Постанова 4873 № 910/12313/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" вересня 2021 р. Справа№ 910/12313/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Іоннікової І.А. секретар судового засідання: Білоус О.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 01.09.2021, розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 (повний текст складено 16.06.2021) у справі №910/12313/20 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» про зобов`язання передати гуртожитки з приватної власності у комунальну, В С Т А Н О В И В : Київська міська рада (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (далі, відповідач) про: - зобов`язання відповідача передати гуртожиток на вулиці Салютна, будинок 1, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на безкомпенсаційній основі; - зобов`язання відповідача передати гуртожиток на вулиці Серпова, 9, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на безкомпенсаційній основі; - зобов`язання відповідача передати гуртожиток на вулиці Академіка Туполєва, 18-д, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на безкомпенсаційній основі; - зобов`язання відповідача передати гуртожиток на вулиці Академіка Туполєва, 16-і, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на безкомпенсаційній основі. 27.05.2021 з метою встановлення вартості гуртожитків для сплати судового збору позивач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, в якому просив поставити на вирішення експерта питання про визначення вартості спірного нерухомого майна (гуртожитків) станом на дату звернення позивача до суду з урахуванням приписів як Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 859 від 30.10.2013, так і частини 4 статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 призначено у справі №910/12313/20 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових. На вирішення експерта поставлено наступні питання: - яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Салютна, буд. 1, станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)? - яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Серпова, буд. 9, станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)? - яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18-д, станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)? - яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 16-і, станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)? Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, на даній стадії розгляду справи покладено на позивача - Київську міську раду. Зобов`язано сторін надати в розпорядження експерта на його вимогу всі необхідні документи та доступ до об`єкта експертного дослідження для належного проведення судової експертизи. Провадження у справі №910/12313/20 зупинено на час проведення експертизи. Ухвала суду мотивована тим, що у матеріалах справи недостатньо доказів на підтвердження дійсної вартості спірного майна, яке є предметом позову, а тому для вірного визначення ціни даного позову, та, відповідно, визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті за його розгляд у суді першої інстанції, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Не погодившись із прийнятою ухвалою, 05.07.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 в частині виду експертизи, виклавши ухвалу в наступній редакції: «

1. Призначити по справі №910/12313/20 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.». Змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 в частині питань, поставлених на вирішення експерта, виклавши ухвалу в наступній редакції: «

3. На вирішення експерта поставити наступне питання: 1) Яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Салютна, буд. 1, з урахуванням приписів як Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених в процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 №859, так і частини четвертої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)? 2) Яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Серпова, буд. 9, з урахуванням приписів як Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених в процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 №859, так і частини четвертої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)? 3) Яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18-д, з урахуванням приписів як Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених в процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 №859, так і частини четвертої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)? 4) Яка вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 16-і, з урахуванням приписів як Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених в процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 №859, так і частини четвертої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)?» Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому ухвала підлягає зміні в частині питань, поставлених на вирішення експерта. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: - призначаючи судову експертизу без урахування приписів Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №859, та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що спірні гуртожитки перебували у комунальній власності та були набуті у власність під час приватизації, включені до статутного капіталу організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутного капіталу відповідача, а також не були побудовані або придбані за радянських часів приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Із аналізу норм вказаних правових актів вбачається, що компенсація розраховується від вартості гуртожитку. При цьому сама вартість гуртожитку повинна бути такою, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу або збільшення вартості в результаті фактично підтверджених витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності. Тобто, у будь-якому випадку, чи передається гуртожиток на компенсаційній, частково-компенсаційній чи безкомпенсаційній основі (з метою визначення ціни позову), вартість гуртожитку визначається відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №

859. Однак суд, відхиляючи запропоновані позивачем питання на вирішення судової оціночно-будівельної експертизи, помилково мотивував це тим, що положення Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою КМУ № 859 від 30.10.2013, та статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» регулюють визначення вартості нерухомого майна, яке підлягає переданню у комунальну власність територіальних громад лише на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, у той час, як в межах даного спору розглядається питання про безоплатне передання спірних гуртожитків позивачу як органу, уповноваженому здійснювати права власника щодо майна територіальної громади міста Києва. - позивач просив визначити неринковий вид вартості спірних гуртожитків, а саме: вартість гуртожитків, за якою їх було включено до статутного капіталу відповідача, з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу або збільшення вартості в результаті фактично підтверджених витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності з установленим механізмом визначення розміру надання товариствам, утвореним у процесі приватизації (корпоратизації), до статутних капіталів яких включено гуртожитки, компенсації їх вартості під час передачі у власність територіальних громад. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив вид вартості, тому виходячи із норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, експертом буде визначатись ринкова вартість спірних гуртожитків та відповідно буде застосовуватись база, що відповідає ринковій вартості, що суперечить вимогам 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». - судом першої інстанції порушено норми частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено вид призначеної експертизи, а саме: судова оціночно-будівельна експертиза. Також не зазначено повної назви експертної організації. У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/12313/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. 13.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву, до якої додано копію платіжного доручення №723 від 06.07.2021 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 у сумі 2 270,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 поновлено Київській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 на 03.08.2021. 21.07.2021 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач наголосив на тому, що чинне національне законодавство не встановлює обов`язку судів зазначати вид призначеної експертизи; пропущення слова «експертиз» у резолютивній частині оскаржуваної ухвали є технічною опискою, яка ніяким чином не впливає на правомірність призначення експертизи та дотримання процесуальних норм, а отже не може бути підставою для скасування ухвали; ставити перед експертом питання із визначенням нормативно-правових актів, якими він повинен керуватися під час проведення дослідження, неможливо та виходить за межі повноважень суду при призначенні експертизи. 29.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням представника Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» у період з 03.08.2021 по 11.08.2021 у відпустці (копію наказу №67-К від 23.07.2021 та копії авіаквитків додано до клопотання). У судове засідання, призначене на 03.08.2021, з`явився представник позивача, який поклався на розсуд суду при вирішенні питання щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 клопотання Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №910/12313/20 відкладено на 01.09.2021. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 №09.1-08/3989/21 у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. з 31.08.2021 на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12313/20. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 01.09.2021 справу №910/12313/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І., розгляд справи №910/12313/20 вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 01.09.2021. У судове засідання 01.09.2021 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача у судовому засіданні 01.09.2021 просив суд задовольнити апеляційну скаргу та змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 в частині питань, поставлених на вирішення експерта. Представник відповідача у судовому засіданні 01.09.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін. У судовому засіданні 01.09.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у даній справі та задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, на етапі вирішення питання щодо відкриття провадження у даній справі суд першої інстанції встановив, що позивач визначив заявлені ним позовні вимоги як вимоги немайнового характеру та, відповідно, сплатив судовий збір за ставкою для немайнових спорів у розмірі 8 408,00 грн (2 102,00 грн * 4), однак, оскільки правовою метою позивача при поданні позову та його подальшому вирішенні в судовому порядку є витребування гуртожитків з приватної власності відповідача та передача у комунальну власність, суд встановив, що даний спір є майновим. Враховуючи зазначене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 позовну заяву Київської міської ради було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду, зокрема, належних та допустимих доказів сплати судового збору за чотири вимоги майнового характеру з урахуванням вартості майна, яке позивач просить передати у комунальну власність з приватної, станом на час звернення з позовом до суду. 14.09.