Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16709/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16709/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, в якому просив: - скасувати рішення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію поновити реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію внести дані до реєстру територіальної громади про скасування рішення про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із вказаним рішенням, особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси, подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що право власності на квартиру в апелянта виникло 12.03.2010 на підставі внесення відповідного запису про реєстрацію права власності органами БТІ, а не 11.12.2017, як вказує у своєму рішенні суд першої інстанції. Відтак, апелянт була власником квартири та мала законні підстави звернутися до ЦНАПу із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 05 серпня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції вх.№30817, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого повністю заперечує проти апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції правомірним та таким, яке прийнято відповідно до норм чинного законодавства України. 17 серпня 2021 року відповідно до штампу вхідної кореспонденції вх.№32438, від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення, відповідно до змісту яких рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року, яке набрало законної сили, виконано. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії свідоцтва про право власності від 01 березня 1993 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідно до договору дарування квартири від 11 березня 2010 року ОСОБА_2 передав безоплатно квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, 30 грудня 2014 року позивача знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 02 березня 2020 року Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація на запит позивача від 28 лютого 2020 року повідомила, що згідно з відомостями, які містяться в архівній картотеці реєстраційного обліку, позивача знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Вважаючи рішення щодо зняття з реєстрації місця проживання протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення - 30 грудня 2014 року - право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за позивачем. Відтак, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність рішення про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , отже суд вбачає наявним підстави для зобов`язання Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації внести дані до реєстру територіальної громади про скасування рішення про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , що, на думку суду, матиме правовим наслідком відновлення прав позивача. Колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.1, 7 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України, у редакції до набрання чинності Законом N 2147-VIII). Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України, у редакції до набрання чинності Законом N 2147-VIII). Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у яких спір виник щодо визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання вже неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 16.05.2018 року у справі № 337/2535/2017, від 10.04.2019 у справі № 826/3620/17, від 20.11.2019 у справі №646/8672/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що предметом спірних правовідносин є зняття з реєстрації місця проживання позивача - ОСОБА_2 , якого було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за рішенням нового власника. Отже, колегія суддів зауважує, що цей позов подано на поновлення права позивача у сфері житлових відносин. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України). На підставі частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) та скасування таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Оскільки спір про поновлення реєстрації місця проживання позивача може впливати на майнові права та інтереси третьої особи - ОСОБА_1 , то цей спір стосується приватноправових відносин і, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 826/15089/17, від 18.09.2019 у справі № 826/15287/17. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував суть спірних правовідносин та дійшов необґрунтованого висновку про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами ЦПК. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалене судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Керуючись ст.ст. 238, 239, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року скасувати. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрити. Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко