Постанова Київський апеляційний суд № 368/494/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/9646/2021 справа № 368/494/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Судді - доповідача: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області, постановлене суддею Кириченком В.І. 18 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Обухівська окружна прокуратура, про відшкодування збитків шляхом покладення обов`язку не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, у побудові паркану та моральної шкоди, заподіяних злочином, У С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , обґрунтовуючи його тим, що 12.12.2019 року позивачем ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було подано заяву про злочин до ГУ НП в Київській області відносно сусіда - відповідача ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_1 , який 6 квітня 2017 р. на їхній земельній ділянці в АДРЕСА_1 знищив 200 кущів полуниці. 9 квітня 2017 р. перекопав на їхній земельній ділянці: цибулю, моркву, часник, горох, які були посаджені весною 2017 р. Відповідач робив помосту біля свого будинку і землю скидав на їхній паркан довжиною 20 метрів і знищив його; копав погреб, землю скидав на їхній паркан довжиною 20 метрів і підняв межу на висоту 1,5 (півтора) метри; на межі довжиною 100 (сто) метрів посадив дерева: сливи, дикий виноград, бузок, прикидав землею, скидає сміття, виливає фекалії і вони не в змозі поставити свій паркан. Також обґрунтувала позов тим, що внаслідок злочинних дій відповідача позивач постійно перебуває в стані емоційної, психологічної напруженості, страху, відчаю, постійно зазнає глибоких психологічних страждань. Позивач просила суд не чинити перешкоди у користуванні межею земельної ділянки і у побудові потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 паркану, а також стягнути з відповідача на її користь 212 302 грн. на відшкодування моральної шкоди. Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 212 302 грн., завдану протиправними, протизаконними діями відповідача, який порушив ст. 373 ЦК України, право власності на землю, порушив державні будівельні норми, визнати бездіяльність органів досудового слідства, мотивуючи тим, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, допущено порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, справа розглянута упереджено. У суді апеляційної інстанції позивач заявила відвід судді , після розгляду відводу та відмові у задоволенні відводу, самовільно залишила зал судового засідання. Відповідач та третя особа до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились та за відсутності позивача, яка залишила зал судового засідання. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовних вимог належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що власником житлового будинку в АДРЕСА_2 до прийняття постанови Верховною Радою України №3650 «Про утворення та ліквідацію районів») Київської області є ОСОБА_3 , який по договору купівлі-продажу від 20.01.2012 року і згідно витягу з Державного реєстру правочинів від 20.01.2012 року купив житловий будинок, який розміщений на земельній ділянці, площею 0,074 га, з кадастровим номером - 3222286001:01:372:0030, яка належала продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 1.04.1999 року, і в цьому договорі сторони договору зазначили, що вказана земельна ділянка буде предметом окремого договору купівлі-продажу між ними після оформлення продавцем необхідних для цього документів, але не пізніше 1 березня 2012 року. 12.12.2019 року позивачем ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано заяву про злочин до ГУ НП в Київській області відносно сусіда - відповідача ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_1 , який як вказано у заяві, 6 квітня 2017 р. на їхній земельній ділянці в АДРЕСА_1 знищив 200 кущів полуниці, 9 квітня 2017 р. перекопав на їхній земельній ділянці: цибулю, моркву, часник, горох, які були посаджені весною 2017 р. Сусід ОСОБА_2 робив помосту біля свого будинку і землю скидав на їхній паркан довжиною 20 метрів і знищив його; копав погреб, землю скидав на їхній паркан довжиною 20 метрів і підняв межу на висоту 1,5 (півтора) метри; на межі довжиною 100 (сто) метрів посадив дерева: сливи, дикий виноград, бузок, прикидав землею, скидає сміття, виливає фекалії і вони не в змозі поставити свій паркан. Як вбачається з матеріалів справи, у позивача є земельний спір з відповідачем щодо добросусідських відносин. Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Позивачем не було надано до суду доказів, що ОСОБА_3 у зв`язку з купівлею житлового будинку було отримано Державний акт на право приватної власності на землю, та сторона позивача не знає, в яких межах до ОСОБА_3 перейшло право власності на земельну ділянку, площею 0,074 га, з кадастровим номером - 3222286001:01:372:0030. До позовної заяви позивач додала суду копію заяви звернення до поліції від 12.12.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності по ст. 194 ч. 1 КК України, витяг з ЄРДР від 16.01.2019 року по ст. 194 ч. 1 КК України, ухвали слідчого судді від 19.12.2018 року про зобов`язання слідчого внести відомості до ЄРДР по заяві від 12.12.2018 року, витяг з ЄРДР від 18.12.2018 року по ст. 364 ч. 1 КК України відносно слідчих та заяви про цей злочин, витяг з ЄРДР від 1.03.2019 року відносно працівників прокуратури по ст. 364 КК України, витяг з ЄРДР від 13.02.2019 року відносно працівників поліції по ст. 364 ч. 2 КК України, заяви до поліції від 27.04.2018 року про скоєння злочину працівниками сільської ради по ст. 364 ч. 2 КК України, пам`ятки про процесуальні права позивача у кримінальних провадженнях. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані документи не є допустимими доказами вчинення злочину відповідачем, а саме умисного знищення або пошкодження майна потерпілої, так як не є вироком суду чи іншим рішенням про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку. Відповідно до ст.23 ч.1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Як вбачається із матеріалів справи в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчиняє неправомірні дії щодо земельної ділянки позивача та її насаджень. Позивач не надала суду доказів того, що відповідачем було «знищено 200 кущів полуниці, 9 квітня 2017 р. перекопав на їхній земельній ділянці: цибулю, моркву, часник, горох, які були посаджені весною 2017 р. Сусід ОСОБА_2 робив помосту біля свого будинку і землю скидав на їхній паркан довжиною 20 метрів і знищив його; копав погреб, землю скидав на їхній паркан довжиною 20 метрів і підняв межу на висоту 1,5 (півтора) метри; на межі довжиною 100 (сто) метрів посадив дерева: сливи, дикий виноград, бузок, прикидав землею, скидає сміття, виливає фекалії і вони не в змозі поставити свій паркан.» Судом також не встановлено, що відповідач чинить перешкоди у користуванні межею земельної ділянки і у побудові паркану. Оскільки позивач не надала суду доказів вчинення відповідачем будь-яких дій щодо створення перешкод у користуванні її земельною ділянкою, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних про усунення цих перешкод. Позивачем також не зазначено яких саме збитків їй завдано діями відповідача, тому у задоволенні вимог в цій частині також судом першої інстанції відмовлено вірно. Наданими у справі доказами не підтверджується факт вчинення відповідачем злочину, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої злочином , є недоведеними. В частині вимог позивача щодо визнання незаконною бездіяльності органів досудового слідства апеляційна скарга не може бути прийнята до уваги, оскільки в цій частині ухвалою Кагарлицького суду Київської області від 18.06.2020 року було відмовлено у відкритті провадження. Дана ухвала оскаржена не була. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.. Заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 вересня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: