Постанова 4855 № 826/12792/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12792/18 Головуючий у 1 інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Сорочка Є.О. Чаку Є.В. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київхліб" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 №0006631401 та №0006641401. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 №0006631401 та №0006641401, які винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у місті Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 13 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. В апеляційній скарзі Головного управління ДПС у місті Києві просить замінити сторону відповідача по даній справі з Головного управління ДФС у м. Києві на належного Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року вищевказане клопотання задоволено, замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Київхліб», код 37175817, податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. За результатами перевірки складено Акт від 24 квітня 2018 року №274/26-15-14-01-05/37175817, яким встановлено порушення ТОВ «Київхліб»: - пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 836 481,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 401 866,00 грн.; - пп. 255.11.13 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по рентній платі за спеціальне використання води за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., на загальну суму 2 498,88 грн.; - п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно подано декларацію з плати за землю від 19.01.2018 р. №9296283025 за 2017 рік до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; - п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. ТОВ «Київхліб», не погоджуючись із висновками Акту перевірки від 24.04.2018 року №274/26-15-14-01-05/37175817, подало Головного управління ДФС у м. Києві заперечення. Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 15 травня 2018 року №22385/10/26-15-14-01-05 висновки Акту перевірки від 24.04.2018 року №274/26-15-14-01-05/37175817 залишено без змін, а заперечення ТОВ «Київхліб» без задоволення. На підставі Акту перевірки від 24.04.2018 року №274/26-15-14-01-05/37175817 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2018 року: - №0006631401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 466 331,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 401 866,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 64 465, 00 грн.; - №0006641401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 836 481,00 грн. 25 травня 2018 року ТОВ «Київхліб» подало до ДФС скаргу на податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0006631401 та №0006641401. Рішенням ДФС України скаргу ТОВ «Київхліб» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 1 вищевказаного Закону визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно до положень статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 3 статті 8 Закону № 996-XIV передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Частиною 5 статті 8 Закону № 996-XIV закріплено, що підприємство самостійно: - визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; - обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; - розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; - затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; - може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; - визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). Згідно приписів частин 1-2 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. В силу вимог частини 3 статті 9 Закону № 996-XIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 14 Закону № 996-XIV, підприємства зобов`язані подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам державної влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації. Підприємства зобов`язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації". Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 затверджено Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі - НП (С) БО 1), яке зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868. Згідно пункту 7 розділу ІІ НП (С) БО 1, у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов`язання у рівній сумі) не наводиться. Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - НП (С) БО 15), яке зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153. Пунктом 5 вищевказаного Положення передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Відповідно до п. 8 НП (С) БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Київхліб», код 37175817, податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено Акт від 24 квітня 2018 року №274/26-15-14-01-05/37175817 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 12-41). Перевіркою встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" вимог податкового законодавства, зокрема, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 836 481,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 401 866,00 грн. На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2018 року №0006631401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 466 331,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 401 866,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 64 465, 00 грн., а також, №0006641401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 836 481,00 грн. (т. 1 а.с. 49-50). Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, у тому числі, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. В позовній заяві ТОВ «Київхліб» зазначає, що в період з 31.03.2015 року по 01.07.2017 року Макарівська філія ТОВ «Київхліб» окремо вела бухгалтерський облік господарської діяльності (окрім основних засобів), і фінансова звітність головного підприємства ТОВ «Київхліб» доповнювалась показниками фінансової звітності Макарівської філії ТОВ «Київхліб». Також, зазначає, що протягом 2015-2017 років в Макарівській філії ТОВ «Київхліб» бухгалтерський облік був не автоматизований, узагальнення бухгалтерських записів здійснювалось в головній книзі, а тому, для повноти складання звіту про фінансові результати за 2015-2017 роки необхідно враховувати дані як бухгалтерського обліку 1С, який вівся в головному підприємстві ТОВ «Київхліб», так і дані головної книги Макарівської філії за 2015-2017 роки. ТОВ «Київхліб» стверджує, що в головній книзі Макарівської філії операції з готовою продукцією, частину якої було переміщено у власну торгівельну мережу (кіоски, магазини) та в подальшому було продано, відображаються наступним чином: Д-т 361, К-т 7011 - виручка від реалізації готової продукції оптовим покупцям; Д-т 7011, К-т 6413 - ПДВ з реалізації готової продукції; Д-т 901 К-т 261 - собівартість реалізованої продукції, переміщеної у власну торгову мережу, за оптовою відпускною ціною, яка включає в себе собівартість такої продукції, маржу та ПДВ (здійснювалось для формування на 282 рахунку балансової вартості рівній роздрібній ціні); Д-т 7011 К-т 64131 - ПДВ з вартості переміщеної у власну торгову мережу готової продукції; Д-т 64131 К-т 285 - списання ПДВ, який було виділено з переміщеної у власну торгову мережу готової продукції, на рахунок обліку торгівельної націнки; Д-т 282 К-т 285 - роздрібна торгівельна націнка та відповідний ПДВ на готову продукцію та покупні товари в торгівельній мережі (здійснювалось для формування на 282 рахунку балансової вартості рівній роздрібній ціні); Д-т ЗОН К-т 702 - виручка від реалізації через роздрібну мережу готової продукції та покупних товарів; Д-т 702 К-т 6413 - ПДВ з реалізації через роздрібну мережу; Д-т 285 К-т 282 - ПДВ та торгівельна націнка з готової продукції та покупних товарів, реалізованих через роздрібну мережу; Д-т 902 К-т 282 - собівартість реалізованих через роздрібну мережу готової продукції та покупних товарів. Тому, при складанні фінансової звітності і, зокрема, Звіту про фінансові результати, сума вартості переміщеної у власну торгову мережу готової продукції не включалась до складу доходів і витрат з ціллю дотримання вимог п. 2 p. III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року № 893/4186 (далі - Інструкція № 291), рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». У відповідності до пункту 10 П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Приписами пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати» передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Згідно вимог пункту 12 П(С)БО 16 «Витрати», до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрат зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту). Із матеріалів справи вбачається, що бухгалтерський облік та, відповідно, записи в головній книзі Макарівської філії містили проводки, які призводили до задвоєння в бухгалтерському обліку собівартості реалізованої через роздрібну мережу готової продукції у витратах та доходах. Разом з тим, контролюючим органом під час визначення фінансового результату до оподаткування було взято в розрахунок тільки формування кредитового обороту по рахунку 79 «Фінансові результати» з дебетом рахунків 70 «Доходи від реалізації» і не враховано повністю дебетовий оборот по рахунку 79 «Фінансові результати» з кредитом рахунків 90 «Собівартість реалізації», що є порушенням вимог чинного законодавства. Як вірно зазначено судом першої інстанції, при формуванні фінансового результату враховуються не тільки доходи, про що було зазначено перевіряючими, але й витрати, що не було здійснено контролюючим органом під час перевірки ТОВ «Київхліб». Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу без повного співставлення доходів і витрат є передчасними. Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 травня 2018 року №0006631401 та №0006641401. Колегія суддів зазначає, що Головним управлінням ДПС у місті Києві в апеляційній скарзі не наведено обґрунтувань, у чому полягає неправильність чи неповнота встановлення судом першої інстанції обставин справи або невірність застосування норм матеріального чи процесуального права, а сам зміст апеляційної скарги, полягає виключно на посиланні апелянта на норми законодавства, що регулюють спірні відносини та загальний висновок Акту перевірки. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено 20.09.2021 р.