки "Водій з інвалідністю" (а.с. 41). Разом з тим, згідно з наданими ОСОБА_1 відеозаписами знак 3.35 "Стоянку заборонено" по вул.Головна в м.Чернівці не обладнано табличкою 7.18 "Крім осіб з інвалідністю" (а.с. 29-30, файл 20210604_165801.mp4, 00:45). Зважаючи на вищенаведене, незважаючи на наявність або відсутність розпізнавальних знаків "Водій з інвалідністю", позивач не мав права відступати від вимог знаку 3.35. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та наявності у позивача статусу особи з інвалідністю є необґрунтованими та не спростовують факту правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності розмітки на місці, де стояв автомобіль позивача, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до Розділу 33 ПДР зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4, знак 3.35 - з розміткою 1.10, при цьому зона їх дії визначається за довжиною лінії розмітки. Розділом 34 ПДР передбачено, що жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1, 1.10.2, 1.17, а також лінія 1.2, якщо нею позначаються межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. Горизонтальна розмітка 1.10.1 і 1.10.2 - позначають місця, де заборонено стоянку. Застосовується самостійно або разом із знаком 3.35 і наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Таким чином, у разі поєднання знаку 3.35 "Стоянку заборонено" з розміткою 1.10 жовтого кольору зона дії знаку визначається за довжиною лінії розмітки. Відповідно до відеозаписів, долучених до матеріалів справи, знак 3.35 "Стоянку заборонено" по вул.Головна в м.Чернівці поєднується з розміткою 1.10 жовтого кольору (а.с. 29-30, файл 20210604_165801.mp4, 00:45). Водночас, згідно з наявними в матеріалах справи фото (а.с.11-12, а.с.30 файл 20210604_165739.jpg) безпосередньо на місці, де був припаркований автомобіль позивача, жовта розмітка 1.10 відсутня. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що на вказану ділянку дороги не поширюється дія знаку 3.35 "Стоянку заборонено". Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, відповідач не надав доказів поширення дії знака 3.35 на ділянку автодороги, на якій стояв автомобіль позивача. З урахуванням вищенаведеного, оскільки відповідач не надав суду доказів, які підтверджують об`єктивну сторону правопорушення, а саме: факт стоянки автомобіля позивача в межах дії знаку 3.5 "Стоянку заборонено", колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не довів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Отже, позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН №4295247 від 03.06.2021 підлягають задоволенню. Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенанта поліції Малованюка Святослава Михайловича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН №4295247 від 03.06.2021, справу про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1138 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.