Постанова 4855 № 826/3293/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3293/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л. позивача ОСОБА_1 , представників позивача Бєлкіна Л. М., Власюк В. В., представника відповідача Скрибки І. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 30.03.2021) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року №1514/17-01. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23 вересня 2014 року №1514/17-01 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від отримання інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами у 2013 році, а саме продажу частини частки ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" (код 32557701) в сумі 23 999 480,00 грн. В іншій часині податкове повідомлення рішення залишено без змін. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачами подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати, рішення суду та прийняти нову постанову якою позов залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено безпідставні висновки щодо підтвердження понесених позивачем витрат на придбанні інвестиційних активів, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. В судовому засіданні представником апелянтів підтримано доводи апеляційної скарги. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем зазначено, що доводи викладені апелянтами жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції. В судовому засіданні позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечно з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, представником позивача зазначено, що задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що наказ про призначення перевірки позивача у судовому порядку визнано протиправним та скасовано, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення підлягаю. Скасуванню у повному обсязі. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21 серпня 2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі по тексту - ДПІ) прийнято наказ №970 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 )". На підставі зазначеного наказу контролюючим органом у період з 26 серпня 2014 року тривалістю п`ять робочих днів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб отриманих як інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з корпоративними правами. За результатами перевірки ДПІ складено акт від 08 вересня 2014 року №1091/17-01/ НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки) згідно висновків якого встановлені порушення статті 176, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України - фізичною особою ОСОБА_1 отримано інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами у 2013 році на загальну суму 24 023 480,00 грн, а саме: частка ПП "Євпаторіятурсервіс" (код 32518992) в сумі 24 000,00 грн та частина частки ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" (код 32557701) в сумі 23 999 480,00 грн, не нараховано та не сплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік у сумі 4 083 762,20 грн. 23 вересня 2014 року ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №1514/17-01, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доход фізичних осіб на 5 104 702,75 грн, з яких за основним платежем - 4 083 762,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 020 940,55 грн. Незгода позивача з податковим повідомленням - рішенням зумовила його на звернення до ДФС України з відповідною скаргою. Рішенням від 03 грудня 2014 року №185/Л/26-15-10-08 ДФС України залишила податкове повідомлення - рішення від 23 вересня 2014 року №1514/17-01 без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Також, за результатами розгляду повторної скарги рішенням від 10 лютого 2015 року №1032/Л/99-99-10-01-03-14 ДФС України залишила податкове повідомлення - рішення від 23 вересня 2014 року №1514/17-01 без змін, а повторну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. В силу пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Як зазначено у пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 ПК України). У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Отже, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Колегії суддів апеляційної інстанції вважає, що встановлена у судовому порядку протиправність проведеної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення грошового зобов`язання відповідним податковим повідомленням-рішенням. Таким чином, відсутність законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки, має правовим наслідком автоматичне визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами такої перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 08 вересня 2014 року №1091/17-01/2691213579, який складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, проведеної на підставі наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 21.08.2014 року №970, який постовою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 826/12905/14 визнано протиправним та скасовано. Отже, протиправність наказу відповідача на проведення перевірки, є самостійною підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення таким, що порушує права та інтереси позивача, як суб`єкта господарювання і платника податків, тобто є протиправним, а тому ефективним засобом порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № 1514/17-01 з підстав наведених вище. Аналогічного змісту правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що цілком правомірними є висновки суду першої інстанції в частині підтвердження позивачем витрат понесених на придбання (отримання) інвестиційних активів. Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. В розумінні норми підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі по тексту - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) "доходи" - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Також, згідно підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на: а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу; б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на: прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку; в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї статті Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 Податкового кодексу України. Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням. Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. Зміст наведених правових норм дає підстави вважати, що оподатковуваний інвестиційний прибуток може виникнути у фізичної особи лише за операціями з продажу інвестиційного активу (пакету цінних паперів чи корпоративних прав, деривативів), а також за операціями, що прирівняні до продажу інвестиційного активу згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 подано до ДПІ декларацію про майновий стан і доходи, отримані за 2013 рік, разом із додатком 3 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами" до рядку 01.04, у якій визначив суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 27 943 002,03 грн, з яких: частка ПП "Євпаторіятурсервіс" в сумі 23 979,50 грн; частка ТОВ "САРС" в сумі 3 919 542,53 грн; частка ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" в сумі 23 999 480,00 грн. Також, у податковій декларації позивачем визначено суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 27 943 022,53 грн, з яких: частка ПП "Євпаторіятурсервіс" в сумі 24 000,00 грн; частка ТОВ "САРС" в сумі 3 919 542,53 грн; частка ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" в сумі 23 999 480,00 грн. Відтак, фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами, згідно поданої позивачем декларації, склав 20,50 грн. На підтвердження зазначених доходів, отриманих від продажу інвестиційного активу та витрат на його придбання позивачем як суду так і до перевірки надано ряд доказів. Так вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, учасники створили ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" та сформували статутний фонд товариства у розмірі 18 500,00 грн ( відповідно до протоколу №1 зборів засновників ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 07 липня 2003 року). Відповідно до установчого договору про заснування діяльності ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 22 липня 2003 року за реєстраційним №12342, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , учасники шляхом об`єднання майна, яке належить їм на праві власності, та здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку створюють ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт". Згідно з пунктом 2.1.1 установчого договору частка ОСОБА_1 у статутному фонді товариства становить 3 700,00 грн, оплата якої проводиться грошовими коштами у сумі 1 000,00 грн та майном, а саме: тумба - стіл з надстройкою вартістю 900,00 грн; стіл "Інтергал" 4L (2 шт.) вартістю 700,00 грн, шафа 6 пол 18 ШД вартістю 1 100,00 грн - загальною вартістю 2 700,00 грн. Згідно акту прийому - передачі від 07 липня 2003 року та прибуткового ордеру від 10 жовтня 2003 року позивачем на виконання вимог установчого договору, внесено до статутного фонду 1 000,00 грн та майно, визначене пунктом 2.1.1 цього договору. Також, у відповідності до протоколу зборів учасників ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 21 жовтня 2005 року учасники затвердили результати діяльності та баланс товариства за 2004 рік; затвердили розподіл прибутку за 2004 рік; збільшили статутний фонд товариства на 18 500,00 грн без зміни пропорцій часток кожного з учасників у статутному фонді товариства. На підставі заяви ОСОБА_1 дивіденди, отримані ним за підсумками діяльності товариства у 2004 році в розмірі 3 700,00 грн реінвестовано. Відповідно до протоколу №1 зборів засновників ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 12 травня 2006 року учасники включили до складу учасників ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" ОСОБА_6 з часткою в статутному фонд товариства у розмірі 4 112,00 грн; збільшили розмір статутного фонду до 41 120,00 грн та розподілили частки наступним чином, зокрема частка ОСОБА_1 становить 7 401,60 грн (18%). Прибутковим касовим ордером підтверджується внесення позивачем 20 червня 2006 року визначеної протоколом внеску у розмірі 1,60 грн. У відповідності до протоколу зборів учасників ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 20 червня 2006 року, від 08 листопада 2007 року, від 09 квітня 2010 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відступили на користь позивача свої частки у статутному фонді, що також підтверджується договорами про відступлення (купівлі - продажу) частини частки в статутному фонді ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 20 червня 2006 року, від 08 листопада 2007 року, від 09 квітня 2010 року та відповідними розписками. Згідно з протоколом №1-2012 зборів учасників ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 10 січня 2012 року учасники затвердили договір відступлення (купівлі - продажу) частини частки в статутному капіталі товариства в розмірі 8 223,00 грн, укладений між позивачем та ТОВ "Компанія з управління активами "Профіт", яке діє за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "СХРОН" недиверсифікованого виду закритого типу; прийняли до складу учасників ТОВ "Компанія з управління активами "Профіт", яке діє за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "СХРОН" недиверсифікованого виду закритого типу з часткою в розмірі 8 223,00 грн; прийняли до складу учасників ОСОБА_4 з часткою в розмірі 4 114,00 грн; затвердили договір відступлення (купівлі - продажу) частини частки в статутному капіталі товариства в розмірі 4 109,00 грн, укладений між позивачем та ОСОБА_8 ; затвердили договір відступлення (купівлі - продажу) частини частки в статутному капіталі товариства в розмірі 5,00 грн, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; прийняли до складу товариства ОСОБА_8 з часткою в розмірі 4 114,00 грн. Відповідно до договору про відступлення (купівлі - продажу) частини частки в статутному капіталі ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 10 січня 2012 року ОСОБА_1 продав, а ТОВ "Компанія з управління активами "Профіт", яке діє за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "СХРОН" недиверсифікованого виду закритого типу придбав частину частки, що належить ОСОБА_1 в розмірі 8 223,00 грн та становить 19,99757%. Оплата за частину частки підтверджується випискою з банківського рахунку від 05 грудня 2012 року. Протоколом №2-2013 зборів учасників ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт" від 07 травня 2013 року учасники вирішили направити частину нерозподіленого прибутку на збільшення статутного капіталу товариства за рахунок виплати та реінвестування виплачених дивідендів та на формування резервного фонду товариства, зокрема ОСОБА_1 отримав та реінвестував до статутного капіталу товариства дивіденди в розмірі 24 002 937,00 грн. Наведене підтверджує, що позивач отримав доход від продажу інвестиційного активу у розмірі 24 002 937,00 грн, який одразу реінвестував на збільшення статутного капіталу ТОВ "ФКЦ "Омега-Профіт". Крім того, з акту перевірки встановлено, що відповідно до договору від 23 грудня 2013 року №1 позивач продав частину частки статутного капіталу ТОВ "САРС" у розмірі 2 306 578,87 грн, а згідно договору від 23 грудня 2013 року №1 - у розмірі 1 612 963,66 грн, що відповідає задекларованій сумі. Згідно довідки ТОВ "САРС" від 24 квітня 2014 року №05, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "САРС" від 18 грудня 2013 року №18/12-2013 частка ОСОБА_1 становила 4 059 542,53 грн та внесена ним у безготівковому порядку в повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок. Відтак висновки суду першої інстанції в частині підтвердження понесених позивачем витрат при отриманні інвестиційного активу є цілком обґрунтованими. При цьому, враховуючи висновки суду щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення в силу протиправності самої перевірки колегія суддів не вбачає підстав надавати окрему оцінку усім висновкам податкового органу викладеними в акті перевірки. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23 вересня 2014 року №1514/17-01. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 21.09.2021)