Постанова 4856 № 240/2626/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2626/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 21 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представника позивача: Донець С.О., представника відповідача: Зеленової Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : в лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило: - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 000018930715 від 16 грудня 2020 року. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що вказаним рішенням зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2020 року на 1280491,00 грн. внаслідок не підтвердження, на думку контролюючого органу, належним чином оформленими первинними документами господарських операцій з Приватним підприємством "Агро-Ширак-2". З такими висновками відповідача позивач не погоджується, оскільки продукція поставлялася не в тонах, а в кілограмах і літрах, відповідно перевіряючі допустили математичну помилку у своїх висновках, а також ПП "Агро-Ширак-2" надавало послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" за допомогою орендованої техніки і наявних складських приміщень. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права він просить скасувати оскаржене судове рішення прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, послався на неможливість встановити кінцевого виконавця послуг та виробника товарів. У судовому засіданні, представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, що під час проведеної посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах виявлено порушення: - пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на 1280491,00 грн. За результатами перевірки складено акт № 1101/06-30-07-15/41364910 від 25 листопада 2020 року. На підставі вказаного акта контролюючим органом 16 грудня 2020 року винесено податкове повідомлення-рішення № 000018930715 про зменшення позивачеві розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1280491,00 грн. Вважаючи вказане повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, зокрема, що під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання від ПП "Агро-Ширак-2" транспортних засобів-сільськогосподарської техніки з екіпажем в оренду, відтак зменшення контролюючим органом розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1280491,00 грн. за надані послуги є неправомірними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України. Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач уклав з Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" договір поставки № 01/20 від 08 січня 2020 року. До складу Товару будуть входити: посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали. За даними Єдиного реєстру податкових накладних, ПП "Агро-Ширак-2" згідно умов договору №01/20 від 08 січня 2020 року за липень 2020 року виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 633058, 20 грн. За даними Єдиного реєстру податкових накладних ПП "Агро-Ширак-2" згідно умов договору № 1/20 від 08 січня 2020 року за серпень 2020 року виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 560976, 96 грн. Товариством для перевірки надано товарно-транспортні накладні, відповідно до яких автомобільним перевізником ПП ''Агро-Ширак-2" здійснено перевезення вантажу автомобілем Mercedes Benz Sprinter 309CD1 AE 89-05HH, вагою, яка перевищує вантажопідйомність вказаного автомобіля (3,2 т), а саме: - № Р11 від 01 липня 2020 року вагою 9,334 т; - № Р13 від 01 липня 2020 року вагою 703 т; - № Р30 від 03 серпня 2020 року вагою 753 т; - № Р29 від 03 серпня 2020 року вагою 9045 т; - № Р16 від 03 серпня 2020 року вагою 18690 т. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Зазначено про відсутністі факту придбання ТМЦ, в подальшому реалізованих ТОВ «Укрсоіл». Податковим органом зазначено, що у ході проведеного аналізу неможливо встановити кінцевого виконавця послуг та виробника товарів, та дослідити ланцюги постачання по вищезазначеним постачальникам, в зв`язку із чим встановлено нереальність придбання ідентифікованих товарів та послуг, введення в обіг яких (первинний продаж) не пітверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів та послуг (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу. Вказано, що платником не надано, документів, що підтверджують якість та походження товару (сертифікатів якості, сертифікатів походження на товар). Відсутність (не надання до перевірки) сертифікату якості (походження) продукції не дає можливості ідентифікувати придбаний товар, встановити виробника придбаного товару, зазначеному у оформлених документах по ланцюгу постачання від вищевказаного контрагента-постачальника до ТОВ «Укрсоіл». Так, згідно з положенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Положеннями пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на зазначене слідує, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару. Тобто, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з положеннями частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88). Положеннями пункту 1.2 Наказу №88 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Наказу № 88). Згідно з нормами пункту 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Таким чином слідує, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Водночас, колегія суддів зауважує, що сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій. Натомість, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Так, з матеріалів справи встановлено, що 08 січня 2020 року між Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 01/20, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість. Предметом договору є товар, а саме: посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано додаткові угоди від 01 липня 2020 року № 5 і № 6, видаткові накладні від 01 липня 2020 року № 11, № 13, № 15, податкові накладні від 01 липня 2020 року № 1, № 2, № 3, товарно-транспортні накладні від 01 липня 2020 року № Р11, № Р13, № Р15, додаткові угоди № 7 і № 8 від 03 серпня 2020 року, товарно-транспортні накладні № Р16, № Р17, № Р29, № Р30, № Р48, № Р49, № Р50 від 03 серпня 2020 року, видаткові накладні від 03 серпня 2020 року № 16, № 17, № 29, № 30, № 48, № 49, № 50, податкові накладні від 03 серпня 2020 року № 2, № 5, № 9, № 10, № 12, № 19, № 30, сертифікати якості. Водночас, в товарно-транспортних накладних від 01 липня 2020 року № Р11, № Р13 та від 03 серпня 2020 року № Р16, № Р29, № Р30 зазначені об`єми перевезеного вантажу в тонах, які перевищують вантажопідйомність автомобіля, який їх перевозив (3,2 т), однак, такі значення вказані помилково, оскільки дійсними вимірами перевезеного вантажу є літри і кілограми. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перевезення придбаного у ПП "Агро-Ширак-2" товару здійснювалося автомобілем Mercedes Benz Sprinter 309CD1 AE 89-05HH з вантажопідйомністю 3,2 т. в декілька ходок за один день на підставі товарно-транспортної накладної, складеної на весь об`єм вантажу. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів протиправність таких дій позивача, в ході розгляду справи протилежного не встановлено. В контексті зазначеного апеляційний суд зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних чи їх недоліки не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. Крім того, позивачем надано договори поставки, договори купівлі-продажу, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, які підтверджують придбання Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" у постачальників посівного матеріалу, добрива, засобів захисту рослин, які у подальшому були реалізовані позивачу. Крім того, у матеріалах справи міститься договір оренди приміщень від 01 квітня 2020 року, який спростовує доводи контролюючого органу про відсутність таких у ПП "Агро-Ширак-2". Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані до суду первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентом в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Таким чином, враховуючи встановлені в справі обставини колегія суддів вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості зменшення позивачу оскаржуваним повідомленням-рішенням розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2020 року на суму 1280491,00 грн. по господарським операціям з Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" на підставі договору поставки від 08 січня 2020 року № 01/20. Щодо оренди транспортних засобів-сільськогосподарської техніки з екіпажем, то колегія суддів враховує наступне. У відповідності до акту перевірки, позивач (Орендар) уклав 08 січня 2020 року з Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" (Орендодавець) договір оренди транспортного засобу-сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) № 02/20. Інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП: із 11 серпня 2020 року на праві короткострокової оренди два трактори колісні та плуг ПЛН-3,5, із 12 жовтня 2020 року ангар та бочки (ємкості). Наявність трудових ресурсів у періоді здійснення діяльності: згідно звітів нарахування єдиного внеску - облікова кількість штатних працівників та кількість застрахованих осіб за липень та серпень 2020 року - 3 особи, в тому числі, директор. Водночас, в силу неможливості самостійного надання послуг ПП "Агро-Ширак-2", було досліджено джерела походження послуг та товарно-матеріальних цінностей згідно Єдиного реєстру податкових накладних. Таким чином, ПП "Агро-Ширак-2" протягом липня-серпня 2020 року здійснювало придбання добрив, пестицидів, гербіцидів, серед придбаних товарів відсутні факти придбання послуг оренди транспортних засобів-сільськогосподарської техніки. Отже, враховуючи встановлені обставини неможливо встановити кінцевого виконавця послуг та виробника товарів, дослідити ланцюги постачання по вищезазначеним постачальникам, в зв`язку із чим встановлено нереальність придбання ідентифікованих товарів та послуг, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів та послуг (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу. Апеляційний суд зауважує, що позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару. Тобто, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію, виконані роботи і надані послуги, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Так, відповідно до матеріалів справи, 08 січня 2020 року між позивачем (Орендар) та Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" (Орендодавець) укладено договір оренди транспортного засобу-сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) № 02/20. За умовами вказаного договору Орендодавець зобов`язується передати у тимчасове володіння і користування Орендарю сільськогосподарську техніку, забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу, виплачувати Орендодавцю орендну плату за користування сільськогосподарською технікою і повернути її у порядку, встановленому цим договором. 09 лютого 2020 року сторонами була підписана додаткова угода № 1 до зазначеного договору від 08 січня 2020 року, в якій визначено перелік сільськогосподарської техніки, а саме: трактор John Deere номерний знак НОМЕР_1 з дисковими боронами; Кіровець К 701 номерний знак НОМЕР_2 з плугом; трактор колісний Беларус 892 номерний знак НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з культиватором. Техніка передається з екіпажем 15 повних робочих днів для здійснення оранки і культивації ґрунту 1647 га. Загальна вартість оренди 2090043,00 грн., у т.ч. 348340,50 грн. ПДВ. Позивачем надано акт приймання-передачі № 1 від 23 квітня 2020 року до договору оренди транспортного засобу-сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) № 02/20 від 08 січня 2020 року, акт надання послуг № 7 від 23 квітня 2020 року і податкову накладну № 23043 від 23 квітня 2020 року. 30 квітня 2020 року стронами була підписана додаткова угода № 2, згідно з якою в оренду, крім попередньої техніки, передається на 18 повних робочих днів: сівалка СУПН 8 2 одиниці; сівалка KTNZEA 3000 1 одиниця для передпосівної культивації ґрунту, посіву соняшника і кукурудзи, внесення мінеральних добрив. Загальна вартість оренди 2847600,00 грн., у т.ч. 474600,00 грн. ПДВ. Позивачем надано акт приймання-передачі № 2 від 02 червня 2020 року до договору оренди транспортного засобу-сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) № 02/20 від 08 січня 2020 року, акт надання послуг № 10 від 02 червня 2020 року, податкову накладну № 2011 від 02 червня 2020 року, акт надання послуг № 14 від 01 червня 2020 року, податкову накладну № 6 від 01 червня 2020 року, податкову накладну № 111 від 01 червня 2020 року. 01 червня 2020 року стронами була підписана додаткова угода № 3, згідно з якою в оренду, крім попередньої техніки, передається на 12 повних робочих днів оприскувач Hardi Commander 2800. Загальна вартість оренди 2074944,00 грн., у т.ч. 345824,00 грн. ПДВ. Позивачем надано акт приймання-передачі № 3 від 20 липня 2020 року до договору оренди транспортного засобу-сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) № 02/20 від 08 січня 2020 року, акт надання послуг № 27 від 20 липня 2020 року, податкову накладну № 17 від 20 липня 2020 року, акт приймання-передачі № 4 від 23 липня 2020 року, акт надання послуг № 28 від 23 липня 2020 року, податкову накладну № 18 від 23 липня 2020 року, акт приймання-передачі № 5 від 28 серпня 2020 року, акт надання послуг № 31 від 28 серпня 2020 року, податкову накладну № 7 від 28 серпня 2020 року, акт приймання-передачі № 6 від 03 вересня 2020 року, акт надання послуг № 32 від 03 вересня 2020 року, податкову накладну № 2 від 03 вересня 2020 року. 01 вересня 2020 року сторонами була підписана додаткова угода № 4, згідно з якою в оренду, крім попередньої техніки, передається на 16 повних робочих днів: комбайн John Deere 9500 номерний знак НОМЕР_5 , 44892 АЕ для збору соняшника і кукурудзи. Загальна вартість оренди 1500000,00 грн., у т.ч. 250000,00 грн. ПДВ. Позивачем надано акт надання послуг № 51 від 29 жовтня 2020 року і податкову накладну № 11 від 29 жовтня 2020 року. У свою чергу передану позивачеві в оренду сільськогосподарську техніку Приватне підприємство "Агро-Ширак-2" орендувало у Приватного підприємства "Агро-Ширак" на підставі договору оренди сільськогосподарських машин та обладнання № 20/04-1Т від 20 квітня 2020 року. Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій з Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" по оренді транспортних засобів-сільськогосподарської техніки з екіпажем. Колегія суддів зауважує, що Податковим кодексом України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів. Водночас, жодного належного доказу того, що договір між позивачем та Приватним підприємством "Агро-Ширак-2" був укладений без мети його здійснення відповідачем до суду не надано. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його вищевказаного контрагента, зокрема, пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Надані до суду первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентом в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання від ПП "Агро-Ширак-2" транспортних засобів-сільськогосподарської техніки з екіпажем в оренду, відтак зменшення контролюючим органом розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 86456,00 грн. за надані послуги оренди є неправомірним. За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" та, як наслідок, їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 000018930715 від 16 грудня 2020 року про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2020 року на 1280491,00 грн. Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. З огляду на викладені обставини апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 вересня 2021 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.