Постанова Одеський апеляційний суд № 495/8591/19

Номер провадження: 22-ц/813/8384/21 Номер справи місцевого суду: 495/8591/19 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 48 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - ВСТАНОВИВ: 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, уточнивши свої позовні вимоги 03.02.2021, та остаточно просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.1-2). 10 грудня 2019 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/ щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 19.09.2019 і до повнолітня дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн на користь держави (а.с.30-33). 28 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 10.12.2019 (а.с.41-44). 19 січня 2021 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено. Заочне рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2019 року скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження (а.с.80-81). 08 квітня 2021 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 19.09.2019 року і до повнолітня дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Стягнуто з ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 768, 40 грн на користь держави (а.с.116-120). 11 травня 2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області отримано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2021 року. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що твердження ОСОБА_2 про хворобу та травму розраховані на те, щоб зовсім не сплачувати аліменти на дитину. Апелянт наголошує, що ОСОБА_2 не піклується про дитину, не купує необхідних речей, дитячого харчування, а тільки стверджує, що допомагає. Апелянт повідомляє, що спільна її та ОСОБА_2 дитина хворіє ларинготрахеїтом, та витрати на лікування щомісячно складають до 1000 грн, а ОСОБА_2 не надає допомогу на лікування сина. Крім того, апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні не вказано, що стягнення аліментів здійснюється щомісячно. Тому, апелянт просить частково скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі 2500 грн щомісячно, починаючи з 19 вересня 2019 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.121-122). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов`язок утримувати дитину на обох батьків, прийнявши до уваги вікову категорію дитини, її потреби, проте з урахуванням стану здоров`я відповідача та відсутності доказів достатнього доходу останнього в результаті чого призначення судом першої інстанції аліментів у визначеному у позові розмірі суперечитиме нормам чинного законодавства, що є неприпустимим, а також згоду відповідача сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно на утримання дитини, що відповідає 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 118). Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 23 січня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 86). Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 87). Як вбачається з довідок № 3362 від 18.09.2019 року, та № 169 від 02.02.2021 року, виданих виконавчим комітетом Мологівської сільської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є мешканкою АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входять та проживають за вищевказаною адресою: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 85, 90). Судом першої інстанції також встановлено, що сторони не проживають разом. Як у позові, так і в апеляційній скарзі позивач зазначала, що відповідач не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні їхнього сина, а сама вона не в змозі утримувати дитину (а.с. 121). Як вбачається з медичної довідки № 61 від 20.01.2020 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз: відкрита черепно-мозкова травма. Трепанація черепа. Цефалогічний синдром. Знаходиться на «Д» обліку. Рекомендовано 2 рази на рік проходити стаціонарне лікування. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що дана хвороба заважає йому працевлаштуватися та гідно заробляти, щоб забезпечити себе і свою родину (а.с. 95). Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А відповідно до ч. 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень;. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень. Як вбачається із заперечень, наданих відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач визнає позов частково та погоджується сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 111). Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності у відповідача доходу (заробітку), рухомого, нерухомого майна у власності, з урахуванням стану здоров`я відповідача та офіційного місця роботи, а також недоведеності позивачем можливості у відповідача сплачувати заявлений позивачкою розмір аліментів, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений у 2019-2021 роках, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їхньої малолітньої дитини у розмірі 1000 гривень, оскільки такий розмір аліментів співвідноситься з мінімальним гарантованим розміром аліментів на одну дитину відповідного віку. Також апеляційний суд вважає за потрібне роз`яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, з огляду на зазначені в апеляційній скарзі позивачем відомості про стан здоров`я дитини. Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. В постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у цивільній справі №320/383/19 Верховний Суд зазначив, що дане положення статті 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути, наприклад, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір таких також має бути документально підтверджений. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький