Постанова 4873 № 910/13512/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" вересня 2021 р. Справа№ 910/13512/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Разіної Т.І. Тарасенко К.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 (повний текст складено 15.04.2021) у справі №910/13512/20 (суддя Алєєва І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення 27 600,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення 27 600,00 грн штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, а саме зобов`язання щодо забезпечення підключення обладнання, визначеного в Акті приймання-передачі від 09.01.2020, до електричної мережі, що, як наслідок, позбавило позивача можливості використати таке обладнання у господарській діяльності. Внаслідок чого виникли передбачені пунктом 5.4. договору підстави для стягнення з відповідача штрафу. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обґрунтованих доводів, та не надання належних та допустимих доказів про те, що відключення зарядного пристрою за місцем його розміщення сталося з вини чи за наслідком дій відповідача, та, відповідно, наявна протиправна поведінка останнього. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/13512/20 та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги. Разом з тим, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 було отримано ним 21.04.2021, що підтверджується копією поштового конверта за трек-номером 0105480225020. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи документам. Позивач не згоден з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотримані норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: По - перше, судом першої інстанції не досліджено обставини належного виконання відповідачем обов`язків, передбачених договором, а також детальні обставини відключення обладнання позивача. По - друге, місцевим господарським судом не прийнято акт обстеження обладнання від 19.06.2020, оскільки ні договором, ні чинним законодавством не встановлено обов`язку складання актів обстеження позивача лише за участю відповідача. Крім того, позивач вважає, що він мав право на звернення до суду незалежно від направлення письмової претензії на адресу відповідача. Також позивач наголошує на тому, що не направлення письмової претензії не спростовує факту існування порушення договору та не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. По - третє, на думку позивача, суд першої інстанції всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України прийняв до уваги висновок комп`ютерно - технічної експертизи, яким зафіксовано зміст повідомлень від 04.05.2020, 05.05.2020. Короткий зміст відзиву та доповнення до нього на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. До письмових доповнень до відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем долучено висновок експерта №СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2017 про встановлення невідповідності підпису Ніконова Д.А. в довіреності від 01.12.2019. Короткий зміст письмової відповіді на доповнення до відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів За твердженням позивача надана відповідачем до матеріалів справи копія висновку експерта №СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2017 не стосується предмету доказування у справі, а отже не відповідає вимогам статті 76 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №911/13512/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/13512/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява разом із платіжним дорученням №3212 від 14.06.2021 із якої вбачається, що скаржник усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 31.05.2021, а саме: сплатив судовий збір у розмірі 3153,00 грн та надав докази надсилання апеляційної скарги з додатками на адресу відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Іоніті" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/13512/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/13512/20. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (за договором - замовник, позивач) та Приватним підприємством "Автоентерпрайз" (за договором - виконавець, відповідач) укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього договору (далі - обладнання), за адресами та на умовах, які визначаються в окремих актах приймання-передачі до цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Згідно з п. 1.2 договору місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі стосовно відповідного обладнання. Місцем виконання цього договору є місце розміщення обладнання. Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (пункт 1.3 договору). У пунктах 2.1.6., 2.1.7 пункту 2.1 договору виконавець зобов`язався забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та безперебійне електричне живлення обладнання замовника. В свою чергу, замовник у підп. 2.2.1 пункту 2.2 договору зобов`язався своєчасно сплачувати за надані послуги, а також компенсувати вартість витрат електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання згідно з показниками лічильників, що надаються до кожної одиниці обладнання. Відповідно до п. 3.1 договору за надані послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду в розмірі 30, 00 грн (в тому числі ПДВ 5,00 грн.). За змістом пункту 3.2 договору винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання (у розмірі, визначеному в договорі № 9/01/20/3/Д), здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків. Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний на таких рахунках (пункт 3.3 договору). Згідно з п. 4.2 договору обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника. У пункті 5.4 договору сторони погодили, що у випадку будь-якого порушення відповідачем умов договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за наступною формулою: P=DC*1500+AC*150, в якій, якщо інше не передбачено Договором, елементи мають наступне значення: Р - сума штрафу в гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в Акті (Актах) приймання-передачі до цього Договору; DC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу; AC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно (пункт 6.1 договору). На виконання умов договору, 09.01.2020 сторонами було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого позивач розмістив, а відповідач надав місце для розміщення наступного обладнання, а саме: зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (АC): місце розміщення - м. Київ, вул. Академіка Булаховського,

5. За твердженнями позивача, 19.06.2020 ним було здійснено обстеження обладнання та виявлено неможливість використання зарядного пристрою постійного струму, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5, у зв`язку з його відключенням, про що позивачем було складено акт обстеження обладнання від 19.06.2020, при цьому, як зазначає позивач, він не надавав усної чи письмової згоди на відключення обладнання та не погоджував можливість відключення з відповідачем чи іншими особами, відтак, на думку позивача, відключення вказаного обладнання без його згоди свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, яке призвело до неможливості використання обладнання. Виходячи із умов договору, позивачем було здійснено розрахунок штрафу, належного до сплати відповідачем за формулою P = DC*1500+AC*150, відповідно до п. 5.4 договору, за яким розмір штрафу за період з 19.06.2020 по 19.12.2020 складає 27 600,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, які на думку позивача призвели до неможливості використання останнім обладнання у своїй господарській діяльності. У зв`язку з викладеним позивачем підставі пункту 5.4. договору заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу в розмірі 27 600,00 грн, нараховану за період з 19.06.2020 по 19.12.2020 включно. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами спору договір від 09.01.2020 за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За змістом до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Будь-яких доказів на підтвердження того, що договір був визнаний недійсним у судовому порядку або відомостей про те, що такий наразі оспорюється в судовому порядку в іншому судовому процесі відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростована відповідність наданого позивачем до матеріалів справи дубліката договору його оригіналу. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (стаття 217 Господарського кодексу України). За правилами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України). За умовами статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За доводами позивача відповідачем було допущено порушення умов договору, а саме зобов`язання щодо забезпечення підключення обладнання (зарядного пристрою постійного струму для заряджання електромобілів (АС): "1490 IONITY by AE type 2 (40А) AgroWash"), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5, що є підставою для стягнення з нього штрафу на підставі пункту 5.4.договору. За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України). В силу вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. За правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується укладеним сторонами актом приймання-передачі обладнання від 09.01.2020, позивач на підставі договору розмістив, а відповідач надав місце для розміщення (м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5) зарядного пристрою постійного струму для заряджання електромобілів (АС): "1490 IONITY by AE type 2 (40А) AgroWash"). У пунктах 2.1.6., 2.1.7, 2.1.11. договору сторонами визначено, що відповідач зобов`язався забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та безперебійне електричне живлення обладнання замовника; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі. Втім, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію акту обстеження обладнання, складеного 19.06.2020 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" - Гулей С.В. та монтажником електричного устаткування Ступаком О.В., в якому встановлено неможливість використання вищевказаного зарядного пристрою для заряджання електромобілів за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5, у зв`язку з його відключенням. Відповідачем, натомість, доводів позивача належними та вірогідними доказами не спростовано, жодних доказів, що свідчили б про належне виконання умов Договору суду не надано, як і не надано у відповідності до статті 218 Господарського кодексу України доказів на підтвердження вжиття необхідних заходів для недопущення порушень. При цьому, щодо доводів відповідача та висновків місцевого господарського суду про те, що акт обстеження обладнання від 19.06.2020 був складений у відсутності його представника, йому не направлявся, претензії щодо порушенням умов договору не виставлялось, колегія суддів зазначає, що умовами договору не встановлено обов`язку складання актів обстеження обладнання виключно за участю відповідача, як і обов`язку надсилання позивачем такого акту відповідачу. Водночас, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому відсутність звернення позивача до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов договору на підставі пункту 5.6. останнього не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт порушення відповідачем умов договору підтверджений матеріалами справи та ним не спростований. Відповідальність у вигляді штрафу за порушення зобов`язань передбачена у пункті 5.4. Договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за формулою, наведеною у договорі. За розрахунком позивача сума нарахованого позивачем штрафу становить 27 600,00 грн, впродовж яких існувала неможливість використання обладнання, а саме у період з 19.06.2020 по 19.12.2020. Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до наведеної у Договорі формули (1*1500 + 0*150)*184 = 27 600,00 грн. Підсумовуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є помилковими, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято судом першої інстанції неправильним застосуванням норм матеріального права, яке в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що не належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи. Твердження відповідача зазначені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються матеріалами справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. При цьому судова колегія зазначає, що підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача не вбачається. Судові витрати Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/13512/20 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: "Позов задовольнити. Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 271 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) штраф у розмірі 27 600,00 грн (двадцять сім тисяч шістсот грн 00 коп), витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп)". Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 271 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три грн 00 коп). Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи №910/13512/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Т.І. Разіна К.В. Тарасенко