Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4818/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4818/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні її на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати відповідача перевести її на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 з 31.07.2020 та здійснити виплату заборгованості, з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, при зарахуванні періодів роботи до набрання чинності Законом України № 889-VІІІ застосовується положення Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, що не було враховано відповідачем при розгляді заяви позивача щодо переведення її на пенсію за ст. 37 Закону України «Про державну службу», зокрема не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача на посадах Чернігівської міської ради. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, викладеної в листах 11.08.2020 № 2500-0339-8/29446 та від 24.09.2020 № 3516-3624/С-02/8-2500/20, у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за ст. 37 Закону України ''Про державну службу''; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи: з 01.08.1997 по 07.07.2004 на посадах спеціалістів 1 та 2 категорії відділів Деснянського райвиконкому; з 08.07.2004 по 31.08.2012 на посаді спеціаліста відділу Чернігівської міської ради; з 03.09.2012 по 31.08.2020 на адміністративній посаді Управління з надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради, та вирішити питання щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за ст. 37 Закону України ''Про державну службу'' згідно поданої заяви від 31.07.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та виплачених сум; - в решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував те, що посади працівників органів місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ, у зв`язку з чим, апелянт вважає, що суд безпідставно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи на посадах в Чернігівській міській раді. Також, апелянт зауважує, що ст. 21 «Про службу в органах місцевого самоврядування» чітко визначено, що пенсійне забезпечення осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, апелянт наголошує, що періоди роботи в органах місцевого самоврядування до 20 - річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дають право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 31.07.2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення її на пенсію за ст. 37 Закону України «Про державну службу» (а.с. 19). Листом від 11.08.2020 року № 2500-0339-8/29446 та листом від 24.09.2020 року № 3516-3624/С-02/8-2500/20 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію за Законом України «Про державну службу», посилаючись на те, що на день набрання чинності Законом України № 889-VIII, тобто на 01.05.2016 року, вона не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, та немає необхідного стажу державної служби 20 років (а.с. 20-21, 22). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців становить не менш як 20 років, а тому вимоги позивача в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови, викладеної в листах від 11.08.2020 № 2500-0339-8/29446 та від 24.09.2020 № 3516-3624/С-02/8-2500/20, у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України ''Про державну службу'' слід задовольнити. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суд не може підміняти даний орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком, оскільки законодавством такі функції віднесені до компетенції Пенсійного фонду України. У зв`язку з цим вважав, що для відновлення прав позивача, слід зобов`язати відповідача вирішити питання щодо переведення позивача на пенсію за ст. 37 Закону України ''Про державну службу'' згідно поданої заяви від 31.07.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та виплачених сум. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. В силу ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Відповідно до приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 19.12.1993 р. (далі - Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З 01.05.2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII від 10.12.2015), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 р. втратив чинність Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993 р., крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII від 10.12.2015 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 р. та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що право на пенсію одержують зазначені в пунктах 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015, особи, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік. Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. В даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283). Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Також, в силу п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 року до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Як вбачається із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала з 01.08.1997 по 07.07.2004 на посадах спеціалістів 1 та 2 категорії відділів Деснянського райвиконкому, прийнята присяга державного службовця; переведена до Чернігівської міської ради та з 08.07.2004 по 31.08.2012 обіймала посади спеціалістів відділів Чернігівської міської ради, переведена до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради; з 03.09.2012 по 31.08.2020 працювала на адміністративних посадах Управління з надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи на посаді з 01.08.1997 по 07.07.2004 на посадах спеціалістів 1 та 2 категорії відділів Деснянського райвиконкому; з 08.07.2004 по 31.08.2012 на посади спеціаліста відділу Чернігівської міської ради; з 03.09.2012 по 31.08.2020 на адміністративній посаді Управління з надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради мають зараховуватися до стажу державної служби. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII, а саме 31.07.2020, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж її державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 20 років, а тому вона має право на призначення такої пенсії. Доводи апелянта про те, що позивач працювала на посадах працівників органів місцевого самоврядування, які за твердженням апелянта, не належать до посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, є безпідставними з огляду на вищевикладене. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, а також зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби вищевказані періоди роботи та вирішити питання про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 з урахуванням заяви позивача від 31.07.2020. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог ст. 9 та ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності своїх дій. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення в частині. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи суб`єкта владних повноважень не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович