Постанова 4855 № 580/1149/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1149/21 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 10.06.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради про визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною відмову комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради у наданні публічної інформації, викладену у запиті позивача на отримання публічної інформації від 22.01.2021 № 2; - зобов`язати комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради надати позивачу скан-копії документів, у яких міститься інформація про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності), зокрема: основний оклад, щомісячна премія; матеріальна допомога; основна щорічна відпустка; набавка за секретність; лікарняні за перші п`ять днів; лікарняні після п`яти днів; за ранг державного службовця; премія за підсумками року; надбавка за вислугу державного службовця; надбавка за високі досягнення у праці; заробітна плата за час перебування у відпустці; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади; зразкове виконання трудових обов`язків та інші, передбачені діючим законодавством України виплати; - стягнути на користь позивача за рахунок Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради сплачений позивачем судовий збір у сумі 908,00 грн; - стягнути на користь позивача за рахунок Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, що була надана позивачу відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 12.02.2021 № 12/02/21-2, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2021 та квитанцією від 15.02.2021 № 0.0.2015550272.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.03.2021 №26731146 власником та одноосібним засновником комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради є Черкаська міська рада. Комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, тому не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, за рахунок яких здійснюється оплата роботи працівників відповідача, перелік посад яких визначено у штатному розписі. Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що комунальні підприємства повинні надавати усю інформацію про використання коштів, отриманих з бюджету (бюджетні кошти). Саме щодо використання таких надходжень (фінансування з бюджету) відповідач, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону № 2939 визнається розпорядником публічної інформації та зобов`язаний надавати інформацію про використання цих коштів. У запиті позивача на отримання публічної інформації від 22.01.2021 № 2 запитувались скан-копії документів, що не містять інформації про використання бюджетних коштів, не входить до переліку документів, що застосовується підприємством як одержувачем бюджетних коштів під час їх використання, та не визначено як інформація про діяльність комунальних підприємств, що належить обов`язковому оприлюдненню згідно частини восьмої статті 78 ГК України. Відмова у наданні публічної інформації на запит позивача від 22.01.2021 №2 є правомірною. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради під час розгляду запиту від 22.01.2021 № 2 щодо копій документів. Зобов`язано комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради повторно розглянути запит позивача від 22.01.2021 № 2 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань комунального підприємства Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що судом першої інстанції обрано не вірний спосіб захисту порушеного права позивача та протиправно відмовлено у відшкодуванні понесених судових витрат. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач як громадянин України звернувся із запитом від 22.01.2021 вих.№2 у просив, керуючись вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» направити на його електронну адресу скан-копії документів з інформацією про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 по 31.12.2010 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності), зокрема: основний оклад, щомісячна премія; матеріальна допомога; основна щорічна відпустка; надбавка за секретність; лікарняні за перші п`ять днів; лікарняні після п`яти днів; за ранг державного службовця; премія за підсумками року; надбавка за вислугу державного службовця; надбавка за високі досягнення у праці; заробітна плата за час перебування у відпустці; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади; зразкове виконання трудових обов`язків та інші, передбачені діючим законодавством України виплати. Відповідач у відповіді від 26.01.2021 №19 «про запит на доступ до публічної інформації» повідомив позивача, що комунальне підприємство не використовує документи, що застосовуються в процесі виконання бюджету і не є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» та немає правових підстав для надання копій запитуваних документів. Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача у наданні публічної інформації, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач окреслив у відповіді на запит про надання публічної інформації роль розпорядників якщо вони фінансуються з місцевого бюджету у тій частині, що стосується отримання та витрачання зазначених коштів, вони є розпорядниками публічної інформації, проте не надав мотивації відмови у наданні копій документів, що запитував позивач. Вказав, що матеріали справи не містять надання доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів від позивача у сумі 5000 грн, розмір витрат на правничу допомогу позивачем не підтверджено. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XІІ), «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. В силу ст.3 цього Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Згідно п.1 ч.1 ст.13 вказаного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. З визначення, наведеного в ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», вбачається, що ознаками публічної інформації є наступні: готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання своїх обов`язків; інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної. Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Разом з тим, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Разом з тим, відмова в задоволенні запиту на інформацію передбачена ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до ч.1 якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Згідно з ч.1, 4 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто. Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не належить обмеженню доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону. Суд першої інстанції вірно вказав, що Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, отримані комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто бюджетними коштами (комунальним майном), а отже, є розпорядниками інформації щодо використання бюджетних коштів. При цьому, розпорядження бюджетними коштами включає здійснення витрат з державного чи місцевого бюджету. Під посадовими особами юридичних осіб публічного права варто розуміти працівників, наділених посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі функції або адміністративно-господарські функції. Визначальним у цьому випадку є обсяг функцій (обов`язків) працівника такої юридичної особи: адміністративно-господарські функції (обов`язки) це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, забезпечення контролю за цими операціями тощо); організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) це обов`язки з керівництва сферою промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо). Інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу. Конституційний суд України рішенням від 20.01.2012 № 2-рп/2012 у справі № 2-рп/2012 зазначив, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві. Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, а також не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Суд першої інстанції вірно вказав, що частина запитуваної у комунального підприємства інформації є публічною, проте обробка персональних даних може здійснюватися відповідно до закону або за згодою особи. Наявність в готовому/створеному документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні. Інформація про прізвища, ім`я та по батькові керівництва комунального підприємства, які отримали заробітну плату у 2020 році за рахунок бюджетних коштів, є відкритою, а доступ до неї може бути обмежено лише в інтересах національної безпеки, оборони, розслідування чи запобігання злочину з дотриманням пунктів 2 та 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеженню належить інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, а інформація, доступ до якої обмежено (реєстраційний номер облікової картки платника податків), вилучається способом на вибір розпорядника інформації. Не належить обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім`я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів і договорів, що містять вказану інформацію. Якщо в договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, що має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, що унеможливлює її з`ясування. З матеріалів справ вбачається, що у запиті позивача йдеться про «скан-копії документів, у яких міститься інформація про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності)», проте відповідач не з`ясував (не сприяв позивачеві) чи саме такі документи наявні (готові, зафіксовані, задокументовані) для сканування щодо загальної суми виплачених коштів керівництву; чи нараховувались/чи передбачені до нарахування таким працівникам «надбавки за секретність, за ранг державного службовця; за вислугу державного службовця; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади»; чи є технічно можливим у 5 денний строк надати копії документів. Наказом МФУ від 28.01.2002 №57 затверджено форми кошторису, штатного розпису, типового штатного розпису, плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, плану використання бюджетних коштів, помісячного плану використання бюджетних коштів, плану надання кредитів із загального фонду бюджету, плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведеного плану надання кредитів із загального фонду бюджету, зведеного плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведеного плану використання бюджетних коштів, зведеного помісячного плану використання бюджетних коштів, зведеного кошторису, зведеного плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, зведення показників спеціального фонду кошторису, а також лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування, що додаються; затверджено Інструкцію про складання і виконання розпису Державного бюджету України, що додається. Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, належать обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями щодо запитів, надання інформації за якими є завідомо нездійсненною. Разом із тим, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач сприяв позивачу, наскільки це практично можливо з`ясувати предмет запиту у контексті публічної інформації та зміст прохальної частини, що передбачає необхідність вчинити певні дії, ідентифікувати запитувані для підготовки і надання скан-копії офіційні документів щодо інформації. Крім того, відповідь від 26.01.2021 № 19 не містить порядку оскарження відмови. Відповідач окреслив у відповіді на запит про надання публічної інформації роль розпорядників якщо вони фінансуються з місцевого бюджету у тій частині, що стосується отримання та витрачання зазначених коштів, вони є розпорядниками публічної інформації, проте не надав мотивації відмови у наданні копій документів, що запитував позивач. З вищевикладеного вбачається, що відмова відповідача від 26.01.2021 № 19 у наданні відповідних документів у відповідь на запит від 22.01.2021 вих.№2 є необгрунтованою. Колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на встановлену у цій справі протиправність відмови відповідача у наданні запитуваної позивачем інформації, в даному випадку для ефективного захисту прав позивача наявні підстави для визнання протиправною відмови відповідача у наданні відповідної інформації. Також, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути запит позивача і за відсутності підстав, визначених ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати запитувану інформацію, при цьому підставою для відмови запитуваної інформації можуть бути лише визначені законом обставини. За таких обставин, ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме зобов`язання відповідача надати скан-копії запитуваних позивачем документів. Колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України не довів належними та допустимими доказами відсутність з його боку протиправний дій за наслідком розгляду запиту позивача від 22.01.2021 вих.№2, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України). При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19). З матеріалів справи вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги №12/02/21-2 від 12.02.2021, актом приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 15.02.2021, квитанцією від 15.02.2021 на суму 5000,00 грн, актом приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 30.06.2021, квитанцією від 30.06.2021 на суму 4000,00 грн. Колегія суддів дійшла до висновку, що з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, заявлені витрати є обґрунтованими, є співмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу. При цьому, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Враховуючи те, що наданими до суду доказами витрати на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 9000,00 грн у справі підтверджено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія судді дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ст.139 КАС України. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року - скасувати, та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною відмову комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради у наданні публічної інформації, викладену у запиті ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22.01.2021 №

2. Зобов`язати комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради надати ОСОБА_1 скан-копії документів, у яких міститься інформація про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності), зокрема: основний оклад, щомісячна премія; матеріальна допомога; основна щорічна відпустка; набавка за секретність; лікарняні за перші п`ять днів; лікарняні після п`яти днів; за ранг державного службовця; премія за підсумками року; надбавка за вислугу державного службовця; надбавка за високі досягнення у праці; заробітна плата за час перебування у відпустці; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади; зразкове виконання трудових обов`язків та інші, передбачені діючим законодавством України виплати. Стягнути з Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради (18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 50/1, код ЄДРПОУ 31701583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень). Стягнути з Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради (18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 50/1, код ЄДРПОУ 31701583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн (дев`ять тисяч гривень). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 20.09.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна