Постанова 4875 № 922/1254/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" вересня 2021 р. Справа №922/1254/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В., при секретарі судового засідання Ярош В.В., учасники провадження у справі не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» (вх.№1890Х/1 від 23.06.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у справі №922/1254/21 (м. Харків, суддя Шатерніков М.І., повний текст рішення складено 31.05.2021), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима Метал Сервіс», м. Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс», м. Харків, про стягнення 842842,18 грн,- ВСТАНОВИЛА: Позивач, ТОВ «Максима Метал Сервіс», 12.04.2021 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №К-5259, укладеним між сторонами 06.11.2017, в частині здійснення оплати товару своєчасно, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 842842,18 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима Метал Сервіс» суму боргу у розмірі 842842,18 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12624,63 грн. Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1254/21 від 26.05.2021 та винести інше справедливе рішення; судові витрати у справі покласти на позивача. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на наступне: - представник ТОВ «Транссєрвіс» не мав можливості ознайомитись зі справою у зв`язку з оголошеним у країні карантином та переводом усіх працівників на дистанційну роботу, що позбавило можливості належним чином захистити свої конституційні права та свободи; - заборгованість відповідача перед позивачем на дату винесення судом рішення та до часу подання апеляційної скарги становить 829044,18 грн, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№7915 від 12.07.2021) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2021. Зокрема, апелянтом уточнено вимоги апеляційної скарги, а саме апелянт просить скасувати частину рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у розмірі 13798,00 грн та ухвалити нове рішення, яким встановити суму боргу, який стягується у розмірі 829044,18 грн, зменшити судовий збір до 12435,66 грн, розглянути справу за участю представника ТОВ «Транссєрвіс». Також апелянтом надано докази надіслання вказаних уточнень учаснику справи та надано платіжне доручення №2244 від 06.07.2021 про сплату судового збору на суму 2379,00 грн. Разом з тим, судом встановлено, що при друкуванні тексту ухвали Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2021 у справі №922/1254/21 допущено описку - неправильно вказано формулу по якій у разі уточнення вимог апеляційної скарги апелянт повинен розрахувати судовий збір. А саме, замість «(сума, що оскаржується *1,5%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021)*150%» помилково зазначено: «(сума, що оскаржується*1,5%)*150%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 виправлено описку допущену в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2021 про залишення апеляційної скарги без руху у справі №922/1254/21 шляхом зазначення вірної формули для розрахунку судового збору. Враховуючи, що судом встановлено факт описки в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, що зумовило ініціювання апелянтом дій по усуненню недоліків поданої апеляційної скарги не в повному обсязі, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» продовжено строк на усунення недоліків встановлених при поданні апеляційної скарги. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» строк на усунення недоліків апеляційної скарги - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Роз`яснено заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України. В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№8771 від 30.07.2021) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2021. Зокрема, апелянтом надано платіжне доручення №2376 від 22.07.2021 про сплату судового збору в сумі 1026,00 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс». Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Призначено справу до розгляду на 16.09.2021 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима Метал Сервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10220 від 03.09.2021), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Транссєрвіс» відмовити у повному обсязі. Крім того, позивач просив засідання по справі №905/1030/20 провести без участі представника позивача. В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає про наступне: - відповідач всупереч умовам договору не виконав зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого йому товару, здійснивши його часткову оплату в розмірі 5561698,29 грн (що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 842842,18 грн; відповідач не надав суду належних доказів виконання договору та вмотивованих заперечень щодо позовних вимог; - сума заборгованості підтверджена і самим відповідачем (копія Акту звірки взаємних розрахунків за 2020 рік була надана позивачем разом з позовом та наявна в матеріалах справи). Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021, у зв`язку з відпусткою судді Склярук О.І. для розгляду справи №922/1254/21 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В. За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги. В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 16.09.2021 представник апелянта не з`явився, однак надав клопотання (вх.№10723 від 15.09.2021), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, тим самим надати час та можливість для мирного врегулювання спору між сторонами; розгляд справи здійснити за участю представник апелянта. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 розгляд справи відкладено. Призначено судове засідання на 23.09.2021. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 23.09.2021 представники сторін не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином шляхом направлення копій ухвал суду на належні адреси, телефонограмами та електронною поштою (т.2., а.с.85-88). Крім того, у своєму відзиві позивач просив провести засідання без участі представника позивача. Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини. 06.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максима Метал Сервіс» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №К-5259, за умовами п. 1.1 якого позивач зобов`язувався поставити на адресу відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар, найменування, асортимент, кількість, ціна якого зазначається у відповідних рахунках-фактурах, накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Згідно приписів п. 2.1., 2.3 Договору сума договору складається з всіх сум, зазначених у відповідних рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або специфікаціях, виданих постачальником і підписаних сторонами в період дії договору. Після досягнення сторонами згоди про ціну товару, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами та/або специфікаціями, збільшення ціни у односторонньому порядку не допускається. Ціна та умови оплати товару узгоджені сторонами у розділі 2, 3 Договору, зокрема в п. 3.2. Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється прямим банківським переказом коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. Оплата може здійснюватися на інших умовах за згодою сторін. Згідно п. 6.2. Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі покупцю товару та товаророзпорядчих документів. Пунктом 10.1.-10.2 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін за 20 днів до дати закінчення Договору не заявить про своє бажання розірвати Договір, він автоматично пролонгується без додаткових угод сторін на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Доказів розірвання Договору до матеріалів справи не надано. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами мають тривалий характер, зокрема позивач за період з 05.03.2019 по 03.02.2021 на виконання своїх зобов`язань за спірним договором, передав у власність відповідача за видатковими накладними (№ МС 000000513, № МС 000000514, № МС 000000518 від 05.03.2019; № МС 000000535, МС000000536 від 05.03.2019; № МС 000000678 від 25.03.2019; № МС 000000835, № МС 000000843, № МС 000000844 від 15.04.2019; № МС 000000947 від 24.04.2019; № МС 000000998, № МС 000000999, № МС 000001000 від 15.04.2019; № МС 000001068, № МС 000001069, № МС 000001070, № МС 000001088 від 13.05.2019; № МС 000001087від 15.05.2019; № МС 000001180, № МС 000001181, № МС 000001183 від 24.05.2019; № МС 000001253 від 30.05.2019; № МС 000001255, № МС 000001256 від 15.04.2019; № МС 000001386 від 13.06.2019; № МС 000001704 від 17.07.2019; № МС 000001755, № МС 000001756 від 22.07.2019; № МС 000001924 від 02.08.2019; № МС 000001966, № МС 000001968 від 06.08.2019; № МС 000002319 від 02.09.2019; № МС 000002358 від 04.09.2019; № МС 000002380 від 06.09.2019; № МС 000002425 від 12.09.2019; №МС 000002558 від 23.09.2019; №МС 000002746 від 08.10.2019; №МС 000002928 від 24.10.2019; №МС 000003076, № МС 000003077, № МС 000003078 від 31.10.2019; № МС 000003249, № МС 000003250 від 18.11.2019; № МС 000003352, № МС 000003354 від 21.11.2019; № МС 000003485, № МС 000003590, № МС 000003591 від 13.12.2019; № МС 000003626 від 19.12.2019; № МС 000000027 від 10.01.2020; № МС 000000237 від 29.01.2020; № МС 000000424, № МС 000000467, № МС 000000468, № МС 000000469, № МС 000000483 від 07.02.2020; № МС 000000530 від 17.02.2020; № МС 000000733 від 27.02.2020; № МС 000000825 від 05.03.2020; № МС 000001861 № МС 000001862, № МС 000001764 від 20.05.2020; № МС 000002180 від 09.06.2020; № МС 000002635 від 06.07.2020; № МС 000003167 від 06.08.2020; № МС 000003267 від 17.08.2020; № МС 000000388 від 03.02.2020) товар на загальну суму 6404540,47 грн, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 15-79; т. 2 а.с. 11-12). Як вказує позивач, відповідачем сплачено за отриманий у цей період товар грошові кошти у розмірі 5561698,29 грн, у зв`язку з чим, у останнього виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за договором поставки №К-5259 від 06.11.2017 товар у розмірі 842842,18 грн. Обставини щодо стягнення з відповідача вказаної заборгованості за договором в сумі 842842,18 грн й стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 842842,18 грн, оскільки відповідач не надав доказів здійснення своєчасної оплати товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, а тому визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання. Колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки. За укладеним сторонами договором, позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, визначений умовами договору. Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. На підтвердження виконання прийнятих на себе зобов`язань з постачання товару за договором №К-5259 від 06.11.2017, позивачем надано до справи вищезгадані видаткові накладні. Постачальником по видатковим накладним є ТОВ «Максима Метал Сервіс», одержувачем ТОВ «Транссєрвіс», також вказано на наявність рахунків на оплату покупцю. Зазначені вище видаткові накладні містять підписи уповноважених осіб, посилання на договір №К-5259 від 06.11.2017, відтиски печаток підприємств, назву, дату, зміст та обсяг господарської операції, тощо, що відповідає п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджує здійснення господарської операції. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження обставин здійснення поставок згідно вказаних вище накладних за договором №К-5259 від 06.11.2017. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протилежного, відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень та зауважень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Відповідно до наданих суду першої інстанції доказів та вищезазначених обставин, що не були спростовані відповідачем під час розгляду спору в Господарському суді Харківської області та в суді апеляційної інстанції, відповідач свого обов`язку по оплаті товару в сумі 842842,18 грн, поставленого за договором №К-5259 від 06.11.2017, не виконав. Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що заборгованість на дату винесення судом рішення та до часу подання апеляційної скарги становить 829044,18 грн, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем на підтвердження здійснення оплати за Договором не надано належних та допустимих доказів. Посилання на Акт звірки взаємних розрахунків, як на доказ виконання зобов`язання з оплати товару в сумі 13798,00 грн за Договором поставки судом не приймається, з огляду на наступне. По-перше, як вже було зазначено вище, на підтвердження факту вчинення господарської операції за договором поставки №К-5259 від 06.11.2017 позивачем надані видаткові накладні. Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто, будь-яка господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5); первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15). Як вже було зазначено вище, надані позивачем видаткові накладні належним чином оформлені та підписані обома сторонами, доказів прийняття товару із зауваженнями матеріали справи не містять. Підстави для неврахування вказаних документів відповідачем не зазначені. По-друге, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт взаєморозрахунку, наданий до суду підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі. Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18. Отже, посилання відповідача на акт звірки розрахунків не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність суми заборгованості. По-третє, частинами третьою та восьмою статті 80 вказаного Кодексу передбачено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини третьої статті 269 зазначеного Кодексу докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.06.2021, наданий до суду апеляційної інстанції не був наданий відповідачем до суду першої інстанції. В тексті апеляційної скарги відповідач не зазначив про поважні причини та не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції. В свою чергу, посилання апелянта на те, що він не мав можливості ознайомитись зі справою у зв`язку з оголошеним у країні карантином та переводом усіх працівників на дистанційну роботу, що позбавило можливості належним чином захистити свої конституційні права та свободи є необґрунтованими з огляду на наступне. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»). Колегія суддів зазначає, що провадження у даній справі відкрито 15.04.2021, про що судом першої інстанції винесено відповідну ухвалу, якою розгляд справи призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. 11.05.2021 відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку для подання відзиву на позовну заяву; зобов`язання позивача направити відповідачу для ознайомлення позовну заяву; розгляд справи за участю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 частково задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх.№10431 від 11.05.2021), наголошуючи на безпідставності вимог відповідача про необхідність зобов`язання позивача повторно направити відповідачу позовну заяву, оскільки до матеріалів справи надані належні докази виконання позивачем приписів ст. 172 ГПК України; постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку на подачу відзиву на 15 днів та про оголошення перерви у судовому засіданні до 26.05.2021 о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України; ухвалено, що судове засідання з розгляду справи №922/1254/21 по суті відбудеться 26.05.2021 о(б) 12:30 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8-й під`їзд, 3-й поверх, зал №311. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Таким чином, судом першої інстанції було надано достатньо часу для подання до суду відзиву на позовну заяву, більше того судом було продовжено строк на подання такого відзиву; останній був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, а також не був позбавлений можливості самостійно відстежувати рух справи за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень та інтернет-ресурсу «Судова влада», відомості яких є загальнодоступними. Натомість, матеріали справи свідчать, що відповідач наданими йому права не скористався, зокрема, відсутній відзив на позовну заяву як відсутні будь-які заяви з приводу неможливості надання доказів відповідно до ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, згідно з ч.4 ст.197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Отже, колегія суддів зазначає, що учасники справи не позбавлені права брати участь в судових засіданнях із використанням відеоконференцзв`язку. Тому відповідні посилання апелянта не свідчать про порушення судом норм процесуального права та відсутність можливості для реалізації відповідачем своїх прав. У апеляційній скарзі ТОВ «Транссєрвіс» зазначає, що не має доступу до документів та доказів по цій справі у зв`язку з оголошеним карантином, однак не вказує, які саме документи та докази у нього наявні, а також які саме обставини ці документи та докази підтверджують. Також в апеляційній скарзі відповідач в порушення п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України не вказує, в чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, які саме обставини справи судом не були враховані, не зазначено нових обставин, які підлягають встановленню, та доказів, які їх підтверджують, апеляційна скарга не містить заперечень проти доказів, які використані судом першої інстанції при прийнятті рішення. Вказане спростовує посилання скаржника, що в нього не було можливості належним чином захистити свої права, оскільки захист прав пов`язаний не тільки з діями суду, а й з суб`єктивною поведінкою сторони, яка наразі як свідчать матеріали справи була пасивною. Також, колегія суддів враховує, що розгляд справи під час карантину, оголошеного Кабінетом Міністрів України жодним чином не порушує права учасників провадження на доведення перед судом власної позиції та на спростування позиції іншої сторони. По-четвертє, акт звірки взаємних розрахунків складено станом на 15.06.2021, тоді як рішення у даній справі прийнято 26.05.2021, тобто, документ, наданий апелянтом виник після розгляду справи, що унеможливлює його врахування під час перегляду судового рішення у справі №922/1254/21. Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця. Відповідач не надав суду належні докази, які свідчать про виконання ним своїх зобов`язань та про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями у заявленій сумі. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем дійсно були порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором №К-5259 від 06.11.2017, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у справі №922/1254/21 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23.09.2021. Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя О.В. Ільїн Суддя В.В. Россолов