Постанова 4855 № 640/5977/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5977/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2019 №03812615050103, №03822615050103, №03832615050103. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Добродія Трейд" вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків, є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Добродія Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019. валютного законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 26.11.2019 №132/26-15-05-01-03/36424505. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Добродія Трейд» порушено: - пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 20, п. 21 П(С)БО № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2019 року на загальну суму 174 861 404 грн.; - п.185.1 ст. 185, п.186.3 ст. 186, п.187.8 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу додаткового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2019 року у сумі 513 512 грн.; - п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ в розмірі 513 511,38 грн. На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від від 20.12.2019: - №03812615050103, яким ТОВ «Добродія Трейд» за порушення пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 20, п. 21 П(С)БО № 15 «Дохід», зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 174 861 404 грн.; - №03822615050103, яким ТОВ «Добродія Трейд» за порушення п.185.1 ст. 185, п.186.3 ст. 186, п.187.8 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 513 512,00 грн.; - №03832615050103, яким ТОВ «Добродія Трейд» нараховано штраф у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних у розмірі 33 644,95 грн. Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу від 03.01.2020. Рішенням Державної податкової служби України від 28.02.2020 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 20.12.2019, а скарга позивача - без задоволення. Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно до вимог підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 вказаного Закону національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО 15). Доходи - збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу. Проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству. Згідно п.7 П(С)БО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. За визначенням у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Таким чином, під час збільшення активу підприємства або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, визнається дохід такого підприємства (за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена). Разом з тим, оскільки отримані позики та нараховані за такими позиками відсотки не збільшують актив, не призводить до зростання власного капіталу та не зменшують зобов`язання, П(С)БО 15 «Дохід» не може бути застосований для формування в бухгалтерському обліку інформації про отриману позику та її розкриття у фінансовій звітності. Згідно п. 15 П(С)БО 15 «Дохід» визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов`язаної з ним сумнівної та безнадійної заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню. Відповідно до положення п. 20 П(С)БО 15 «Дохід» дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов`язаних з такою операцією; дохід може бути достовірно оцінений. Такий дохід має визнаватися у такому порядку: проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту відповідної угоди; роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди; дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату. Згідно з п.21 П(С)БО 15 «Дохід» дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Справедлива вартість компенсації при реалізації на виплат визначається шляхом дисконтування всіх майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Умовна ставка відсотка буде найточніше визначена з двох ставок: а) домінуючої ставки на подібний інструмент емітента з подібною кредитною ставкою; б) ставки відсотка, яка дисконтує номінальну суму компенсації інструмента до поточної грошової ціни продажу товарів чи надання послуг. Відповідно до п.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.07.1999 №163 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за №499/3792 (далі П(С)БО 19) це Положення (стандарт) визначає порядок відображення в обліку і звітності придбання інших підприємств та/або об`єднання видів їх діяльності, гудвілу, який виник при придбанні, а також розкриття інформації про об`єднання підприємств та/або видів їх діяльності. Згідно визначення у п.4 П(С)БО 19 об`єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності - це поєднання окремих підприємств та/або видів їх діяльності в одне підприємство з метою одержання доходів, зниження витрат або отримання економічних вигод у інший спосіб. Поєднання може відбуватися шляхом приєднання одного підприємства (його компонента) до іншого, придбання всіх чистих активів (деяких чистих активів), прийняття зобов`язань або придбання капіталу іншого підприємства з метою одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємства. Якщо об`єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності контролюється тією самою стороною (сторонами) до і після поєднання і цей контроль не є тимчасовим, то це не є об`єднанням підприємств та/або видів їх господарської діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Добродія Трейд» використовувало у своїй діяльності для поповнення обігових коштів позики, яку отримало від нерезидентів. Згідно договору №21/12-1 від 21.12.2015, укладеного між ТОВ «Добродія Трейд» та Компанією ZWAR INVESTMENTS LIMITED (Кіпр), позивачем отримано позику зі строком повернення до 31.12.2018, на яку нараховуються проценти за ставкою 8,5% річних, сума позики 6 000 000,00 доларів США. 26.04.2018 року Додатковою угодою №1 термін повернення позики продовжено до 31.12.2019 та зменшено відсоткову ставку до 4,11% річних. Станом на 30.06.2019 заборгованість складає 2 245 000,00 доларів США (еквівалент 58 743 527,59 грн.) Згідно договору №26/07 від 26.07.2010, укладеного між ТОВ «Добродія Трейд» та Компанією BALEKAN HOLDINGS LIMITED (Кіпр), позивачем отримано позику зі строком повернення до 01.08.2011, на яку нараховуються проценти за ставкою 9,8% річних. В подальшому, право вимоги позики в іноземній валюті за контрактом від 26.07.2010 № 26/07 від BALEKAN HOLDINGS LIMITED перейшло на користь ZWAR INVESTMENTS LIMITED на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.12.2014 № б/н. Додатковою угодою №6 від 03.06.2015 зменшену відсоткову ставку до 0,35% річних, сума позики 25 000 000,00 доларів США. Станом на 30.06.2019 повернення позики не здійснювалось TOB «Добродія Трейд». Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в межах спірних відносин предметом укладеного між позивачем та ZWAR INVESTMENTS LIMITED договору позики №21/12-1 від 21.12.2015 не було придбання підприємств та/або об`єднання видів їх діяльності, а тому посилання відповідача на вказане П(С)БО 19 у даного спору є необґрунтованими, відповідно, застосування до спірних правовідносин положень цього стандарту є безпідставним. Крім того, у самому П(С)БО 19 не вказано, що воно поширюється на інші правовідносини, зокрема на відображення позики чи відсотків за користування позикою. Також, слід зазначити, що у даній справі предметом доказування є не довгостроковість/короткостроковість позики (більше чи менше 12 місяців), а наявність у чинному законодавстві положень, що зобов`язують платника податків на нарахування процентів за договором позики відповідно до статистичних даних веб-сайту Національного банку України (які податковий орган вважає справедливими) всупереч процентній ставців, яка передбачена спірними договорами позики. Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оскільки отримання/повернення позики здійснюється в межах строку, визначеного договором (з врахуванням додаткових угод) та у відповідності до визначеного сторонами розміру процентів, то доводи контролюючого органу щодо обов`язку сплати іншого (збільшеного) розміру процентів всупереч домовленості сторін є безпідставними. Таким чином, без належного обґрунтування порушень національних положень, стандартів бухгалтерського обліку рішення про донарахування податку на прибуток є помилковими та такими, що не відповідають нормам податкового і бухгалтерського законодавства України та документально не підтверджуються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, відсутні будь -які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, позивач, як особа, облік якої не базується на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов`язаний був визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 640/13685/19. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 №03812615050103 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на викрадені товари слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що відповідно до акту списання товарів від 30.11.2016 № 405 у бухгалтерському обліку TOB «Добродія Трейд» списано з Кт 281 рахунку «Товари на складі» в Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» засоби захисту рослин на загальну суму 2 231 107,61 грн, які були викрадені невстановленими особами зі складу товариства. Судом першої інстанції встановлено, що позивач для агропідприємств систематично надає послуги із закупівлі засобів захисту рослин і міндобрив. У ніч з 24 на 25 серпня 2016 року із складу ТОВ «Добродія Трейд» (смт. Красне Чернігівського району Чернігівської області) було викрадено засоби захисту рослин (міндобрива) на загальну суму 2 657 496,36 грн., а саме: засоби захисту рослин «Галера Супер» (530л), «Далила» (460л), «Карамба турбо» (1020л). Викрадені засоби захисту рослин призначалися для виконання позивачем своїх зобов`язань за договором №19/01пр від 05.01.2015. Розслідування викрадення даного товару (засобів захисту рослин) здійснюється Чернігівським ВП ГУ НП в Чернігівській області в межах кримінального провадження № 12016270270001058 від 26.08.2016 порушеного за ч.5 ст.185 КК України та підтверджується заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення (ст.185 КК України) від 25.08.2016 №15 та ухвалами про проведення слідчих дій. Відповідно до висновку контролюючого органу в порушення п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України TOB «Добродія Трейд» не нараховано податок на додану вартість на суму списаних засобів захисту рослин, що були використані не у господарській діяльності (нестача товарів, яка виникла у результаті крадіжки невстановленими особами) відповідно до акту списання від 30.11.2016 №405, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2016 року у сумі 446 222 грн. Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платника податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (пп. «а»); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пп. «б»). Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу. Відповідно до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Пунктом 189.9 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. Судом першої інстанції встановлено, що підставою для списання засобів захисту рослин, стало їх викрадення, тобто ліквідація відбулася без згоди TOB «Добродія Трейд». Положення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України дають підстави для висновку про те, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватись у передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України операціях, то у платника податку на додану вартість виникає, зокрема, обов`язок щодо нарахування податкового зобов`язання. В даному випадку підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України до спірних правовідносин не застосовується, оскільки регулює інші правовідносини, а саме використання саме платником податків товарів (робіт, послуг), під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, товари (засоби захисту рослин) були призначені для використання в господарській діяльності платника податку, однак, в силу незалежних від платника обставин були втрачені. Визначальними критеріями для застосування положень пункту 198.5 статті 198 ПК України для нарахування податкових зобов`язань є: 1) наявність у об`єкта нарахування статусу «товару», «послуги» або «необоротного активу»; 2) режим використання товарів/послуг, необоротних активів призначається для їх використання або починається використовуватися в операціях: а) що не є об`єктом оподаткування, б) в операціях, звільнених від оподаткування, в) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку; 3) включення сум ПДВ за такими товарами, послугами або необоротними активами до податкового кредиту. Податковим органом не наведено жодного доказу, який підтверджував би формування позивачем сум податкового кредиту за спірними викраденими засобами захисту рослин. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку контролюючого органу про порушення позивачем норм п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді TOB «Добродія Трейд» списувало фактично використані паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин) та проводило ремонтні роботи основних засобів (транспортні засоби), які були введені в експлуатацію в порушення норм законодавства, а саме не пройшли державну реєстрацію у відповідних органах. Судом першої інстанції встановлено, що TOB «Добродія Трейд» придбала у СТОВ «Оріон» техніку (вантажні автомобілі і т.д.) відповідно до договору №ОР 28-02/2019 від 28.02.2019. Згідно з п. 4.4 Договору №ОР 28-02/2019 ДТ ОС від 28.02.2019 право власності на товар переходить до Покупця в момент фактичної передачі товару відповідно до видаткових накладних (актів приймання передачі). Продавець передав, а Покупець прийняв техніку (вантажні автомобілі і т.д.) згідно актів приймання-передачі від 01.03.2019. Відповідно до вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Тобто, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв`язок з виробництвом, спрямованим на отримання прибутку. Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не заперечується те, що TOB «Добродія Трейд» здійснює діяльність, яка відповідно до КВЕД відноситься до категорій 49.41 (вантажний автомобільний транспорт) та 01.11 (вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур) та зареєстрований платником ПДВ. Також, в акті перевірки податковий орган не ставить під сумнів при проведенні перевірки факт фактичного використання у господарській діяльності платника TOB «Добродія Трейд» автотранспорту. Водночас, суть порушення зводилась до того, що TOB «Добродія Трейд» частково не проведено відомчу реєстрацію автотранспорту (в ДАІ і Держпродспоживслужбі), що, на думку податкового органу, саме це призвело до неможливості встановити зв`язок з господарською діяльністю операцій списання паливно-мастильних матеріалів і ремонтних робіт щодо транспортних засобів, які не зареєстровані. Податковим органом даний висновок здійснений за наслідками аналізу норм Порядку державної реєстрації транспорту та Закону України «Про дорожній рух», згідно з яким (сферою його застосування) зазначається, що цей закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Тобто вказані норми стосуються правовідносин у сфері транспорту, водночас відповідачем не доведено яким чином вони відносяться до правовідносин щодо формування позивачем податкового кредиту. В свою чергу слід зазначити, що норми Податкового кодексу України не містять положення щодо несвоєчасної реєстрації автотранспорту як вид (форму) операції, що не є господарською діяльністю платника податків. Податковим органом не доведено належними і допустимими доказами в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, використано дані транспортні засоби. Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині є необґрунтованими та непідтвердженими. Крім того, на думку податкового органу, позивачем відповідно до акту приймання-здачі виконаних робіт/наданих послуг від 26.05.2017 на суму 1980 євро (58 343,87 грн.) (по перевезенню вантажів автомобільним транспортом) не відображено податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 11 668,77 грн. (58 343,87 грн.*20%), відтак не була складена податкова накладна у серпні 2017 року. Колегія суддів вважає такий висновок податкового органу є помилковим, з огляду на наступне. Відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Пунктом 197.8 статті 197 ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов`язаних із таким перевезенням (переміщенням). Таким чином, відповідно до підпункту 195.1.3. пункту 195.1. статті 195 Податкового кодексу України послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом відносяться до операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платник податків допустив порушення норм податкового законодавства, останній має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами того, що здійснені перевезення є не міжнародними та що такі не здійснювались за єдиним міжнародним перевізним документом. Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішень від 20.12.2019 №03812615050103, №03822615050103, №03832615050103 є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.