Постанова 4824 № 752/22193/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/11603/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2021 року місто Київ справа №752/22193/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року про відмову у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення, постановлену під головуванням судді Хоменко В.С. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2270 грн. щомісячно, починаючи з 01 квітня 2020 року до закінчення навчання 30 червня 2021 року. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2270 грн. щомісячно, починаючи з 01 квітня 2020 року до закінчення навчання 30 червня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. 05 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року відмовлено у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування вимог посилалася на те, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що чинне цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку заочного рішення відповідачем без попереднього розгляду його заяви про перегляд заочного рішення судом, який ухвалив рішення. 20 серпня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , в якому остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що апелянт помилково вважає, що Голосіївським районним судом міста Києва 30 березня 2021 року у результаті розгляду цивільної справи №752/22193/20 ухвалене заочне рішення. У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у прийнятті заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що заява представника відповідача про перегляд заочного рішення, яке ухвалене Голосіївським районним судом міста Києва 30 березня 2021 року у цивільній справі №752/22193/21, не підлягає розгляду в порядку визначеному статтею 284 ЦПК України, оскільки в межах розгляду цивільної справи судом ухвалене рішення, яке підлягає оскарження виключно в порядку апеляційного провадження. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, §53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE,№15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. У частині першій статті 282 ЦПК України визначено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України). Частинами другою та третьою статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. Аналогічнийправовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 05 лютого 2020 року у справі №369/1534/18, від 25 березня 2020 року у справі №2-2332/10. Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 30 березня 2021 року о 09.00 год. Судова повістка про розгляд справи на 30 березня 2021 року о 09.00 год. була направлена відповідачу та конверт з повісткою повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за даною адресою». В матеріалах справи міститься заява позивача від 30 березня 2021 року в якій остання просила розглядати справу без її участі. Вказала, що вона заявлені вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.40). 30 березня 2021 року судом першої інстанції було ухвалено рішення. Як зазначено в рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суду про поважність причини його неявки, не подав відзив, суд приходить до висновку про можливість завершення розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Таким чином, аналіз матеріалів справи свідчить, що суд першої інстанції дійшов висновку про ухвалення заочного рішення, оскільки були наявні умови проведення заочного розгляду справи, які передбачені статтею 280 ЦПК України. Оскільки у даній справі судом першої інстанції ухвалено заочне рішення, на що суд першої інстанції уваги не звернув, а чинне цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку заочного рішення відповідачем без попереднього розгляду його заяви про перегляд заочного рішення судом, який ухвалив рішення, а відтак подавши заяву про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року відповідач дотримався встановленого статтями 284-288 ЦПК України порядку перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив. Помилкове зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення можливості апеляційного оскарження рішення в апеляційному порядку відповідно до ст.354 ЦПК України не впливає на реальну здатність оскарження вказаного рішення в порядку встановленому статтями 284-288 ЦПК України, виходячи із наведених вище підстав. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 22 вересня2021 року. Головуючий: Судді: