Постанова 4857 № 300/190/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/190/21 пров. № А/857/9364/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю., представника відповідача Бойчук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (прийняте у м. Івано-Франківську суддею Чуприною О.В.; дата складення рішення у повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 300/190/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» до Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою, В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» (далі - ТОВ «БК «Галицька», Товариство) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати припис головного фахівця сектору нагляду / відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради (далі також - Департамент) № 5677 про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою від 16.10.2019. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що на належній йому земельній ділянці по вул. Кардинала Любомира Гузара, 49 в м. Івано-Франківську, яка використовується ним для організації діяльності ринку, на фасаді будинку розміщена належна йому вивіска «Новгородський ринок». Ескіз вивіски 27.06.2007 та 18.03.2009 було погоджено Управлінням архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Проте, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.02.2020 № 170 «Про демонтаж рекламних конструкцій та вивісок» вирішено демонтувати вказану вивіску, позаяк її власника встановити неможливо. Також 16.10.2019 головним фахівцем сектору нагляду / відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту було винесено припис за № 5677 про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою шляхом демонтажу вивіски та відновлення фасаду будівлі до 25.10.2019, у зв`язку з порушенням вимог підпункту 12.13.2 Правил благоустрою м. Івано-Франківська - площа вивіски перевищує 1 кв. м. Проте, вказані Правила не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, позаяк прийняті в 2018 році, а проєкт вивіски погоджено ще у 2007 та 2009 роках, ніким не скасовано та в ньому не вказано термін його дії, а тому він є безстроковим. На час встановлення та погодження вивіска відповідала чинним вимогам щодо її розміщення та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Крім того, пункт 12.19.7 Правил благоустрою м. Івано-Франківська не відповідає нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, якою затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі також Типові правила № 2067). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ТОВ «БК «Галицька», яка вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в тексті позовної заяви не містилось зауважень щодо сили Правил благоустрою м. Івано-Франківська у просторі чи за колом осіб, проте суд не спростував та не взяв до уваги доводи позивача щодо сили цього місцевого акта в часі - ці Правила не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, позаяк прийняті в 2018 р., а проєкт вивіски погоджений ще у 2007 та 2009 рр., ніким не скасований та у ньому не вказано про термін його дії, тому є безстроковим; також станом на час погодження проєкту вивіски «Ринок Новгородський» ці правовідносини не регулювались Правилами благоустрою м. Івано-Франківська, тому винесення відповідачем припису з застосуванням вказаних Правил є неправомірним, з мотивів незворотності їх дії у часі. Також помилковими є висновки суду щодо не застосування до спірних правовідносин Типових правил № 2067. Відтак у Товариства відсутній обов`язок що приведення вже встановленої вивіски у відповідність до Правил Благоустрою м. Івано-Франківська відповідно до пункту 12.19.7 цих Правил, позаяк пункт 12.13.2 вказаних Правил встановлює додаткові умови для реалізації прав фізичних та юридичних осіб, звужує їх зміст та обсяг, погіршує їх становище порівняно з тим, що встановлено постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2003 № 2067, яка має вищу юридичну силу та є обов`язковою до виконання на всій території України. Крім того, відповідач при винесенні припису допустив процедурні порушення. Департамент подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що апеляційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, позаяк рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а дії відповідача є правомірними, з огляду на виявлене в ході перевірки порушення приписів підпункту 12.13.2 Правил благоустрою м. Івано-Франківська. Товариство подало відповідь на вказаний відзив, у якому вказало, що вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими та такими, що підлягають спростуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Звертає увагу суду на те, що в рішенні суду першої інстанції не було спростовано основних доводів Товариства, викладених в позовній заяві; у відзиві на апеляційну скаргу відповідач аналогічно не відповів на жодну тезу апелянта, звівши зміст документа до цитування окремих норм законодавства та висновків суду першої інстанції. У судовому засіданні представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Як встановлено судом, ТОВ «Будівельна компанія «Галицька» є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Кардинала Любомира Гузара, 49, яка набута позивачем 26.01.2009 внаслідок її внесення співзасновником в статутний капітал ТОВ «Гаразд України» (попередня назва позивача) і на цей час використовується позивачем для організації діяльності ринку (а. с. 14 - 15, 17). На фасаді будинку по вул. Кардинала Любомира Гузара, 49 розміщена належна позивачу вивіска «Новгородський ринок», ескіз якої погоджено Управлінням архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27.06.2007 та надалі 18.03.2009 (а. с. 16). 16.10.2019 о 10:00-10:05 год. головний фахівець сектору нагляду Муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградов О.О. (далі також головний фахівець сектору Виноградов О.О.) провів обстеження (огляд) території міста Івано-Франківська, зокрема вулиці Кардинала Любомира Гузара, 49, щодо дотримання Правил благоустрою міста, за результатами чого склав акт № 6331 від того ж числа про обстеження (огляд) території міста Івано-Франківська. За змістом акта під час обстеження встановлено розміщення на фасаді будинку по АДРЕСА_1 вивіски, що перевищує площу 1 кв. м (а. с. 8). За наслідками такого обстеження головний фахівець сектору Виноградов О.О. склав Припис № 5677 від 16.10.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою (а. с. 9), зокрема, підпункту 12.13.2 пункту 12.13 розділу 12 Правил благоустрою м. Івано-Франківська, яким зобов`язав позивача в строк до 25.10.2019 провести демонтаж вивіски та відновлення фасаду. У зв`язку з неможливістю встановити особу власника вивіски «Новгородський ринок» оскаржуваний припис наклеєно на вхідні двері адміністрації ринку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією світлини (а. с. 47). Враховуючи непроведення позивачем самостійного демонтажу вивіски, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.02.2020 за № 170 (пункт 1.5) вирішено демонтувати вивіску «Новгородський ринок», розміщену на фасаді будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 10 - 12, 13). Не погоджуючись із вказаним вище приписом від 16.10.2019 за № 5677, позивач оскаржив його до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав таке. Відповідно до пункту 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 25.12.2015 за № 68-2 затверджено Правила благоустрою м. Івано-Франківська (далі Правила № 68-2), якими встановлено вимоги щодо благоустрою території Івано-Франківська та утримання об`єктів благоустрою на території міста (http://www.namvk.if.ua/dt/28659/). Надалі рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 за № 106-19 «Про внесення змін у Правила благоустрою м. Івано-Франківська» затверджено ці Правила в новій редакції (далі - Правила № 106-19; http://www.namvk.if.ua/dt/235203/). Згідно з підпунктом 12.18.1 пункту 12.18 розділу 12 Правил № 106-19 встановлення вивісок не потребує погодження і здійснюється суб`єктами господарювання самостійно з дотриманням вимог Порядку розміщення вивісок в м. Івано-Франківську - на будівлях, які не є пам`ятками архітектури. Пунктом 12.13 розділу 12 Правил № 106-19 передбачено вимоги до розмірів вивісок, а саме: розміри вивісок повинні бути масштабними до архітектурного вирішення фасаду будинку та його елементів (підпункт 12.13.1); площа поверхні вивіски для одного суб`єкта господарювання не може перевищувати 1 кв. м (підпункт 12.13.2). Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 908 від 30 грудня 2016 року, у відповідності до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, затверджено Порядок розміщення вивісок в м. Івано-Франківську (далі Порядок № 908), який регулює правові відносини, що виникають між органами місцевого самоврядування та фізичними і юридичними особами у зв`язку із розміщенням вивісок на території міста Івано-Франківська, визначає процедуру розміщення вивісок та вимоги до їх розміщення. Пунктом 4.2 Порядку № 908 встановлено вимоги до розмірів вивісок, зокрема, площа поверхні вивіски для одного суб`єкта господарювання не може перевищувати 3 кв. м. З покликанням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 814/2539/14, суд першої інстанції дійшов висновку, що розміщена вивіска «Новгородський ринок» на фасаді будинку не є рекламою, має інформаційний характер, відтак, спірні правовідносини не врегульовуються Типовими правилами № 2067. Правила благоустрою міста Івано-Франківська згідно із пунктом 1.3 розділу І цих Правил є обов`язковими для виконання на території міста Івано-Франківська, а тому позивач, як суб`єкт господарювання, якому належить вивіска «Новгородський ринок», зобов`язаний дотримуватися коментованих Правил та визначених ними вимог, в тому числі щодо розмірів вивіски, площа поверхні якої для одного суб`єкта господарювання не може перевищувати 1 кв. м (підпункт 12.13.2 пункту 12.13 розділу 12 вказаних Правил ). Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав. За приписами частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, пунктами 2 та 3 якої встановлено, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами, надані до набрання чинності цією постановою, є дійсними до закінчення строку їх дії. Центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування у місячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою. Згідно із абзацом восьмим пункту 2 Типових правил № 2067 вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою. За вимогами абзацу п`ятого пункту 48 Типових правил № 2067 площа поверхні вивіски чи таблички не повинна перевищувати 3 кв. метрів. А пунктом 49 Типових правил № 2067 встановлено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі, зокрема, невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; порушення благоустрою території. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що існує суперечність між приписами нормативних актів, зокрема, абзацом п`ятим пункту 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, та підпунктом 12.13.2 розділу 12 Правил благоустрою міста Івано-Франківська, затверджених рішенням Івано-Франківської міської ради № 106-19 від 02 травня 2018 року, які по-різному встановлюють вимоги щодо максимального розміру вивіски, - відповідно 3 кв. м та 1 кв. м. Як уже зазначалося вище, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, якою затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, встановлено, що центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування у місячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою. За таких обставин, коли підпункт 12.13.2 розділу 12 Правил благоустрою міста Івано-Франківська, затверджених рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 № 106-19, не відповідає приписам Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, тобто нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу та є обов`язковим до виконання на всій території України, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Типових правил розміщення зовнішньої реклами № 2067, як акта, що має вищу юридичну силу. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України») зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Вказаний висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 234/8701/17 та від 22.11.2018 у справі № 265/3453/17. За вимогами частини п?ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, що мало наслідком помилкового застосування норм матеріального права при вирішенні колізії між нормативно-правовими актами, що мають різну юридичну силу. Що стосується решти доводів апеляційної скарги, то вони на законність судового рішення не впливають та не потребують додаткового аналізу і відповіді на ці аргументи. Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Водночас, відповідно до цього Висновку згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в адміністративній справі № 300/190/21 скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» задовольнити. Визнати протиправним і скасувати припис головного фахівця сектору нагляду / відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради від 16 жовтня 2019 року № 5677 про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 20 вересня 2021 року.