Ухвала КГС ВС № 910/13620/20

УХВАЛА 21 вересня 2021 року м. Київ Справа № 910/13620/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. - (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/13620/20 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" про стягнення 365 761,80 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") 22.06.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/13620/20 в частині задоволення позову, ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" просить поновити строк на касаційне оскарження у справі № 910/13620/20. Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ "Українська залізниця" у справі № 910/13620/20, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Позов у цій справі подано у 2020 році. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 365 761,80 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 102,00 грн = 1 051 000, 00 грн). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/13620/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Разом з тим, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця", клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень залишається без розгляду. Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/13620/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя І. Булгакова Суддя Т. Малашенкова