Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/1349/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1349/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 21 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 01.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у невиконанні у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 19.12.2019 у справі «Щербак та інші проти України» (заява №44689/10 та 3 інші заяви), що стосується позивача; - зобов`язати Міністерство юстиції України здійснити перерахунок суми відшкодування, яка повинна бути виплачена ОСОБА_1 відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.12.2019 у справі «Щербак та інші проти України» (заява №44689/10 та 3 інші заяви) із врахуванням курсу гривні до євро, що буде встановлений НБУ на дату проведення платежу та направити необхідні документи до Державної казначейської служби України для здійснення останнього, з урахуванням раніше виплаченої суми; - зобов`язати Міністерство юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пеню за порушення термінів виконання рішення Європейського суду з прав людини від 19.12.2019 у справі «Щербак та інші проти України (заява №44689/10 та 3 інші заяви) у розмірі 3 відсотків від 3600 євро, за кожен день прострочення платежу, починаючи з 19.03.2020 до моменту повної виплати, відповідно до курсу гривні до євро, що буде встановлений НБУ на дату проведення цієї виплати. 16.03.2021 до суду Житомирського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 уточнену позовну заяву (про збільшення позовних вимог) повернуто заявнику без розгляду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заява про збільшення позовних вимог була подана до суду засобами поштового зв`язку 12.03.2021, а не 15.03.2021 як зазначив суд першої інстанції. Оскільки провадження у даній справі відкрито 15.02.2021, позивач не пропустив строк на подачу заяви про збільшення позовних вимог. Позивач зазначає, що упродовж трьох місяців з моменту винесення рішення ЄСПЛ від 19.12.2019 ні позивач, ні його представник не були повідомлені про наявність такого рішення, відкрите виконавче провадження, необхідність надання відповідних документів відповідачу чи наявність коштів на відповідному рахунку. Тому, є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що затримка виплати позивачу коштів на виконання рішення ЄСПЛ від 19.12.2019 зумовлена неподанням позивачем відповідних документів. Позивач зауважує, що адреса та телефон позивача та його представника зазначені у заяві, поданій до ЄСПЛ 13.02.2019, копія якої направлена ЄСПЛ до Міністерства юстиції України. До того ж, відповідачем не вживались заходи для встановлення адреси та контактів позивача. Тому, застосування у даному випадку норми ст.9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV (Закон №3477-IV) у даному випадку безпідставне. При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження №61046928 з проханням надати реквізити для проведення перерахунку коштів з незрозумілих причин направлені за адресою АДРЕСА_1 , яка не є адресою позивача чи його представника, також зазначено номер телефону НОМЕР_1 , який також не має жодного відношення до позивача чи його представника. З урахуванням наведеного позивач зазначає, що рішення ЄСПЛ від 19.12.2019 щодо виплати ОСОБА_1 справедливої сатисфакції у розмірі 3600 Євро не виконано у тримісячний строк з моменту його постановлення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув заявнику без розгляду уточнену позовну заяву (про збільшення позовних вимог) ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021. Вказано, що якщо державним виконавцем вчинені всі можливі дії для перерахунку коштів позивачу на виконання рішення ЄСПЛ від 19.12.2019, днем виплати є дата, коли спірні кошти були зараховані на спеціальний рахунок Департаменту. Щодо адреси позивача зазначено, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі службової записки Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в якій вказано адресу представника АДРЕСА_2 , яку також зазначено і в додатку до листа ЄСПЛ. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Оскільки заява про уточнення позовної заяви (збільшення позовних вимог) подана позивачем 12.03.2021 та надійшла до суду 16.03.2021, тобто після закінчення строку. передбаченого вказаними нормами, апеляційний суд вважає, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 обґрунтовано повернуто заявнику без розгляду заяву про збільшення позовних вимог. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 13.02.2019 звернувся до Європейського суду з прав людини з питання встановлення порушень відносно нього державою Україна статті 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.12.2019 (справа "Щербак та інші проти України, заява №44689/10 та 3 інші заяви) встановлено порушення Україною відносно позивача статей 6 і 13 Конвенції та зобов`язано державу Україна сплатити ОСОБА_1 суму відшкодування за завдану шкоду у розмірі 3600 євро. Пунктом 5 резолютивної частини зазначеного вище рішення постановлено, що - упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; - із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти». 15.01.2020 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла службова записка Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 14.01.2020 №117-5 2.2-20 у якій повідомлено про ухвалення ЄСПЛ вказаного рішення від 19.12.2019 у справі "Щербак та інші проти України" та висловлено прохання про необхідність вжиття невідкладних заходів для виконання такого рішення. Також у вказаній службовій записці повідомлено відомості про заявників, зокрема, щодо представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 . Листом Міністерства юстиції України від 14.01.2020, надісланого за вказаною адресою ОСОБА_3 , її повідомлено про ухвалення рішення ЄСПЛ від 19.12.2019 у справі "Щербак та інші проти України" та про необхідність подання на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяви про виплату відшкодування у якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів. 22.01.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вказаної службова записка Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 14.01.2020 №117-5 2.2-20 відкрито виконавче провадження №61046928 по виконанню рішення ЄСПЛ від 19.12.2019 у справі "Щербак та інші проти України". Листом від 22.01.2020 №117-5.2.2-20/20.1/171-11 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представника позивача Поліщук І.О. повідомлено про відкриття виконавчого провадження №61046928 та про необхідність подання заяви про виплату відшкодування у якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування кошті. Також роз`яснено положення статтей 47, 51 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (Закон №1404-VIII). На підставі заяви представника стягувача від 26.12.2020 із вказаними банківськими реквізитами, платіжним дорученням від 19.01.2021 №710 на виконання рішення ЄСПЛ від 19.12.2019 у справі "Щербак та інші проти України" перераховані позивачу кошти у розмірі 103649,76 грн (3600 євро за офіційним курсом НБУ 28,9160 грн станом на 11.03.2020). Позивач не погодився із розміром виплаченої йому суми на виконання рішення ЄСПЛ від 19.12.2019 у справі "Щербак та інші проти України", вважає, що вказана сума має включати розмір сатисфакції, визначений станом на день здійснення платежу (20.01.2021), а також пеню. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти справедливої сатисфакції надійшли на спеціальний реєстраційний рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до закінчення тримісячного строку передбаченого рішенням Суду 12.03.2020 та не виплачені у визначений рішенням Європейського суду з прав людини строк у зв`язку із тим, що стягувачем або його представником не було надано відповідну інформацію (зокрема, банківські реквізити) необхідну для здійснення виплати у встановлений Європейським судом з прав людини строк. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 46 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Нагляд за виконанням рішень Європейського суду відповідно до частини 2 статті 46 Конвенції здійснює Комітет міністрів Ради Європи (далі - КМ РЄ). Згідно пункту 50 «Моніторингу виплати коштів, присуджених в якості справедливої сатисфакції: огляд поточної практики Комітету міністрів», затвердженого рішенням Комітету міністрів Ради Європи №CM/Inf/DH(2008)7 final від 15.01.2016 (Моніторинг) виплата вважається здійсненою належним чином тоді, коли справедливу сатисфакцію було «надано у розпорядження» стягувача, тобто під його контроль, як прямий (тоді, коли гроші було перераховано на його банківський рахунок), так і непрямий (наприклад, коли гроші доступні для зняття з рахунку уповноваженого органу, і заявника про це було повідомлено (настільки, наскільки це можливо, наприклад, рекомендованим листом, надісланим на його останню відому адресу або за місцем проживання)), що також передбачено пунктом 59 Моніторингу. Останньою відомою адресою в даному випадку є адреса представника стягувача. Пунктом 11 Моніторингу передбачено, що за умови надання коштів у розпорядження заявника у межах строку на державу не покладається обов`язок сплати пені, навіть якщо стягувач забирає кошти лише після закінчення строку для виплати. Відповідно до пункту 46 Моніторингу процес виплати справедливої сатисфакції не є моментальним і може тривати декілька тижнів або навіть місяців. Це пов`язано з різного роду чинниками: збором інформації від заявника, необхідної для здійснення виплати, необхідністю дотримуватись правил бухгалтерського обліку, технічними затримками, що є невід`ємними при банківських операціях, вибором способів перерахунку тощо. Згідно статей 2 та 3 Закону №3477-IV порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до частин 1, 3-5 статті 8 Закону №3477-IV виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за рішенням орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини 1 статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині 3 цієї статті документів, здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом №1404-VIII. Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. У рішенні Європейського суду у справі «Праведная проти Росії» визначено, що суд повинен звертати особливу увагу на ту ймовірну небезпеку, яка може виникнути у ситуаціях, коли застосовується зворотна сила закону у судових справах, в яких однією зі сторін спору є держава. У справі «Лавров проти Росії» Європейський суд дійшов висновку, що незгода заявника з розміром належної до сплати суми не може слугувати виправданням його відмови співпрацювати в рамках ухваленого на його користь рішення суду. Таким чином. Суд визначає, що починаючи з 28 лютого 2011 року, заявник перешкоджає виконанню рішення суду і органи влади не несуть відповідальність за подальшу затримку виконання. Відповідно до ч.7 ст.47 Закону №1404-VIII у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум. З огляду на положення вказаних норм у контексті їх застосування до спірних правовідносин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що кошти справедливої сатисфакції надійшли на спеціальний реєстраційний рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до закінчення тримісячного строку передбаченого рішенням Суду 12.03.2020 та не виплачені у визначений рішенням Європейського суду з прав людини строк у зв`язку із тим, що стягувачем або його представником не було надано відповідну інформацію (банківські реквізити) необхідну для здійснення виплати у встановлений Європейським судом з прав людини строк, тому відсутні підстави для нарахування пені. Оскільки датою здійснення платежу є 11.03.2020, сума сатисфакції у розмірі 3600 євро обґрунтовано визначена відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 11.03.202 - 28,9160 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Європейського суду з прав людини від 19.12.2019 №44689/10 виконано у повному обсязі в частині виплати ОСОБА_1 справедливої сатисфакції у розмірі 3600 євро. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала та рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.