Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3609/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3609/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ярош А.І. суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., секретар судового засідання Молодов В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" на рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2021 року у справі № 916/3609/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" про стягнення 877 023,10 грн., м. Одеса, просп.Шевченка, 29, суддя Щавинська Ю.М., повний текст складено 22.04.2021 року, за участю представників сторін: від позивача - Самсонюк Я.О., за ордером серія ВК №1016498 від 12.02.2021 року; від відповідача Костир А.О., за довіреністю від 20.05.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010", в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням скоригованої вартості товару у розмірі 817 195,12 грн, пеню у сумі 26 803,11 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26 324,10 грн, 3% річних у сумі 6 700,77 грн, а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №21.07.20-35 від 21.07.2020 року. Рішенням господарського суду Одеської області від 12 квітня 2021 року у справі № 916/3609/20 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" основний борг з урахуванням скоригованої вартості товару у сумі 810 844 грн 59 коп., пеню у сумі 26 803 грн 11 коп., 3% річних у сумі 6 700 грн 77 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 26 324 грн 02 коп., судовий збір у сумі 13 060 грн 09 коп. У задоволенні решти позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив підтвердження матеріалами справи факту поставки товару, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням скоригованої вартості товару у розмірі 810 844,59 грн. Також, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд першої інстанції вважає їх вірними, а вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 803,11 грн та 3% річних у розмірі 6 700,77 грн такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суд зазначив, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України, та здійснив перерахунок нарахованих позивачем відсотків на суму 26 324,02 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню. Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" з вказаним рішенням не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2021 по справі № 916/3609/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Органік Грейн» до ТОВ « Україна-2010» у повному обсязі, у разі прийняття судом рішення про обґрунтованість позовних вимог, зменшити заявлений до стягнення розмір пені з 26 803, 11 грн до 5 000,00 грн; стягнути з Позивача на користь ТОВ «Україна - 2010» судові витрати за подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що на момент підписання Договору поставки були відсутні повноваження на вчинення даного правочину, а отже особою, що підписала договір, не додержано вимог встановлених ст. 230 ЦК України, так як на момент подання позовної заяви Позивачем не додано належним чином засвідчених документів, що підтверджують повноваження директора ТОВ «Органік Грейн», зокрема статут підприємства та актуальну виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 21.01.2021, Скаржником до суду було направлено клопотання про витребування доказів, а саме: Оригінал статуту ТОВ «Органік Грейн»; Оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про створення юридичної особи ТОВ «Органік Грейн»; Оригінал виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника підприємства, зокрема ОСОБА_1 ; Оригінал рішення учасників ТОВ «Органік Грейн» № 7 від 29.02.2020 про прийняття на посаду директора ОСОБА_1 . Необхідно зазначити, що суддею першої інстанції проігноровано вищезазначене клопотання Скаржника та протокольною ухвалою було відмовлено у його задоволенні, у зв`язку із наявністю копій витребуваних документів, а також з огляду на те що, відповідачем, порушення вимог ст. 81 ГПК України, не надано доказів самостійного звернення для отримання відповідних доказів. В судовому засіданні представник Скаржника зазначив, що разом з позовною заявою Позивач не надав вищезазначені документи, а тому, у зв`язку із браком часу, можливість самостійного звернення до Позивача була відсутньою. Враховуючи викладене, на думку Скаржника відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів в подальшому вплинуло на повне та всебічне з`ясування обставин справи, адже повноваження директора підприємства, зокрема укладення господарських договорів, визначені статутом підприємства, був відсутній у матеріалах судової справи, а тому у Скаржника виникли сумніви в чинності Договору. З тексту оскаржуваного рішення суду, вбачається відсутність правових обґрунтувань у витребування доказів від Позивача та посилання на дійсну повноту наявних доказів у матеріалах справи за для з`ясування всіх обставин викладених у позовній заяві. Також слід зазначити, що для підтвердження проведення реєстраційних дій пов`язаних зі зміною керівника Скаржника, судді першої інстанції була не достатня лише наявність наказу про призначення директора, без належним чином засвідченого рішення засновників товариства Позивача, адже наявність самого тільки наказу про призначення директора не доводить правомірність дій направлених на зміну керівника ТОВ «Органік Грейн». В оскаржуваному рішенні суду, суддею першої інстанції не зазначено особу, яка здійснювала підписання Договору та її повноваження згідно статуту, щодо делегування повноважень на здійснення правочину третіми особами, а також рішення учасників ТОВ «Органік Грейн» про призначення на посаду директора Позивача. Щодо задоволення судом першої інстанції вимог Позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць користування від простроченої суми, за весь період прострочення, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосувавши норми ст.ст. 625 та 536 ЦК України дійшов невірного висновку про задоволення вимог Позивача про стягнення 26 324, 02 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, з наступних підстав. Апелянт посилається на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, з урахуванням зазначеного, вважає, що визначена п 9.4. Договору поставки №21.07.20-35 від 21 липня 2020 року методика нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами - 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення, суперечить нормам матеріального права, тому не може бути застосована. В свою чергу, суд першої інстанції, не належним чином проаналізувавши положення Договору, норми чинного законодавства та не прийнявши до уваги вищевказану позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, дійшов невірного висновку про правомірність стягнення 3% процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення - 26 324, 02 грн. Окрім вищенаведеного, апелянт зазначає, що Позивач за весь час з моменту укладення Договору, не направив жодного листа чи претензії про виникнення перед ним зобов`язань, не дивлячись на те що, сторони вели перемовини про розстрочку залишку суми. В свою чергу, Скаржник повідомив Позивача про тимчасові труднощі пов`язані з епідеміологічною ситуацією в країні, зокрема на підприємстві Скаржника, але Відповідач подав позов без жодних спроб розв`язати дану ситуацію в досудовий спосіб, що передбачено ст. 222 Господарського кодексу України. Підсумовуючи вищенаведене, скаржник зазначає, що задовольняючи позовну заяву Позивача, судом першої інстанції не було повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи, не вірно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення, яке безумовно підлягає скасуванню. Також апелянтом Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" подано клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, в якому останній просить на підставі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, враховуючи поведінку відповідача та ступінь виконання зобов`язання, а саме часткове виконання відповідачем основного зобов`язання за договором поставки, відсутність в матеріалах справи жодних доказів нанесення збитків позивачу, нарахування окрім пені, ще й 3% річних, процентів за користування чужими грошовими коштами, скоригування вартості товару на умовах договору, скрутний майновий стан відповідача, складну епідеміологічну ситуацію, введення карантинних обмежень, зменшити заявлену до стягнення суму пені до 5000 грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 року колегією суддів у складі Ярош А.І., суддів Діброви Г.І., Головея В.М., відкрито апеляційне провадження по справі №916/3609/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" на рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2021 року. Призначено розгляд справи №916/3609/20 на 13 липня 2021 року о 12-30 год. 17.06.2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн", в якому позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги необґрунтовані, безпідставні, просить апеляційну скаргу ТОВ «УКРАЇНА-2010» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2021 року у справі №916/3609/20 без змін, відмовити у задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій. Ухвалою суду від 12.07.2021 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" на рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2021 року у справі № 916/3609/20 до свого провадження колегію суддів у складі Ярош А.І. (головуючий суддя), суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М. Ухвалою суду від 13.07.2021 року відкладено розгляд справи №916/3609/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" на рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2021 року на 21 вересня 2021 року об 11-30 год. Продовжено термін апеляційного розгляду справи №916/3609/20 на розумний строк. Ухвалою суду від 14.09.2021 року призначено розгляд в режимі відеоконференції з використанням власних засобів зв`язку в системі EasyCon за клопотанням ТОВ «Органік Грейн». В судовому засіданні 21.09.2021 року представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 21.07.2020 між ТОВ "Органік Грейн" (постачальник) та ТОВ "Україна-2010" (покупець) було укладено договір поставки №21.07.20-35 (а.с.7-9), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Згідно із п.