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій вказав, що вартість гуртожитків визначалась відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05.08.1996 №1239 «Про використання основних фондів комунальної власності міста». Так, у додатку до зазначеного розпорядження Київської міської державної адміністрації було визначено Перелік гуртожитків, які перебувають на балансі Акціонерного товариства «Київміськбуд-2», відносяться до комунальної власності міста та передаються на поповнення його статутного капіталу. Зазначеним переліком вартість гуртожитків була вказана у грошовій одиниці - карбованці. У зв`язку з цим позивач навів власний розрахунок конвертації балансової вартості спірних гуртожитків та зазначив, що вартість гуртожитків, розташованих у м. Києві: по вул. Салютна, 1, становить 1 710,13 грн; по вул. Серпова, 9, становить 2 811,49 грн; по вул. Академіка Туполєва, 18-д, становить 2 552,22 грн; по вул. Академіка Туполєва, 16-і, становить 3 774,93 грн, вказавши при цьому, що інших необхідних відомостей щодо фізичного зносу або фактично підтверджених затрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності позивач не має. Виходячи з обґрунтування ціни позову, наведеного у заяві позивача про усунення недоліків, суд першої інстанції попередньо визначив ціною позову конвертовану суму балансової вартості гуртожитків на вулиці Салютна, будинок 1, на вулиці Серпова, 9, на вулиці Академіка Туполєва, 18-д, на вулиці Академіка Туполєва, 16-і відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996 №762/96 «Про грошову реформу в Україні», а саме 10 848,77 грн: 1 710,13 грн, 2 811,49 грн, 2 552,22 грн, 3 774,93 грн відповідно, та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 відкрив провадження у даній справі. Не погоджуючись з визначеною позивачем вартістю спірного нерухомого майна відповідач долучив до поданого ним 13.10.2020 відзиву на позовну заяву висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельного експертного дослідження № 1/8-2020 від 18.08.2020, згідно з яким вартість гуртожитку: по вул. Серпова, 9 у м. Києві становить 11 069 500,00 грн; по вул. Академіка Туполева, 16-і у м. Києві становить 29 151 400,00 грн; по вул. Академіка Туполева, 18-д у м. Києві становить 11 418 800,00 грн; по вул. Салютна, 1 у м. Києві становить 14 759 300,00 грн. 27.05.2021 позивач подав до суду пояснення стосовно доплати судового збору з урахуванням наданого відповідачем висновку експерта №1/8-2020 від 18.08.2020, в яких вказав, що вважає вказаний висновок таким, що не може бути прийнятим судом до уваги з таких підстав: - дослідження проводилось для визначення вартості нерухомого майна (гуртожитків) з метою його передання до комунальної власності на компенсаційній основі, тоді як в межах даного спору розглядається питання про передання гуртожитків на безоплатній основі; - здійснюючи експертне дослідження експерт застосував положення ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», проте не застосовував положення Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою КМУ №859 від 30.10.2013, якими встановлена відповідна формула визначення вартості гуртожитків; - у висновку експерта зазначено про визначення вартості спірних гуртожитків шляхом визначення вартості заміщення, що є недопустимим, оскільки застосування такого підходу не узгоджується з базовими принципами використання гуртожитків, як майна підприємства, включеного до статутного капіталу під час його приватизації; - висновок не містить відомостей про те, що експерт обізнаний про встановлену кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей, а також не містить вказівки на те, що такий висновок підготовлений експертом для суду. З огляду на наведені заперечення, у той же день, 27.05.2021 позивач подав до місцевого господарського суду клопотання про проведення експертизи, в якому просив поставити на вирішення експерта питання про визначення вартості спірного нерухомого майна (гуртожитків) з урахуванням приписів Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою КМУ № 859 від 30.10.2013, та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». 02.06.2021 відповідач подав до місцевого господарського суду заперечення щодо питань, запропонованих позивачем для вирішення експертом. Відповідач вказав, що не заперечує проти призначення експертизи у справі, але не погоджується з формулюванням питань, які позивач просить поставити на вирішення експерта, адже експертне дослідження повинно проводитися відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом МЮУ №53/5 від 08.10.1998. Дослідження повинно виконуватися методом аналізу нормативно-правової бази у сфері оцінки, обґрунтуванням бази оцінки і виду вартості, розрахунку величини вартості об`єктів оцінки. Тому, ставити перед експертом питання з визначенням нормативно-правових актів, які він повинен використовувати під час проведення дослідження, на переконання відповідача, не можна. Відповідач вказав, що оскільки за приписами статті 163 Господарського процесуального кодексу України необхідно визначити вартість спірного майна (гуртожитків) на день звернення позивачем до суду з даним позовом, то на вирішення експерта необхідно ставити питання про визначення вартості спірного нерухомого майна (гуртожитків) станом на дату звернення Київської міської ради до суду з даним позовом. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності призначення у даній справі судової експертизи з питань, зазначених у пункті 2 резолютивної частини ухвали, враховуючи наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Згідно частин 1, 3 та 4 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Відповідно до частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Положеннями пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов`язок додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: - майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається як вартість майна. Проаналізувавши зміст позовної заяви, заявлені позовні вимоги, колегія суддів зазначає, що позивачем у даній справі заявлені вимоги майнового характеру про зобов`язання відповідача передати позивачу чотири гуртожитки. Частиною 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. Колегія суддів наголошує, що у разі якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Таким чином, остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи. Зважаючи на недостатність у матеріалах справи доказів дійсної вартості спірного майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для вірного визначення ціни даного позову, та, відповідно, визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті за його розгляд у суді першої інстанції, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. При цьому, наданий відповідачем висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельного експертного дослідження №1/8-2020 від 18.08.2020 обґрунтовано не взятий судом до уваги як належний доказ на підтвердження вартості спірного майна, оскільки останній не відповідає вимогам частини 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить відомостей про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Таким чином була наявна сукупність визначених приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для призначення експертизи у даній справі, висновки суду першої інстанції із приводу чого є правомірними. Стосовно правильності визначення судом першої інстанції питань судовому експерту та заперечень скаржника із цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 5 статті 99 ГПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Користуючись наданим йому правом, позивач у поданому ним клопотанні про призначення експертизи просив поставити на вирішення експерта питання про визначення вартості спірного нерухомого майна (гуртожитків) з урахуванням приписів Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого постановою КМУ №859 від 30.10.2013, та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Відповідач, у свою чергу, зазначав, що оскільки визначати вартість спірного майна (гуртожитків) необхідно на день звернення позивача до суду з даним позовом, то на вирішення експерта необхідно ставити питання про визначення вартості спірного нерухомого майна (гуртожитків) станом на дату звернення Київської міської ради до суду з даним позовом. Суд поставив на вирішення судової експертизи питання, визначені відповідачем, а саме: яка вартість спірних гуртожитків станом на 12.08.2020 (день подання позову засобами поштового зв`язку)?. Підставою для зміни формувань питань в оскаржуваній ухвалі скаржник зазначив, що є фактична необхідність ставити питання перед експертом з визначенням нормативно-правових актів, якими він повинен керуватися під час проведення досліджень, а саме Порядком визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженим постановою КМУ №859 від 30.10.2013, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки останні регулюють специфіку визначення вартості спірних гуртожитків. Колегією суддів критично оцінюються вказані доводи скаржника, оскільки Порядок, на який посилається позивач, установлює механізм визначення розміру надання товариствам, утвореним у процесі приватизації (корпоратизації), до статутних капіталів яких включено гуртожитки, компенсації їх вартості під час передачі у власність територіальних громад, а не визначення вартості майна станом на дату подання позову, як це передбачено приписами частини 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, а також приписами частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір». Поруч із цим, як зазначив сам позивач, положення названого Порядку та статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» регулюють визначення вартості нерухомого майна, яке підлягає переданню у комунальну власність територіальних громад на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, у той час як в межах даного спору розглядається питання про безоплатне передання спірних гуртожитків позивачу, як органу, уповноваженому здійснювати права власника щодо майна територіальної громади міста Києва. У свою чергу, експертне дослідження повинно проводитись у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі, Інструкція). Пунктом 1.4. Інструкції визначено, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта. Отже, Інструкцією чітко врегульовано, що визначення нормативно-правових актів, нормативних документів, які будуть застосовуватись експертом при проведенні експертного дослідження, віднесено до компетенції експерта. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано мотивував відхилення питань, запропонованих позивачем. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 2.1. Інструкції у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт має право невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань. Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України щодо незазначення в оскаржуваній ухвалі суду виду призначеної судової експертизи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Згідно пункту 3.3. Інструкції у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Отже, чинне законодавство не встановлює для суду обов`язку зазначати в ухвалі вид призначеної експертизи, а виходячи зі змісту положень пункту 4.1. Інструкції керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і доручає відповідному структурному підрозділу експертної установи організувати проведення експертизи. При цьому він може безпосередньо призначити експерта та встановити строк виконання експертизи відповідно до вимог цієї Інструкції або передати вирішення цих питань заступнику керівника експертної установи чи керівникові підрозділу. Якщо в експертній установі не проводяться певні види експертиз та відсутні фахівці з певної галузі спеціальних знань, керівник експертної установи повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та повертає матеріали справи без виконання. Посилання позивача як на підставу для скасування ухвали на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не зазначив повну назву експертної установи, судом відхиляються, оскільки пропущення слова «експертиз» у пункті 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали є технічною опискою, яка ніяким чином не впливає на правомірність призначення експертизи та дотримання процесуальних норм. Так, зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали та пункту 2 резолютивної частини, вбачається, що проведення судової експертизи доручено саме Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, розташованому за адресою: 03680, м. Київ, вул. Смоленська,

6. З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку про залишення без змін оскарженої ухвали суду про призначення у даній справі судової експертизи. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду про наявність підстав для призначення у даній справі судової експертизи із питань, визначених судом. Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги позивача необґрунтованими, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у даній справі такою, що підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/12313/20 залишити без змін. Матеріали справи №910/12313/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2021 після виходу головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Тищенко А.І. з відпусток. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко І.А. Іоннікова