Ухвала КГС ВС № 904/2382/21

УХВАЛА 20 вересня 2021 року м. Київ Справа № 904/2382/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 у справі № 904/2382/21 за позовом Одеського обласного центру зайнятості до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення заборгованості у сумі 15 202,57 грн,- ВСТАНОВИВ: 08.08.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 у справі №904/2382/21 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. У пункті 1 частини 1 статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2270,00 грн. У цій справі предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 15202,57 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент звернення з позовною заявою), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України спір у справі №904/2382/21 є малозначним. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначній справі, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України. Разом з тим, передбачені підпунктами "а"-"г" п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України випадки касаційного оскарження судових рішень є виключенням із загального правила і відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). В касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у справі із посиланням на приписи підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки Регіональне відділення є бюджетною організацією, яка утримується за рахунок коштів з державного бюджету, через що стягнення коштів за рішенням суду може призвести до блокування казначейських рахунків та відповідно утруднення організації та функціонування. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Втім, наведені скаржником доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Твердження заявника касаційної скарги, що справа має виняткове значення для учасника не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Отже, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/2382/21 за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021, оскільки касаційна скарга подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню. На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 у справі №904/2382/21.

2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 у справі №904/2382/21 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Васьковський Судді К.М. Огороднік В.Я. Погребняк