п.2.1., 2.2. договору найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна кількість та вартість товару, що поставляється по даному договору, визначається сукупністю всього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом всього строку дії цього договору. Відповідно до п. 3.1. договору ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Протягом строку дії цього договору грошові зобов`язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки товар має імпортну складову сторони у специфікаціях визначають еквівалент ціни товару в іноземній валюті (долар США чи Євро), у відповідності до курсу продажу відповідної іноземної валюти відносно гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання специфікації (п.3.2. договору). Згідно із п. 3.3. договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника. При перерахуванні коштів покупець зобов`язується вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунку, згідно якого здійснюється оплата. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник має право зарахувати отримані кошти, в рахунок погашення будь-яких зобов`язань покупця, що виникли на підставі будь-яких додатків/специфікацій чи видаткових накладних. Відповідно до п.3.5. договору покупець оплачує товар шляхом 100 % передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені у відповідній специфікації до цього договору. Пунктом 3.6. договору у разі зміни курсу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України покупець у день здійснення оплати за товар зобов`язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити постачальнику, як скориговану вартість товару, за наступною формулою: Х2=Х1*Y2/Y1, де Х1 - вартість/частина вартості товару у гривнях, зазначена у відповідній специфікації, Y1 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації, Y2 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті оплати, Х2 - кінцева вартість неоплаченої частини Товару у гривнях. Покупець вправі звернутися до постачальника з проханням провести розрахунок відповідно до вказаної формули та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за товар (його частину). Сторони домовились, що в якості курсу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, використовується курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів. Сторони домовились, що курс продажу іноземної валюти до гривні визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: http://minfin.com.ua/currency/mb/. Сторони домовились про те, що якщо курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, зміниться більше ніж на 1% на другий банківський день від дня зарахування коштів (їх частини), постачальник вправі скоригувати вартість товару у гривні, сплачену покупцем, на величину таких змін. У разі виникнення між сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою. Відповідно до п.3.6.1. договору для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6. договору, датою або днем оплати, вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника або дата проведення розрахунку в іншій формі, окрім грошової. Згідно з п.3.7. договору у випадку порушення покупцем строків та порядку оплати товару, встановлених договором, постачальник з першого дня порушення набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість товару відповідно до умов п. 3.6. договору та вимагати від покупця негайної повної оплати за весь товар, а покупець повинен негайно виконати вказану вимогу постачальника. У випадку прострочення покупцем оплати за товар, коригування вартості товару, що буде оплачений з простроченням, здійснюється лише у разі збільшення курсу продажу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. У випадку зниження курсу, валютний еквівалент вартості товару, що буде оплачений з простроченням, розраховується по курсу на момент укладання специфікації до договору. За умовами п.3.9. договору у випадку якщо покупцем не будуть виконані грошові зобов`язання за цим договором у повному обсязі або частково і постачальником буде подано позов до суду, сторони узгодили, що для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п.3.6. договору, датою або днем оплати буде вважатися дата складання та підписання постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, у якій покупець буде виступати відповідачем. При цьому коригування вартості товару здійснюється з урахуванням умов п.3.7. даного договору. Розділом 4 договору визначені умови та порядок поставки, де в п. 4.1. вказано, що поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього договору. У разі порушення строків оплати товару, постачальник вправі перенести строки поставки товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим договором та чинним законодавством України, санкції за прострочення поставки товару. Згідно п. 4.7. договору право власності, а також пов`язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною та підписання її уповноваженими представниками сторін. Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. В пункті 9.4. договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми за весь період прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку (п. 9.6. договору). Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом одного року, але, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на той же термін (п. 13.1. договору). 21.07.2020 сторонами було складено, підписано та скріплено печатками специфікацію №1 (а.с.10), відповідно до якої постачальник здійснює поставку товару, а саме: 1) добрива NPKS 8-24-24-(9) POLIFOSKA 2 (кількість товару 67,500, ціна за одиницю без ПДВ 11 828,40 грн, грошовий еквівалент ціни за одиницю без ПДВ (Євро) 375,00 грн, загальна вартість на момент укладання даної специфікації без ПДВ 798 417 грн, еквівалент загальної вартості без ПДВ 25 312,50 Євро); 2) добрива NPKS 8-24-24-(9) POLIFOSKA 2 (кількість товару 22,500, ціна за одиницю без ПДВ 11 828,40 грн, грошовий еквівалент ціни за одиницю без ПДВ (Євро) 375,00 грн, загальна вартість на момент укладання даної специфікації без ПДВ 266 139 грн, еквівалент загальної вартості без ПДВ 8 437,50 Євро). У відповідності до п.2 специфікації загальна вартість товару становить 1 277 467,20 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 40 500 Євро. Курс, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті укладання даної специфікації, складає 31,5424 грн за 1 долар США. Пунктом 3 специфікації передбачено, що покупець оплачує вартість товару наступним чином: оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору, здійснюється до 31.08.2020. У підтвердження поставки товару позивачем надано суду підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні №ОГ-03/08003 від 03.08.2020 на суму 596 151,36 грн (а.с.12), №ОГ-04/08004 від 04.08.2020 на суму 276 784,56 грн (а.с.13), №ОГ-10/08001 від 10.08.2020 на суму 404 531,28 грн (а.с.14). Жодних доказів у спростування поставки товару на загальну суму 1 277 467,20 грн відповідачем суду не надано. На виконання умов договору, відповідачем поставлений товар було оплачено частково на загальну суму 550 000 грн (09.11.2020 платіж на суму 150 000 грн, 14.09.2020 платіж на суму 400 000 грн), про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку (а.с.15). Доказів оплати залишку товару матеріали справи не містять, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами; якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення позивачем факту поставки товару на загальну суму 1 277 467,20 грн та часткової оплати відповідачем отриманого товару на суму 550 000 грн. Судова колегія відхиляє доводи апелянта про підписання договору неуповноваженою особою, оскільки в договорі №21.07.20-35, який з боку позивача підписано Жосу В.М., зазначено що останній діє на підставі довіреності №02 від 03.01.2019 року. Зі змісту вказаної довіреності вбачається, що ТОВ «Органік Грейн», в особі директора Панасенка Олександра Борисовича, який діє на підставі Статуту, дією довіреністю уповноважує Жосу В`ячеслава Михайловича представляти інтереси товариства з усіма необхідними повноваженнями, зокрема, з питань укладання та підписання договорів поставки будь-якого рухомого майна (без обмеженою по сумі договору), специфікацій, додатків, актів звірки, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару/майна, тощо. (т.1 а.с.11) Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про наявність повноважень у Жосу В.М. на укладення договору поставки №21.07.20-35 від 21.07.2020 року, та, відповідно, правомірність представництва вказаною особою ТОВ «Органік Грейн», що спростовує доводи апелянта. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для з`ясування обставин підтвердження повноважень директора ТОВ «Органік Грейн» Боровик А.М., оскільки вказаною особою спірний договір не підписувався. Дослідивши обґрунтованість позовних вимог в частині коригування вартості товару, враховуючи визначений п. 3.6. обов`язок покупця у разі зміни курсу іноземної валюти у день здійснення оплати за товар самостійно визначити суму в гривнях, яку підлягає сплаті, а також часткову оплату поставленого товару з урахуванням положень означеного пункту договору, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про розмір заборгованості у Євро в сумі 23 924,93 Євро., шляхом здійснення математичного підрахунку наступним чином: 40 500 Євро (погоджена сторонами вартість товару у Євро) 12 082,91 Євро (еквівалент здійсненого відповідачем платежу у сумі 400 000 грн по курсу станом на 11.09.2020 за 1 Євро 33.1046 грн) 4492,16 Євро (еквівалент здійсненого відповідачем платежу у сумі 150 000 по курсу станом на 06.11.2020 за 1 Євро 33.3915 грн) = 23 924,93 Євро. При цьому курс Євро судом було взято на дату, що передувала даті оплати, оскільки саме такий порядок було погоджено сторонами у п. 3.6. договору. Визначаючи еквівалент суми у розмірі 23 924,93 Євро, суд правомірно врахував, що позов датований 30.11.2020, фактично направлений був 14.12.2020, тому, враховуючи, що фактично позивач не позбавлений можливості поставити на позові будь-яку дату, яка є найбільш вигідною для нього, правильним та справедливим є застосування в даному випадку курсу Євро станом на дату, що передує направленню засобами поштового зв`язку позовної заяви до суду та відповідачу, тобто 11.12.2020. Станом на 11.12.2020 курс становив за 1 Євро 33.8912, отже, скоригована вартість залишку неоплаченого товару становить 810 844,59 грн (23 924,93 Євро * 33.8912), що правомірно стягнуто судом першої інстанції з відповідача. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. В пункті 9.4. договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми за весь період прострочення. Позивачем у позовній заяві нараховано до стягнення з відповідача пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами та сплату 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення по грошовому зобов`язанню які підлягають стягненню з відповідача. Судова колегія, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних (а.с.11), вважає їх вірними, а вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 803,11 грн та 3% річних у розмірі 6 700,77 грн такими, що підлягають задоволенню. Стосовно доводів апелянта та висновків суду в частині задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 3% за кожен місяць користування від простроченої суми, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Отже, у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі. Підставами для застосування до сторін правовідносин ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України конкретизовано передбачений ст.ст. 536, 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі. Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625, ст. 627 Цивільного кодексу України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі №911/3847/17. Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України, відповідно до якого зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача 26 324,10 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки вказана сума, з огляду на спосіб її обчислення, не є річними нарахуваннями у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 26 324,10 грн за користування чужими грошовими коштами. При цьому, судова колегія враховує, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 6 700,77 грн. Стосовно заявленого в апеляційній скарзі відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 5000,00 грн., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У цілях забезпечення принципу рівності сторін (ст.7 Господарського процесуального кодексу України) відносно вирішення судом питання про зменшення суми стягуваної пені, з урахуванням змагальності (ст.13 Господарського процесуального кодексу України) та диспозитивності (ст.14 Господарського процесуального кодексу України) судового процесу, порядок надання відповідних аргументів та доказів у їх підтвердження врегульовано процесуальним законодавством. Так, у відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Стаття 194 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує суд вирішувати спір на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, проте ст.119 цього Кодексу передбачає можливість поновлення процесуального строку на здійснення відповідних процесуальних дій (крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення) за відповідним клопотанням сторони, що кореспондується в розглядуваному випадку з п.4 ч.2 ст.202 Кодексу. Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Судова колегія звертає увагу, що будь-яких клопотань відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем до суду першої інстанції не заявлялось. Суд апеляційної інстанції зазначає, що за час перебування справи у суді першої інстанції, відповідачем не було сформульовано заперечення проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з мотивів необхідності її зменшення відповідне клопотання відповідачем не було подано до місцевого господарського суду. Крім того, відповідно до ч.1, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, судова колегія зазначає, що відповідач (представник відповідача) був обізнаний про перебування у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи та не був позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про зменшення штрафних санкцій. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що клопотання про зменшення пені до місцевого господарського суду відповідачем не заявлялось, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про необхідність залишення вказаного клопотання апелянта без розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 26 324,10 грн за користування чужими грошовими коштами, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" задовольнити частково. Рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2021 року у справі №916/3609/20 скасувати в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Викласти резолютивну рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2021 року у справі № 916/3609/20 в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" основний борг з урахуванням скоригованої вартості товару у сумі 810 844 (вісімсот десять тисяч вісімсот сорок чотири) грн 59 коп., пеню у сумі 26 803 (двадцять шість тисяч вісімсот три) грн 11 коп., 3% річних у сумі 6 700 (шість тисяч сімсот) грн 77 коп., судові витрати в сумі 12 655 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 22 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-2010" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 730 грн. (сімсот тридцять грн.) 72 коп. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписаний 23.09.2021 року. Головуючий суддя А.І. Ярош Суддя Г.І. Діброва Суддя Н.М. Принцевська