Постанова 4857 № 260/513/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/513/20 пров. № А/857/13881/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, прийняте суддею Калинич Я.М., в м.Ужгород, о 11 годині 33 хвилині, повний текст складено 05 липня 2021 року, у справі № 260/513/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Іршавської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення сесії Іршавської міської ради від 12.09.2017 № 155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель запасу Іршавської міської ради, орієнтовною площею 0,09 га гр. ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що таке рішення міської ради є протиправним, оскільки передбачає надання такого дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для садівництва на землях загального користування з числа земель житлової та громадської забудови. Вважає, що Іршавська міська рада протиправно прийняла вказане рішення, яке суперечить вимогам закону та протирічить генеральному плану та містобудівній документації. Невідповідність місця розташування об`єкта закону та містобудівній документації є підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та неповного з`ясування обставин справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що невідповідність місця розташування проектованої для відведення у власність земельної ділянки вимогам Генерального плану є самостійною та безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Спірне рішення від 12.09.2017 № 155 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва порушує вимоги законодавства оскільки суперечить генеральному плану міста, не відповідає розробленим умовам планування, забудови та використання території, прийняте всупереч наявним законодавчим підставам для прийняття рішення про відмову у наданні відповідного дозволу. Згідно листа від 15.07.2020 № 01-01/19 Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури та цивільного захисту Іршавської райдержадміністрації, відповідно до Генерального плану міста Іршава, розробленого ДПІ «Дніпромісто» у 1992 році, на території міста відсутні землі сільськогосподарського призначення, щодо яких може бути розроблена містобудівна документація, зокрема план зонування території або детальний план території, та які можна передати у власність або користування для використання з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, садівництва, городництва. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задоволити. Представником відповідача та представником третьої особи подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких апеляційну скаргу просять залишити без задоволення, а рішення - без змін. Поряд з цим зазначають, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 09 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Іршавської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,09 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Іршавської міської ради ІІІ позачергової сесії VIII скликання ІІ пленарного засідання №155 від 12 вересня 2017 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , яким вирішила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення сесії, відповідачем не було порушено порядок його прийняття, відповідач діяв в межах своєї компетенції, тому підстав про визнання противоправним та скасування рішення Іршавської міської ради № 155 від 12.09.2017 не має, а заявлений позов не підлягає задоволенню. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пунктами 1, 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження регламенту ради; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Частинами 1, 5, 14 статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради. Згідно з приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Згідно з ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Пунктом в частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України). Публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру. В розумінні статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI Про Державний земельний кадастр (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру. Частиною п`ятою статті 5 Закону № 3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом. У відповідності до положень частин 1, 8 статті 9 вказаного Закону, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення). Частиною першою статті 15 Закону № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України) та затверджується у порядку передбаченому ч. 9 ст. 118 ЗК України. Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Отже з наведеного слідує, що орган місцевого самоврядування передає у власність земельні ділянки громадянам для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації. Матеріалам справи стверджується, що ОСОБА_2 звернувся до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для веденім індивідуального садівництва. До заяви було надано і графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. 06 вересня 2017 року відбулось засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин і використання природних ресурсів, будівництва та архітектури (склад комісії минулого скликання), на яку було винесено, в тому числі і питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва ОСОБА_2 . За результатами розгляду, комісією було прийнято рішення дати дозвіл та винести питання на розгляд сесії. Відповідний проект рішення був винесений на розгляд сесії міської ради і було прийнято оскаржуване рішення. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи спірне рішення депутати Іршавської міської ради діяли в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства України, реалізуючи таким чином своє право передбачене Конституцією України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, Земельним кодексом України. Крім цього, при вирішенні даного спору колегія суддів звертає увагу на те, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3)після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4)здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення (ст. 118 ЗК України). Таким чином, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 0840/2979/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16 та від 23.01.2019 у справі № 308/10112/16-а. Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, на запит Іршавської міської ради від 31.05.2021 № 02-20/1476 про надання інформації про правовий статус земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 надано відповідь від 07.06.2021 № 18-7-0.21-120/101-21 про те, що згідно даних державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 є рілля. Також зазначено, що відповідно на 2021 рік за такою формою не можливо відобразити зміни, які відбулись у наявності та розподілі за власниками земель, землекористувачами. Отже, земельна ділянка в АДРЕСА_2 знаходиться на землях, які віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення. Разом з тим, в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії рішень Іршавської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, зокрема по АДРЕСА_2 , іншим особам (а.с.148-156). Відносно покликань апелянта на те, що інформація про цільове призначення земельної ділянки, яка сформована органом ведення та адміністрування Державного земельного кадастру є хибною та не мала місця на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування, а достовірні відомості про цільове призначення такої земельної ділянки містяться тільки в генеральному плані, слід вказати наступне. Відповідно до положень ч.2 ст.6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» саме центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є держателем Державного земельного кадастру. Надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст є повноваженнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (п.2 ст.7 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Відтак, безпідставними є покликання апелянта щодо неналежної оцінки судом першої інстанції листа Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури та цивільного захисту Іршавської райдержадміністрації від 15.07.2020 № 01-01/19. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не порушує прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, оскільки не породжує право третьої особи на цю земельну ділянку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 295/14795/16-а, від 19.06.2018 у справі № 750/8511/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17 та від 28.02.2020 у справі № 461/1257/17. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 260/513/20, - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 21.09.21