Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/3093/21

22.09.21 22-ц/812/1818/21 Провадження №22-ц/812/ 1818/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 вересня 2021 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Андрієнко Л.Д. за відсутності учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №473/3093/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу, яку постановив Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Лузан Людмили Вікторівни у приміщенні цього суду 25 серпня 2021 року, повний текст якої складений того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, в с т а н о в и л а : У серпні 2021 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Позов мотивований тим, що з 06 вересня 1988 року сторони перебували у шлюбі. У серпні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду миколаївської області від 21 липня 2021 року шлюб розірвано, однак, позов про поділ майна подружжя до теперішнього часу не розглянуто. Серед майна, що підлягає поділу, є нежитлове приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/100 частки нежитлового приміщення (магазину), розташоване в підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідачем без її згоди були укладено договори оренди вказаного майна, в порядку виконання яких від орендарів останнім було отримано орендну плату в розмірі 552000 грн. Посилаючись на викладене, а також на те, що зазначені кошти є доходом за договорами оренди об`єктів спільної сумісної власності подружжя, позивачка просила стягнути з відповідача половину вказаних коштів. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2021 р. у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що є передбачені пунктом 3 частини 1 статті 186 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі, оскільки у провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3 по поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в межах якої сторонами заявлені вимоги, в тому числі щодо поділу нежитлових приміщень, а саме: нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/100 частки нежитлового приміщення (магазину), розташованого в підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 і рішення по даній справі не прийнято. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 вказує, що ухвала суду є помилковою, такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом позову у справі № 473/3112/18 є поділ спільного нерухомого майна між сторонами, а предметом позову у справі № 473/3093/21 є стягнення грошових коштів як доходу, що приносить спільна річ. Підставами позову у справі № 473/3112/18 є належність нерухомого майна на праві спільної сумісної власності як подружжя та неможливість його поділу за згодою сторін, у той же час підставами позову у справі № 473/3093/21 є те, що відповідач, одержавши дохід від речі, що є спільною сумісною власністю (оренду плату), повністю залишив його у своєму розпорядженні, що порушує права позивачки як співвласника. Крім того, підстави позову у справі № 473/3093/21 виникли після пред`явлення позову у справі № 473/3112/18. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити як безпідставної, посилається на обґрунтованість висновків суду. Відповідач мотивує відзив тим, що в матеріалах справи № 473/3112/18 є заява представника позивача ОСОБА_4 адвоката Гайдаржия А.В. про збільшення розміру позовних вимог та їх уточнення, в якому заявник просить при поділі майна врахувати орендну плату, отриману відповідачем. В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися. Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2, 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяви позивача та відповідача про розгляд справи в їх відсутність. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Згідно позовної заяви у справі, яка переглядається, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення половини отриманої відповідачем суми орендної плати за користування належним сторонам на праві спільної сумісної власності нерухомим майном - нежитловими приміщеннями магазину за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/100 частки нежитлового приміщення (магазину), розташоване в підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що для цього є передбачені пунктом 3 частини 1 статті 186 ЦПК України підстави, оскільки у провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа № 473/3112/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України). Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. В той же час з урахуванням положень пункту 10 частини 3 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України процесуальним законом виключається повторне звернення до суду за вирішенням спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, за вирішенням якого особа звернулася до суду, є тотожним до позову, який вже перебуває на розгляді у суді, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав відмовляти у відкритті провадження у справі. Підстава позову - це фактичні обставини (юридичні факти), на яких ґрунтується вимога позивача, та з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Поняття, зміст права власності та правомочності власника визначені цивільним законодавством України. Так, в силу частини 1 статті 317, частини 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Щодо права спільної сумісної власності, то відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Зокрема, до об`єктів права спільної сумісної власності, відносяться заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (частина 2 статті 61 СК України). Частинами 1, 2 статті 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні положення щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном подружжя викладені у статтях 63, 68 СК України. Порядок, підстави та умови розподілу спільного майна подружжя визначені положеннями СК України (статті 69, 71) та ЦК України (стаття 372 ЦК України). У справі, що переглядається, та у справі № 473/3112/18 спір виник між тими самими сторонами: позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_3 . Щодо предмету спору та підстави позову у справі, яка розглядається, та у справі № 473/3112/18. Так, у справі № 473/3112/18 предметом позову є поділ спільного сумісного майна сторін, а саме - об`єктів нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/100 частки нежитлового приміщення (магазину), розташованого в підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, як вбачається з копії заяви представника позивача ОСОБА_3 адвоката Гайдаржия А.В. від 19 грудня 2019 року про збільшення розміру позовних вимог та їх уточнення у справі № 473/3112/18, позивачка, скориставшись наданими статтею 49 ЦПК України правами, збільшила свої позовні вимоги щодо поділу спільного майна подружжя на 276000 грн. та просила врахувати при поділі цього майна розмір отриманої відповідачем ОСОБА_3 орендної плати за передання в оренду спірного нерухомого майна. Згідно відомостям з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 473/3112/18 відмова від таких позовних вимог судом не приймалась. У справі, яка розглядається, предметом позову є поділ отриманої відповідачем без згоди позивачки, як вона вважає, орендної плати за передання у користування третім особам вказаного нерухомого майна, у зв`язку з чим позивачка вважала, що має право на отримання 276000 грн. Ѕ частки орендної плати за користування нерухомим майном, яке вона вважає спільним майном подружжя і яке входить до складу майна, що підлягає поділу, справі № 473/3112/18. Таким чином, до предмету позову як у справі, яка переглядається, так і у справі № 473/3112/18 увійшла сума орендної плати, що отримана відповідачем за передачу в оренду спірного нерухомого майна. Відповідно до статті 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, орендна плата є доходом від використання майна, яка належить власникам. Підстави позову у справі № 473/3112/18 є недосягнення сторонами згоди щодо порядку поділу спільного майна подружжя з урахуванням доходу у вигляді орендної плати. У цій справі підставами позову також зазначено недосягнення згоди сторонами щодо поділу доходів від передання в оренду спірного нерухомого майна. Отже, з огляду на викладене предмет та підстави позову у цій справі та у справі № 473/3112/18 є повністю тотожними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України. За такого колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням вимог статті 186 ЦПК України та не обмежує прав ОСОБА_3 на судовий захист. Зокрема, доводи апеляційної скарги про те, що предмету позовів у справі № 473/3112/18 та у справі, яка переглядається, не є ідентичними, спростовуються наведеними вище висновками про тотожність предметів спору у вказаних справах. Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів відповідно до положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для її скасування. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційним судом рішення суду не змінювалось і не приймалося нове, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судового збору, який має бути проведений за результатами розгляду. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська _____________________________________________ Повний текст постанови складений 22 вересня 2021 року