Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4365/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4365/21 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Шляхтицького О.І. , Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року по справі № 420/4365/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, викладеної в листі №12469-12414/002/8-1500/20 від 28.12.2020 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 01.03.2009 року по 30.09.2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 80 444,61 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 01.03.2009 року по 30.09.2019 року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 80 444,61 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2021р. відкрито провадження по справі № 420/4365/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з пропуском законодавчо визначеного процесуального строку, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2021р., з урахуванням приписів ч.13 ст.171 КАС України, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. Вказане судове рішення 27.05.2021р. було надіслано на зазначену в адміністративному позові електронну адресу для листування, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 та цього ж дня отримано адресатом. З огляду на те, що позивачем не заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2021р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Не погодившись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про помилковість застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19. Також, позивач вказує на помилковість висновку окружного адміністративного суду щодо пропуску ОСОБА_1 законодавчо визначеного процесуального строку звернення до суду з даним позовом. Не погоджуючись із викладеними ОСОБА_1 в апеляційній скарзі твердженнями Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про прийняття окружним адміністративним судом оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального та матеріального права, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався у жовтні 2019р., а звернувся до суду з даним позовом лише у березні 2021р. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2013р. у справі №2-а-96/10/1509 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області - задоволено частково. Постанову Іванівського районного суду Одеської області від 10.12.2010р. - скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.03.2009 року до 01.03.2010 року в частині застосування постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року, та в частині застосування в період з 01.03.2009 року статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 , як інваліду 2-ої групи та постраждалої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії в розмірі, визначеному ст. ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням положень ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.2009 року. В решті позовних вимог відмовлено. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Відповідно до п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, а саме: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як убачається зі змісту позовної заяви, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2013р. у справі №2-а-96/10/1509, недоотриману за період з 01.03.2009р. по 22.07.2011р. суму пенсії в розмірі 80444,61р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 виплачено у жовтні 2019р. Отже, про порушення своїх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивач дізнався після виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області недоотриманої за період з 01.03.2009р. по 22.07.2011р. суми пенсії в розмірі 80444,61р. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною 9 статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Як установлено колегією суддів, дану позовну заяву на адресу Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 по пошті направлено лише у березні 2021р., тобто за межами визначеного приписами чинного процесуального законодавства шестимісячного строку. При цьому, заяву про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою позивачем до адміністративного суду не подано. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 зазначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Вказані строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009 року, прийнятому за наслідком розгляду заяви №20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, тощо. Частиною 13 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З урахуванням наведеного, апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 вимоги ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2021р. не виконано та не подано до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою. Відтак, з урахуванням установлених колегією суддів фактичних обставин справи, у системному зв`язку з положеннями чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо наявності законодавчо передбачених підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 . При цьому, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими посилання скаржника на, що, у даному випадку, перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочато після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.12.2020р. №12469-12414/С-02/8-1500/20 щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, оскільки перебіг такого строку розпочався після виплати ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої за період з 01.03.2009р. по 22.07.2011р. суми пенсії в розмірі 80444,61р. До того ж, колегія суддів відмічає, що відступлення Верховним Судом від попередніх висновків не впливає на позицію суду у даній справі, з огляду на те, що позивачем до суду першої інстанції взагалі не подано заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року по справі № 420/4365/21- без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Шляхтицький О.І. Єщенко О.В.